- •1. Світогляд, його суспільно-історичний характер і типи.
- •2. Основні принципи діалектики, їх несумісність з догматикою, еклектикою і софістикою.
- •3. Сутність і джерела формування філософської думки кр 9-14 ст.
- •4. Наукове пізнання, його емпіричний і теоретичній рівні і методи.
- •5. Основні глобальні проблеми сучасності, їх взаємозв’язок і можливі шляхи вирішення.
- •6. Філософські ідеї в творчості Франка, Українки, Грушевського.
- •7. Діалектика і метафізика як дві концепції розвитку.
- •8. Структура свідомості. Самосвідомість
- •9. Громадівці і «Молода Україна» та їх розвиток філософської думки в Україні.
- •10. Поняття пізнання і його соціально-історична обумовленість. Суб’єкт, об’єкт пізнання.
- •11. Суспільний прогрес , його особливості і об’єктивний критерій.
- •12. Специфіка філософії Середньовіччя і її основні проблеми.
- •13. Специфіка, загальні риси і напрями філософії 20ст.
- •14 Класифікація етапів суспільного розвитку. Формаційний і цивілізаційний
- •15 Природничо-філософська концепція Вернадського.
- •16. Виникнення філософії, її сутність, специфіка і функції.
- •17. Сутність і загальна характеристика закону єдності і боротьби протилежностей.
- •18. Основні напрями розвитку філософії і культури епохи Відродження.
- •19 Активність свідомості – основа творчої діяльності людини. Поняття творчості.
- •20. Матеріальне і духовне виробництво, їх взаємозв’язок і взаємодія в суспільному розвитку.
- •21. Основні проблеми філософії Просвітництва.
- •22 Основні закони діалектики і їх взаємозв’язок.
- •23 Соціальне прогнозування, його основні типи і методи.
- •Деякі особливості і основні проблеми філософії України кін. 19-20ст.
- •25 Свідомість і мова Функції мови. Природна і штучна мова.
- •26 Технократичний напрямок в філософії (сцієнтизм, анти сцієнтизм, індустріальне, постіндустріальне і інформаційне суспільство).
- •27. Філософія Нового часу.
- •28 Об’єктивна і суб’єктивна діалектика
- •30. Виникнення і основні напрями розвитку філософії рабовласницького Китаю.
- •31. Сутність і загальна характеристика закону кількісно-якісних змін.
- •32. Вплив нтр на умови існування людини.
- •33. Виникнення, специфіка і основні риси античної філософії і її роль в розвитку світової культури.
- •34. Сутність і загальна характеристика закону заперечення
- •35. Суспільна свідомість, її структура і форми.
- •36. Філософія Сковороди.
- •37. Особистість як єдність суспільного і індивідуального.
- •38 Поняття культури. Культура як об’єкт філософського аналізу.
- •39 Патристика, апологетика і схоластика в Середньовічній філософії (Блаженний, Аквінський).
- •40 Діалектика і її історичні форми.
- •41. Поняття нації і її формування. Національна ментальність.
- •42. Марксистка філософська концепція суспільного розвитку і сучасність
- •43. Роль практики в пізнанні.
- •44 Антропосоціогенез і його роль в становленні людини
- •45. Сучасна релігійна філософія і її основні принципи (неотомізм
- •46. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми і взаємозв’язок
- •47. Поняття, типи і закономірності зміни суспільно-економічних формацій
- •48. Сутність, особливості і основні течії філософії Стародавньої Індії
- •49. Поняття філософії, її предмет і основне питання
- •50 Видова різноманітність людства: раси, етноси, рід, плем’я.
- •51. Основні риси філософії кма
- •52. Поняття людини, її природа і сутність
- •53. ____________ Філософія і її різновиди
- •54. Релігійно-філософський напрямок в філософії України
- •55 Поняття свідомості, її структури та функції
- •57 Філософська концепція і.Канта
- •58. Поняття буття, його філософський сенс і форми
- •59 Об’єктивні умови і суб’єктивний фактор в історії
- •60 Витоки, початок розробки і філософське обґрунтування Української національної ідеї
- •61 Сутність, теоретичні джерела, основні ідеї та принципи марксистської філософії
- •62. Проблема знання і мови в сучасній філософії (неопозитивізм і герменевтика
- •63 Гуманізм, реформація і просвітництво в філософії України 15-18 ст
- •64 Субстанційні основи аналізу світу: монізм, дуалізм, плюралізм
- •65 Взаємозв’язок історичної необхідності і свободи особи
- •66 Філософська система Гегеля
- •67 Матерія, її загальні властивості, види форми існування
- •69 Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха
- •70 Матеріалізм і ідеалізм – два протилежних напрямки в філософії
- •71. Поняття суспільства, його структура і основні чинники розвитку
- •72 Основні школи античної філософії
- •73 Поняття істини, її види. Взаємозв’язок відносної і абсолютної істини
- •74 Кінцевість індивідуального існування людини та проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •75. Сутність і відмінність філософії Платона і Аристотеля в аналізі субстанційних основ буття
34. Сутність і загальна характеристика закону заперечення
Всі явища природи та суспільства розвиваються через заперечення. У людському пізнанні незнання переходить в знання, помилка замінюється істиною.
Проте діалектичне тлумачення заперечення суттєво відрізняється від метафізичного. У метафізиці заперечувати – ліквідувати, знищити. Відсутнє уявлення про процес розвитку. Наприклад, повне відкидання досягнень попередньої культури та створення нового мистецтва – шкідливо!!! Метафізика абсолютизує момент подолання в запереченні. Заперечення може виступати і в формі знищення, і в формі переходу від нижчої стадії розвитку до вищої. З погляду розвитку – зберігається можливість прогресивного розвитку певного явища.
Діалектичне заперечення:
подолання старого, що віджило і заважає розвиткові
заперечення є збереженням усього позитивного, здатного розвиватися. («зняття» - подолати старе і зберегти краще що було на попередній стадії)
Старе і нове – дві сторони заперечення. Старе – те, що перестало відповідати об’єктивним потребам розвитку. Старе і нове нерозривно пов’язані між собою і це проявляється в таких аспектах:
- нове випливає зі старого відповідно до специфічних законів розвитку
- нове використовує для свого розвитку все позитивне, що є в старому.
Зміна одного заперечення іншим виражається поняттям заперечення заперечення. Це закон безперервного розвитку, тобто кожне явище є результатом заперечення попереднього явища.
Вперше закон заперечення був сформульований Гегелем. Однак він докорінно відрізняється від розуміння цього закону матеріалістичною діалектикою.
35. Суспільна свідомість, її структура і форми.
Суспільна свідомість – сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, теорій які відображають суспільне буття в цілому або його окремі сторони в свідомості людей.
Суспільна свідомість досить неоднорідна. Вона має складну структуру. Це пояснюється глибиною проникнення свідомості людей в реальну дійсність.
За глибиною відображення суспільна свідомість поділяється на буденну і теоретичну.
Буденна відображає безпосередній суспільний досвід.
Теоретична обґрунтовує сутність, хоча помилки у перекручуванні не виключені.
Крім буденної та теоретичної свідомості існує ще суспільна психологія, яка виникає безпосередньо з суспільного буття. Складаються з думок та уявлень.
(Ідеологія – сукупність суспільних ідей, теорій, які відображають суспільне буття з позицій певної соціальної спільності).
Одним із структурних елементів свідомості є різноманітність її форм. Характер взаємодії різних форм суспільної свідомості залежить від конкретних історичних умов. Особливе місце серед форм суспільної свідомості посідає політична свідомість та правосвідомість. Політична свідомість найтісніше пов’язана з економічним базисом суспільства. Правосвідомість відіграє важливу роль у регуляції відносин між людьми. Правосвідомість – це сукупність поглядів, що відображають ставлення людей до існуючого права.
Важливе місце серед форм суспільної свідомості посідає мораль. Мораль – це система норм і правил, що склалася історично і регулює поведінку людини, її ставлення до іг\нших людей,….
Особливою формою є естетична свідомість, формування якої здійснюється завдяки мистецтву. Мистецтво – відображення дійсності і вплив на людей здійснюється в формі художніх образів.
Значне місце в життєдіяльності людини посідає релігійна свідомість. Це віра в надприродне, релігійний культ, почуття, звичай тощо. Ставлення людства до релігії неоднозначне.