52. Поняття людини, її природа і сутність

Поняття про сутність людини, місце і роль в світі – одна з основних проблем філософської думки.

Античний образ людини – космоцентричний. Людина – частина космосу, людина мікрокосм, відображення всесвіту – макрокосму.

Середньовічний – теоцентричний. Людина не вірить в себе, вона вірить в бога. Її очі звернені до потойбічного світу, який є істинно духовним світом. Людина сама по собі – втілення гріха і печалі. Протиставлені смертна плоть і безсмертна душа. Турбуватися про спасіння шляхом ущемлення тіла (аскетичне життя). Знання відкривається в одкровенні.

Відродження – пафос автономії людини і її безмежні творчі можливості. Людина відривається від Бога, вона вірить у себе. Декарт: «Мислю, значить існую». Саме в розумі, мисленні вбачається специфічна особливість людини, її сутність.

Дуалізм душі і тіла. Душа – свідомість, тіло – «машина», однакове для людей і тварин.

Класична німецька філософія – різноманітність відповідей.

Кант. Основне питання філософії – «що таке Людина?» Дуалізм: що робить з людини природа (природна необхідність) і що може зробити з себе вона сама (моральна свобода).

Фейєрбах. Людина – чуттєво-тілесна істота.

Ірраціоналістична концепція людини: Ніцше – людина – гра життєвих сил і потягів, а не свідомість і розум.

В екзистенціалізмі та персоналізмі заперечується соціальна природа особистості і виокремлюється поняття індивідуальності і особистості.

Марксисти: людина – вищий ступінь розвитку живих організмів на землі. Це єдність природного і соціального, фізичного і духовного, життєвого і набутого. Заперечують уявлення про існування вроджених ідей і здібностей людини.

53. ____________ Філософія і її різновиди

Екзистенціалізм (або філософія існування) – ірраціоналістичний напрямок сучасної західної філософії. Як напрямок екзистенціалізм виникає на початку 20-х років у Німеччині та Франції. Представники: Камю, Ясперс та ін.

Активно розробляє концепцію світу та людини. Головна увага приділяється духовній активності та витримці людини, яка закинута в потік подій. Існування передує сутності. Тобто людина спочатку думає, живе, відчуває, а потім визначає себе в світі. Людина така, якою вона хоче себе бачити.Не існує жодної раціональності світу і правил – все це абсурд. Людина одинока в своїх почуттях.

Тобто, як бачимо, характеризуючи людину, екзистенціалізм ігнорує середовище, в якому людина живе. Існують лише окремі, конкретні особистості з автономною свідомістю, яка не залежить від зовнішнього світу.

Центральна проблема – конфлікт особистості і суспільства. Підкреслюючи наявність відчуження людини від суспільства, прибічники екзистенціалізму обмежуються описом власне духовних форм людського буття. Звідси – глибокий песимізм. Рух людини до смерті – основний смисл людського життя. Проте не всі представники екзистенціалізму згоджуються. Сартр вбачає сенс буття у свободі.

Наяскравіші представники.

Яспрерс свою працю мислителя називав філософствуванням. Головна мета філософії – допомогти людині зрозуміти своє місце в світі,… Філософія має поставити людині життєві орієнтири. Центральне місце -фантазія і віра. Слід відрізняти релігійну від філософської. Філософська ґрунтується на роздумах, а релігійна – на одкровенні. Життя суперечливе. Людина всемогуча і безпорадна. Важливо знайти опору і пізнати себе.

Існує два шляхи. 1. Поза філософією – кризові ситуації. 2. За допомогою дійсної філософії. Стати вільним. Ми повинні прагнути до комунікації.

Хайдеггер вважав, що сучасна філософія втратила своє питання – питання про сутність буття взагалі. В чому полягає сутність людини. Вона полягає в особливому способі існування, а саме – існування в страхові. Страх – основне переживання і форма буття, що дає змогу точно і всебічно зрозуміти людину. Основна увага в пізнанні повинна концентруватися на вивченні існування ізольованої людини. Смерть – людина прагне втекти від себе, завжди охоплена тривогою….

Робить висновок, що смисл людського буття знаходиться в сфері волі, вільного розвитку і вільної відповідальності за свої дії.