28 Об’єктивна і суб’єктивна діалектика

Об'єктивна діалектика - розвиток буття, об'єкта, об'єктивного миру (діалектика природи);,

v Суб'єктивна діалектика - розвиток пізнання, мислення (діалектика духу). Діалектика як найзагальніша теорія розвитку та пізнання. Об`єктивна та суб’єктивна діалектика. Структура суб’єктивної діалектики. Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди (звідси і назва – від грец. діалего – веду бесіду, полеміку). За Гегелем, діалектика – це своєрідний і єдино правильний метод пізнання.

Виникла діалектика в Давньогрецькій культурі і з самого початку набула високого інтелектуального статусу, бо мистецтво полеміки, доказу, переконання вимагає від співрозмовників великої майстерності, підготовки.

Античні діалектики (Зенон, Геракліт) вважали, що світ безперервно рухається, змінюється, але вони не розуміли розвиток як виникнення нового.

У філософів різних часів і епох – від античних до класиків німецької філософії – було дуже багато тлумачень діалектики. Але діалектика в її концептуальній формі виникла в культурі пізніше. У вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представлена у вченні Гегеля, хоча і в об'єктивно-ідеалістичній формі.

Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, законів і категорій. Крім цього, слід розрізняти два види діалектики – об'єктивну, яка існує і діє в самих речах, і суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики. Тому діалектика як теорія виконує дві основні функції – світоглядну та методологічну, тобто вчить, як ми повинні підходити до пізнання світу: розглядати все з погляду руху, зміни, стрибків – на відміну від метафізики, яка розглядає все сталим, незмінним.

Принципи діалектики – вихідні, об'єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії і водночас виконують методологічну функцію в її побудові.

До основних принципів діалектики належать:

принцип розвитку,

принцип об'єктивності;

принцип детермінації;

принцип тотожності об'єктивної і суб'єктивної діалектики;

принцип взаємозв'язку.

29 Цивілізація як соціокультурне утворення У поняття цивілізації входять соціальна й культурна складові життя суспільства. У сучасному уявленні цивілізація починається одночасно з переходом людини з первісного стану до розумного існування. З цього моменту вона розвивається за своїми внутрішніми законами, виходячи зі створюваних нею самою передумов. Інакше кажучи, необхідною умовою для розвитку цивілізації є лише її виникнення. Поняття цивілізації пов'язане зі спадковістю в житті суспільства, наявністю культурних традицій у широкому розумінні — як мистецтва, так і навичок виробництва предметів утилітарного призначення. Під цивілізацією розуміють не тільки і, головним чином, не стільки результати матеріальної і духовної діяльності людей, хоча самі по собі вони також важливі, а й спосіб або технологію відтворення суспільних відносин, "соціальну організацію, що творить і відтворює суспільне життя" (П. Сорокін). Тобто, цивілізація поєднує в собі перетворену людиною природу та засоби цього перетворення, людину, що засвоїла культуру і здатна жити і діяти в окультуреному середовищі, а також сукупність суспільних відносин як форм соціальної організації культури, що забезпечують її існування та розвиток. У наш час до змісту цивілізації додається також здатність суспільства вирішувати глобальні проблеми, в тому числі основну з них – виживання людства. Таким чином, в основі цивілізації лежить діяльнісний підхід, який вирішальну роль у цивілізаційному процесі відводить суб´єктивному фактору та духовній культурі. Отже, цивілізація є соціокультурним утворенням. Якщо поняття "культура" характеризує людину, визначає рівень її розвитку,