
- •Розділ 1. Глобальні трансформації і безпека розвитку політичних, економічних і соціальних систем
- •1.1. Характер і сутність сучасних глобальних трансформацій
- •1.2. Глобальні і регіональні зміни міжнародних відносин
- •1.3. Структурна політика країн Західної Європи у післявоєнний період
- •1.4. Особливості процесів інтеграції в країнах Європейського Союзу
- •Розділ 2. Проблеми участі країн Східної Європи в міжнародній економічній інтеграції
- •2.1. Консолідація загальноєвропейського соціально-економічного простору як проблема XXI століття
- •2.2. Досвід ринкової трансформації у напрямку сталого розвитку країн з перехідною економікою
- •2.3. Перспективи вступу України до Європейського Союзу
- •3.1. Інструкція з охорони праці під час робіт на персональному комп’ютері і відеодисплейних терміналах
- •Загальні положення
- •Вимоги безпеки перед початком роботи
- •Вимоги безпеки під час роботи
- •4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •5 . Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
- •Висновки
- •Список використаних джерел
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
Закінчити та записати у пам'ять комп'ютера файл, що знаходиться в роботі. Вийти з програмної оболонки і повернутися в середовище MS DOS.
Вимкнути принтер, інші периферійні пристрої, вимкнути ВДТ і процесор. Вимкнути стабілізатор, якщо комп'ютер підключений до мережі через нього. Штепсельні вилки витягнути з розеток. Накрити клавіатуру кришкою для запобігання попаданню в неї пилу.
Прибрати робоче місце. Оригінали та інші документи покласти в ящик стола.
Ретельно вимити руки теплою водою з милом.
Вимкнути кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення підрозділу.
Рекомендується в спеціально обладнаному приміщенні провести сеанс психофізіологічного розвантаження і зняття втоми з виконанням спеціальних вправ аутотренінгу.
5 . Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
Аварійна ситуація чи нещасний випадок можуть статися в разі: ураження електричним струмом, загорання апаратури, тощо.
У разі раптового припинення подавання електроенергії вимкнути комп’ютер в такій послідовності: периферійні пристрої, ВДТ, процесор, стабілізатор напруги. Зитягнути штепсельні вилки з розеток.
При виявленні ознак горіння (дим. запах гару), вимкнути апаратуру, знайти джерело займання і вжити заходів щодо його ліквідації, повідомити керівника робіт, не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб.
Якщо є потерпілі, надавати їм першу медичну допомогу, при необхідності, викликати швидку медичну допомогу.
Надання першої медичної допомоги.
Надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом.
У разі ураження електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого від Дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення -- відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.
У разі відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані необхідно негайно приступили до оживлення потерпілого і викликати швидку медичну допомогу.
У разі виникнення пожежі викликати пожежну частину та приступити до гасіння її наявними засобами пожежогасіння.
Виконувати всі вказівки керівника робіт по ліквідації небезпеки.
Висновки
Отже, як бачимо, східноєвропейські держави з перехідною економікою переживають період радикальних і багатопланових перетворень, успіх яких, в основному залежить від можливості забезпечення росту ефективності господарювання і соціального прогресу. Можливості, обумовлені відносно розвинутим індустріальним базисом, з виникаючими у сучасній економіці формами власності і господарювання, наявністю традицій регулювання і соціальності, розвитком у роки реформування ринку та підприємництва.
Хоча країни з перехідною економікою об'єднуються умовно в одну групу, проте відчувається значна диференціація в темпах їх економічного зростання. Одні із них вийшли на траєкторію самопідтримуючого зростання (нові індустріальні країни, країни Центральної Європи), інші перебувають на стадії нагромадження передумов для такого зростання, треті – без відчутної зовнішньої підтримки навряд чи здатні створити передумови для реального економічного зростання й здійснення структурної трансформації.
Європейський регіон найбільшого континенту світу – Євразії – зазнав великих політичних та економічних змін. Яку західній його частині, так і в східній у ньому активно відбувалися процеси інтеграції. Саме Європа, порівняно з іншими регіонами світу, має найкращі передумови для розвитку загальноєвропейської інтеграції, єднання і взаємопов’язаного розвитку. Практика світової торгівлі дає багато прикладів того, що успіх найчастіше досягається тоді, коли між країнами підтримуються тривалі стабільні зв’язки.
Як правило, ці зв’язки зумовлюються географічною близькістю, спільною історичною спадщиною, подібністю законодавства, налагодженою кооперацією, витоки якої у спільному поділі праці.
Сьогодні у світі в рамках міжнародної економічної співпраці активно розвиваються процеси глобалізації та одночасно регіоналізації.
У чому ж полягає привабливість регіоналізації для країн, які вступають на шлях ринкової економіки? Вже на прикладі ЄС видно, що у 1960 p. понад 60% зовнішньої торгівлі 12 країн, які в наш час є членами ЄС, припадало на ринки за межами Європейського співтовариства, в той час як у 1994 p. понад 60% зовнішньої торгівлі цих же 12 країн було орієнтовано на торгівлю всередині Співтовариства.
Створення в Європі єдиного економічного простору, точніше у західній частині континенту, в результаті підписання у Люксембурзі в жовтні 1991 p. документу про співробітництво між ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі "ЄАВТ", забезпечило додаткові стимули для швидкого та багатостороннього розвитку вже "Європи-19''. Адже з 1 січня 1993 p., відповідно до цієї угоди, сім країн ЄАВТ без формального входження в ЄС отримали режим найбільшого сприяння в торгівлі з державами Співтовариства, тобто були створені сприятливі умови для вільного пересування між країнами обох угрупувань капіталів, товарів та послуг, робочої сили. Таким чином, це довело частку зовнішньої торгівлі західноєвропейських країн зі своїми сусідами всередині ЄС до 70%.
На сучасному етапі відбуваються глибокі зміни у всій системі міжнародних відносин. Суттєвою їх рисою стає глобалізація, частиною якої є економічна та політична інтеграція.
Європейський федералізм, натхненний мріями про єдину Європу, є першою за часом виникнення і найвідомішою в широких колах концепцією інтеграції. Дана концепція ставить перед інтеграцією чітку стратегічну мету - об'єднання Європи шляхом утворення наддержави, яке буде функціонувати на принципах поділу влади. Федералісти наполягають на створенні наднаціональних органів, яким держави-учасники повинні будуть передати частину свого суверенітету. Ідейною основою майбутнього об'єднання обраний федералізм, що дозволяє адекватно розподілити джерела легітимності і повноваження між різними рівнями влади - місцевим, регіональним, національним та наднаціональним. Громадянам мега-держави відводиться та ж роль, що і в національній державі. Вони вибирають всі знаходяться над ними рівні влади і отримують від союзної влади свою первинну ідентичність - рівних перед законом і рівних один одному громадян союзу. Навряд чи можна вважати інтеграцією об'єднання, що функціонує виключно на підставі міждержавної співпраці. Обов'язковою ознакою інтеграції є наявність централізованого управління (у практиці ЄС це називається комунітарні принципом). Тому інтеграція визначається як об'єднання з наднаціональними органами управління. Відповідно, зрілість тієї чи іншої інтеграційного угруповання оцінюється в залежності від того, яка частина рішень приймається на наднаціональному рівні.
Що стосується Східної Європи і, особливо, пострадянського простору, то ці регіони, навпаки, в останні два десятиліття виявили значне прагнення до дезінтеграції, фактичним втіленням якої можна назвати розпад РЕВ, «парад суверенітетів» в СРСР, поділ Чехословаччини та Югославії, багато регіональних конфліктів , в тому числі і військових.
Але вступ України до Євросоюзу не є єдиною альтернативою. Після перемоги Віктора Януковича на виборах 2010 року пожвавилися відносини з Російською Федерацією: за підсумками 2010-го Україна і Росія вийшли на докризовий рівень взаємної торгівлі, в першому кварталі 2011 року товарообіг між країнами склав 157% по відношенню до 2010 року і продовжує зростати; за час президентства Януковича між керівництвом України і Росії відбулося приблизно 40 контактів на вищому рівні. 5 березня 2011 року під час перебування українського президента в Москві з одноденним візитом прем'єр-міністр Володимир Путін запропонував Україні вступити до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном.
7 квітня заступник генерального директора Генерального директорату «Європейська політика сусідства» Єврокомісії Хьюг Мінгареллі, виступаючи на засіданні Комітету з питань закордонних справ Європарламенту, повідомив про неможливість для України одночасного вступу до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном і створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом.
12 квітня під час візиту в Київ Володимир Путін в черговий раз заявив, що у разі створення ЗВТ Росія закриє доступ на свій ринок для низки українських товарів. Крім того, прем'єр-міністр РФ наголосив, що завдяки Митному союзу Україна зможе отримати близько 10 мільярдів доларів додаткових надходжень до державного бюджету.
Європейський Союз запропонував Україні обрати між зоною вільної торгівлі з ним і вступом до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Комісар ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле на зустрічі з депутатами Верховної Ради України в лютому 2013 заявив: «Вступ в будь-яку структуру, яка буде припускати передачу наднаціональному органу повноважень встановлювати тарифи та визначати торгову політику буде означати, що Україна більше не буде в змозі здійснити узгоджену з Європейським союзом скасування тарифів. Вона буде не в змозі економічно інтегруватися в ЄС.
З точки зору аналізу й оцінки економічних наслідків трансформації економічних систем і структур виникає важливе завдання пошуку структурних змін із метою досягнення сталості розвитку економічної системи України. Визначення її остаточного статусу в європейському проекті залишається під знаком питання. Безперечно, вона є європейською країною, але де вона має бути: всередині ЄС, чи за його межами, взаємодіючи з ним як окрема сутність? У всякому разі це найбільше залежить від вибору самої України.