181. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.

Можуть застосовуватися лише за таких умов:

1.як реакція на порушення правових зобов’язань

2.якщо суб’єкт –правопорушник відмовляється добровільно припинити протиправні дії

3.тільки в межах санаційної компетенції суб’єкта , що застосовує такі заходи

4.пропорційно до негативних наслідків такого правопорушення

Націоналізація

Кожна держава має право на націоналізацію іноземної власності ,що виходить із принципу невідємного суверенітету над природними ресурсами , за умови дотримання критеріїв суспільної потреби , недискримінації та відповідної компенсації.

Націоналізація – це типовий силовий захід , що застосовується проти волі іноземних власників , які в результаті зазнають матеріальних збитків . Водночас МП визнає нац. правомірною .

Економічна агресія

Зловживання економічною силою варіює за обсягом , інтенсивністю та шкідливими наслідками для держав , проти яких ця сила спрямована. Наприклад , бойкот , тобто повний розрив однією державою її економічних зв’язків з іншою державою , має кваліфікуватися по-різному,залежно від обставин. Менш розвинена заявляє про економічний бойкот більш розвиненій, чи групі країн – це недружній акт , а навпаки – економічна агресія.

Недружні акти в економічній сфері- націоналізація іноземної власності , припинення економічної допомоги , відмова однієї держави надати попередньо запропонований кредит або режим найбільшого сприяння іншій тощо.

1.правомірні.

- міжнародно-правові санкції як правомірні індивідуальні або колективні контрзаходи

- недружні акти зловживання економічною силою

2.неправомірні.

- акти економічної агресії

- ординарні неправомірні примусові економічні акти

Для того, щоб кваліфікувати акт як неправомірний ,необхідно довести не тільки недотримання певних правових правил , але також встановити факт пріоритету( тобто бути впевненим , що держава –порушник першою розпочала примусові дії).

182. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.

Міжнародна стратегія економічної безпеки повинна передбачати:

- характеристику та класифікацію загроз;

- визначення і моніторинг факторів, які підривають соціально-економічну систему;

- визначення критеріїв і параметрів, які характеризують міжнародні економічні інтереси;

- формування економічної політики та необхідного механізму, що усуває або пом'якшує дію факторів, які підривають соціально-економічну систему;

- управління та координацію діяльності органів державної влади по забезпеченню економічної безпеки на національному, регіональному і глобальному рівнях.

Необхідні заходи з метою створення системи міжнародної економічної системи:

- розробку законодавчої бази економічної безпеки;

- контроль за процесом загальної інтеграції країн до системи ГАТТ/СОТ та вступу до інших міжнародних економічних організацій;

Формування системи забезпечення міжнародної економічної безпеки повинно здійснюватися шляхом розробки необхідних правових норм, створення відповідних органів державної влади й управління, а також налагодження механізмів контролю за їхньою діяльністю.

Система забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам:

- функціонувати в рамках, визначених законодавчою базою;

- прогнозувати і своєчасно відвертати загрози економічній безпеці.