41. Поняття нації і її формування. Національна ментальність.

Нація – різновид етносу, форма спільності людей, що історично склалася.

Сьогодні немає єдиної думки щодо визначення поняття «нація». Це вельми складний організм, зо фактично завжди перебуває в безкінечній динаміці .

Нація – це історична спільнота людей, яка має такі ознаки:

спільність психологічних ознак, які виступають під назвою «національний характер», який формується в процесі спільної діяльності людей.

Нація виникає на основі одного етносу. Ознаками етносу є спільність походження, мова, традиції, звичаї, історія;

Територіальна спільність – кожна нація має свою чітко окреслену територію. Спільна територія об’єднує націю, а її втрата спричиняє втрату нації, розпад.

Спільна мова, традиції, культура в цілому. Нація має лише одну мову.

Спільність економічного життя. Економічні зв’язки єднають людей, сприяють формування самосвідомої нації.

42. Марксистка філософська концепція суспільного розвитку і сучасність

У марксистській філософії по-новому вирішується комплекс питань, пов’язаних з життям суспільства. Попередня філософія вбачала джерело розвитку суспільства в ідеях, поглядах, які визначали мораль, політику, характер духовного устрою тощо.

Філософія марксизму переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва. Виробничі відносини визначають визначають усі інші відносини між людьми і становлять суспільний базис. Матеріальне буття визначає суспільну свідомість.

Серед багатьох видів стосунків між людьми(політичних, сімейних тощо) як базові Карл Маркс виділяє відносини у сфері виробництва матеріальних благ.

Карл Маркс розглядає історію як процес взаємодії людини і природи.

Суспільний прогрес – це рух до свободи, який передбачає зростання духовного і матеріального багатства життя, його різноманітності, цілісності, і водночас гармонійності.

Узагальнюючи історію розвитку людства, К. Маркс виділяє основні суспільно-економічні формації: первіснообщинний лад, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і комуністичний. В основі кожної формації покладений певний спосіб виробництва.

«Філософи лише пояснювали світ, але справа полягала в тому, щоб змінити його». Історичний матеріалізм.

43. Роль практики в пізнанні.

Практика – це свідома матеріальна, чуттєво-предметна діяльність людини, спрямована на освоєння і перетворення природних та соціальних об’єктів. (це діяльність, в процесі якої людина змінює світ).

Беззаперечно, що практика є основою пізнання тому, що пізнання формується на грунті діяльності людини і виступає одним із моментів цієї діяльності. Пізнавальне ставлення суб’єкта і об’єкта зароджується в межах практики, успішний розвиток яких неможливий без освоєння дійсності.

Роль практики як основи пізнання полягає іще й в тому, що завдяки діяльності людина відкриває нові процеси і явища, які здатні ставати об’єктами подальшого пізнання. Пізнання неможливе без практики. Практика витупає джерелом і рушійною силою пізнання. З розвитком практичної діяльності розвивається і сама людина, а отже, вона змінює дійсність. Пізнання відбувається не заради пізнання, вона обумовлюється потребами сьогоденного суспільства.

Проте розвиток практики обмежений розвитком суспільства на певному конкретному історичному етапі.