72.Гетьманські столиці

Гетьманщина повстала з християнсько-демократичних традицій козаччини як запорука визволення та об’єднання усіх етнічних українських земель в Українську козацьку державу. Всі без винятку гетьмани горою стояли за те, щоб під однією булавою об’єднати українські етнічні території.

Власне, столицею може називатися кожне із міст чи містечок Лівобережної України, де час від часу перебували майже усі українські гетьмани, - або під час протистояння одного з іншим, або ж у військових походах проти московітів, татар чи поляків.

БАТУРИН – СТОЛИЦЯ ГЕТЬМАНІВ ДЕМ'ЯНА МНОГОГРІШНОГО, ІВАНА САМОЙЛОВИЧА ТА ІВАНА МАЗЕПИ Ще до занепаду Чигирина на Лівобережній Україні з'явилася нова гетьманська столиця – Батурин. Це сталося під час гетьманування Петра Дорошенка. У 1668 році він призначив своїм представником на Лівобережжі чернігівського полковника Дем'яна Многогрішного, а сам повернувся на Правобережжя воювати проти поляків та вирішувати свої особисті проблеми: як писав автор Літопису Самовидця, ''жінка його через пліт скочила з молодшим''.

ГЛУХІВ – ОСТАННЯ СТОЛИЦЯ ГЕТЬМАНЩИНИ На відміну від Чигирина та Батурина, де від гетьманської доби й справді мало що лишилося, столичний Глухів, у цілому, непогано зберігся. У центрі його – Радний майдан, де обирали трьох останніх гетьманів України, посеред майдану – головна громадська споруда тогочасної України – Миколаївська церква. Частково збереглася міська фортеця з мурованою Київською брамою. Місце гетьманської резиденції відзначає велична Трьох-Анастасіївська церква, рівної якій немає в усій Україні. З Глуховом пов'язані не тільки державницькі змагання останнього етапу Гетьманщини, а й українське відродження другої половини XIX – початку XX століть, представлене іменами Георгія Нарбута, Федора Ума ін..

СТОЛИЦЯ ГЕТЬМАНІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ІВАНА ВИГОВСЬКОГО, ПЕТРА ДОРОШЕНКАДля українського народу Чигирин є містом особливого історичного значення. Це один із символів української національної ідентичності й боротьби за незалежність. Не випадково на початку ХІХ століття гаслом українських масонів, котрі створили ''Таємне малоросійське товариство'' і базувалися на Лівобережжі, було таке запитання-відповідь: ''Де сходить сонце? – У Чигирині'' (1) (Примітки див. наприкінці публікації).

З 1648 року Чигирин став резиденцією гетьмана Богдана Хмельницького, фактичною столицею тодішньої Української держави (Гетьманщини), потужною фортецею.

73. Саркофаг Ярослава Мудрого.

У вересні 2009 року українські вчені почали дослідження останків київського князя Ярослава Мудрого, які, як були впевнені дослідники, знаходяться в саркофагу Софійського собору в Києві. Стояло завдання визначити, як виглядав князь, якими хворобами хворів, скільки років прожив, від чого помер. Однак, вчені прийшли до абсолютно непередбачуваних висновків. [4]

Вчені встановили, що за останні сто років саркофаг відкривали тричі. У 1936 році знайшли купу перемішаних кісток і визначили, що там знаходяться два кістяки: чоловічий, жіночий і кілька кісточок дитини. У 1939 останки вивезли в Ленінградський інститут антропології для дослідження. А вже у 1964-му — ковчег повернули на місце в саркофаг. Але з Ленінграда останки повернулися ще в 1940 році і зберігалися у фондах. А коли відкрили саркофаг 2009 року, то виявили тільки один скелет, і були впевнені, що це Ярослав Мудрий.