- •1. Світогляд, його суспільно-історичний характер і типи.
- •2. Основні принципи діалектики, їх несумісність з догматикою, еклектикою і софістикою.
- •3. Сутність і джерела формування філософської думки кр 9-14 ст.
- •4. Наукове пізнання, його емпіричний і теоретичній рівні і методи.
- •5. Основні глобальні проблеми сучасності, їх взаємозв’язок і можливі шляхи вирішення.
- •6. Філософські ідеї в творчості Франка, Українки, Грушевського.
- •7. Діалектика і метафізика як дві концепції розвитку.
- •8. Структура свідомості. Самосвідомість
- •9. Громадівці і «Молода Україна» та їх розвиток філософської думки в Україні.
- •10. Поняття пізнання і його соціально-історична обумовленість. Суб’єкт, об’єкт пізнання.
- •11. Суспільний прогрес , його особливості і об’єктивний критерій.
- •12. Специфіка філософії Середньовіччя і її основні проблеми.
- •13. Специфіка, загальні риси і напрями філософії 20ст.
- •14 Класифікація етапів суспільного розвитку. Формаційний і цивілізаційний
- •15 Природничо-філософська концепція Вернадського.
- •16. Виникнення філософії, її сутність, специфіка і функції.
- •17. Сутність і загальна характеристика закону єдності і боротьби протилежностей.
- •18. Основні напрями розвитку філософії і культури епохи Відродження.
- •19 Активність свідомості – основа творчої діяльності людини. Поняття творчості.
- •20. Матеріальне і духовне виробництво, їх взаємозв’язок і взаємодія в суспільному розвитку.
- •21. Основні проблеми філософії Просвітництва.
- •22 Основні закони діалектики і їх взаємозв’язок.
- •23 Соціальне прогнозування, його основні типи і методи.
- •Деякі особливості і основні проблеми філософії України кін. 19-20ст.
- •25 Свідомість і мова Функції мови. Природна і штучна мова.
- •26 Технократичний напрямок в філософії (сцієнтизм, анти сцієнтизм, індустріальне, постіндустріальне і інформаційне суспільство).
- •27. Філософія Нового часу.
- •28 Об’єктивна і суб’єктивна діалектика
- •30. Виникнення і основні напрями розвитку філософії рабовласницького Китаю.
- •31. Сутність і загальна характеристика закону кількісно-якісних змін.
- •32. Вплив нтр на умови існування людини.
- •33. Виникнення, специфіка і основні риси античної філософії і її роль в розвитку світової культури.
- •34. Сутність і загальна характеристика закону заперечення
- •35. Суспільна свідомість, її структура і форми.
- •36. Філософія Сковороди.
- •37. Особистість як єдність суспільного і індивідуального.
- •38 Поняття культури. Культура як об’єкт філософського аналізу.
- •39 Патристика, апологетика і схоластика в Середньовічній філософії (Блаженний, Аквінський).
- •40 Діалектика і її історичні форми.
- •41. Поняття нації і її формування. Національна ментальність.
- •42. Марксистка філософська концепція суспільного розвитку і сучасність
- •43. Роль практики в пізнанні.
- •44 Антропосоціогенез і його роль в становленні людини
- •45. Сучасна релігійна філософія і її основні принципи (неотомізм
- •46. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми і взаємозв’язок
- •47. Поняття, типи і закономірності зміни суспільно-економічних формацій
- •48. Сутність, особливості і основні течії філософії Стародавньої Індії
- •49. Поняття філософії, її предмет і основне питання
- •50 Видова різноманітність людства: раси, етноси, рід, плем’я.
- •51. Основні риси філософії кма
- •52. Поняття людини, її природа і сутність
- •53. ____________ Філософія і її різновиди
- •54. Релігійно-філософський напрямок в філософії України
- •55 Поняття свідомості, її структури та функції
- •57 Філософська концепція і.Канта
- •58. Поняття буття, його філософський сенс і форми
- •59 Об’єктивні умови і суб’єктивний фактор в історії
- •60 Витоки, початок розробки і філософське обґрунтування Української національної ідеї
- •61 Сутність, теоретичні джерела, основні ідеї та принципи марксистської філософії
- •62. Проблема знання і мови в сучасній філософії (неопозитивізм і герменевтика
- •63 Гуманізм, реформація і просвітництво в філософії України 15-18 ст
- •64 Субстанційні основи аналізу світу: монізм, дуалізм, плюралізм
- •65 Взаємозв’язок історичної необхідності і свободи особи
- •66 Філософська система Гегеля
- •67 Матерія, її загальні властивості, види форми існування
- •69 Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха
- •70 Матеріалізм і ідеалізм – два протилежних напрямки в філософії
- •71. Поняття суспільства, його структура і основні чинники розвитку
- •72 Основні школи античної філософії
- •73 Поняття істини, її види. Взаємозв’язок відносної і абсолютної істини
- •74 Кінцевість індивідуального існування людини та проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •75. Сутність і відмінність філософії Платона і Аристотеля в аналізі субстанційних основ буття
14 Класифікація етапів суспільного розвитку. Формаційний і цивілізаційний
Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства - соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.
Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:
- первіснообщинний;
- рабовласницький;
- феодальний;
- капіталістичний;
- комуністичний.
Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.
Однак у сучасних умовах формаційний підхід при визнанні певних його положень вважають методологічно недостатнім і справедливо піддається критичному аналізу.
По-перше, п'ятиланкова періодизація розвитку суспільства не має всеохоплюючого значення. Вона більш-менш прийнятна в основному для країн Західної Європи, але не відображає повною мірою своєрідності розвитку азійського способу виробництва, еволюції цивілізацій Китаю, Індії, а також не висвітлює особливостей історичного розвитку Росії, України.
По-друге, формаційний підхід не розкриває багатоваріантності життя, збіднює історію людського суспільства, зводячи ЇЇ в основному до одного фактора - розвитку матеріального виробництва, практично не враховує ролі соціокультурного та інших неекономічних факторів у розвитку суспільства (національних, релігійних, етнічних, ментальних тощо).
По-третє, уявляючи історію розвитку людства як процес "революційного" руйнування старого способу виробництва і заміни його новим, формаційний підхід, таким чином, припускає певну перервність (дискретність) природно-історичного процесу.
По-четверте, формаційний підхід надмірно абсолютизує класову конфронтаційність між власниками і не власниками, між роботодавцями і найманими працівниками.
На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства світова суспільна наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхідщодо пізнання історії розвитку людства.
Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.
Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні ступені розвитку економічних систем.
В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи: 1) багатовимірності аналізу економічних систем; ) природної еволюційної поступовості історичного процесу; 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи; 4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;
5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку;
6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.
Як бачимо, цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу та інших чинників на розвиток людського суспільства. Він зорієнтований не на особливості способу виробництва, а перш за все на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.
Найважливішою рисою цивілізації є її гуманістична спрямованість. Людина виступає не лише головним суб'єктом виробництва та цивілізації в цілому, але і їх безпосередньою метою, цільовою функцією (рис 3.1).
Цивілізація - категорія історична, її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу.
Американський економіст У. Ростоу висунув теорію "стадій росту", в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку:
- традиційне суспільство;
- перехідне суспільство;
- стадія зрушення;
- стадія зрілості;
- стадія високого рівня масового споживання.