2. Безпека виробничих процесів користувачів комп’ютерів

Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів визначені ГОСТ 12.3.002-75.

Безпечність виробничого процесу – це властивість відповідних технологій відповідати вимогам безпеки праці під час проведення їх в умовах, установлених нормативною документацією.

Безпечність виробничих процесів залежить від: вибору технологій, планування та обладнання виробничих приміщень; розташування вироб-ничого устаткування та організації робочих місць; вибору вихідних мате

ріалів, способу зберігання та транспортування їх, готової продукції та відходів виробництва, професійного відбору та навчання працівників, за-стосування засобів захисту працівників; включення вимог безпеки до но-рмативно-технічної та технологічної документації, забезпечення вибухо-та пожежобезпеки.

Виробничі процеси не повинні забруднювати навколишнє середови-ще викидами шкідливих та небезпечних речовин, а концентрація та рі-вень цих факторів – перевищувати допустимі норми.

Безпека будь-якого технологічного процесу має розглядатись як систе-ма взаємозв’язку робочих місць, умов праці, взаємодії людини з устатку-ванням, де джерелом небезпеки може бути будь-який засіб праці.

Вірогідність нещасного випадку значно збільшується, як тільки лю-дина попадає в область дії небезпечного або шкідливого фактора. Ці об-ласті називають небезпечними зонами. Небезпечною зоною може бути простір біля піднімаючих конструкцій устаткування, простір біля примі-щення, що перебуває в аварійному стані і т. п.

4. Заходи по запобіганню нещасних випадків з працівниками бухгалтерської сфери

Беручи до уваги, що основами вивчення питання запобігання нещасним випадкам є:

a) дослідження причин та обставин нещасних випадків;

b) вивчення за допомогою статистичних даних про нещасні випадки в кожній галузі промисловості в цілому особливих небезпек, які є в ряді галузей промисловості, "законів", що визначають частоту нещасних випадків, і, шляхом порівняння даних за ряд років, впливу заходів, ужитих з метою запобігання нещасним випадкам.

Державні служби повинні використовувати співробітництво з промисловими організаціями роботодавців і працівників та зі службами, котрі відають наглядом за запобіганням нещасним випадкам, а також, якщо це бажано, з технічними асоціаціями й установами або компаніями по страхуванню від нещасних випадків.

Оскільки досвід і вивчення показали, що частота й серйозність нещасних випадків залежать не тільки від небезпек, які містяться в самій роботі чи специфіці обладнання або різних

інструментів, котрі використовуються, але й від фізичних, фізіологічних та психологічних факторів, Конференція рекомендує, щоб на додаток до вивчення, зазначеного в параграфі 1 у зв'язку з матеріальними факторами, також досліджувались оці інші фактори.

Беручи до уваги задовільні результати, котрі, як показав досвід у різних країнах, випливають зі співробітництва між усіма сторонами, заінтересованими в запобіганні нещасним випадкам на

виробництві, особливо між роботодавцями і працівниками, важливо, щоб члени Організації робили все від них залежне для розвитку та заохочення такого співробітництва, як це передбачено в

Рекомендації про інспекцію, ухваленій 1923 року.

Рекомендується, щоб у кожній галузі або секторі промисловості, наскільки цього вимагають обставини, проводилися періодичні наради між службою державної інспекції чи іншими компетентними органами і відповідними представницькими організаціями роботодавців і працівників з метою:

a) обговорення й перегляду становища в промисловості відносно частоти і серйозності нещасних випадків, застосування та ефективності заходів, встановлених законом або узгоджених між державними чи іншими компетентними органами і представниками

промисловості або випробуваних деякими роботодавцями;

b) обговорення пропозицій щодо подальшого поліпшення

становища.

Далі рекомендується, щоб члени Організації активно і постійно заохочували вжиття заходів з метою сприяння поліпшенню техніки безпеки, зокрема, таких заходів:

a) створення на заводах організацій з техніки безпеки, до компетенції яких входили б заходи щодо розслідування кожного нещасного випадку, котрий стався на цьому заводі, і розгляд методів, яких має бути вжито для запобігання їхньому повторенню; систематичний нагляд за механізмами, машинами та обладнанням з метою забезпечення безпеки, і, особливо, для нагляду за тим, щоб усі огорожі та інші захисні пристосування утримувалися в належному порядку і стані; пояснення новим, і особливо молодим, працівникам можливих небезпек при роботі машин або обладнання, пов'язаних з їхньою працею; організація першої допомоги і перевезення постраждалих працівників; заохочення пропозицій, які вносяться особами, що працюють, з метою підвищення безпеки праці;

b) співробітництво у справі поліпшення техніки безпеки між адміністрацією і працівниками на окремих заводах та організаціями роботодавців і працівників даної галузі одних з одними і з державою та іншими відповідними органами за допомогою таких методів і заходів, які можуть бути найкраще пристосовані до умов і можливостей кожної країни. На розгляд заінтересованих осіб пропонують задля прикладу такі методи: призначення інспектора з техніки безпеки на заводі, створення заводських комітетів з техніки безпеки.

Рекомендується, щоб члени Організації робили все від них залежне для пробудження й підтримки інтересу працівників до запобігання нещасним випадкам і для забезпечення їхнього співробітництва за допомогою лекцій, публікацій, кінофільмів, відвідання промислових підприємств і таких інших засобів, які вони визнають найбільш підхожими.

Рекомендується, щоб держава створила або сприяла створенню постійних виставок з техніки безпеки, де можна було б ознайомлюватися з найкращими пристосуваннями, заходами й методами для запобігання нещасним випадкам і для поліпшення техніки безпеки (а відносно машин - бачити їх у дії) і де могли б надаватися поради й інформація роботодавцям, інженерно-технічним працівникам заводів, працівникам, студентам інженерно-технічних навчальних закладів та іншим особам.

Беручи до уваги той факт, що працівники через свою поведінку на фабриці можуть і повинні значною мірою сприяти успішному застосуванню захисних заходів, держава має використовувати свій вплив для забезпечення такого становища, за якого:

a) роботодавці робили б усе, що в їхніх силах, для поліпшення навчання працівників у галузі запобігання нещасним випадкам;

b) організації працівників шляхом використання свого впливу на своїх членів брали б участь у цій роботі.

Конференція рекомендує, щоб на додаток до заходів, вжитих відповідно до попередніх пунктів, держава організувала підготовку монографій про причини нещасних випадків та запобігання їм у

деяких галузях промисловості або деяких процесах, причому ці монографії підготовлялися б службою державної інспекції чи іншими компетентними органами й узагальнювали досвід, набутий відносно найкращих заходів щодо запобігання нещасним випадкам у даній промисловості чи в даному процесі, й друкувалися державою для відома роботодавців, інженерно-технічних працівників заводів і працівників даної галузі промисловості, а також організацій роботодавців і працівників.

Передбачено законом, що роботодавець зобов'язаний так обладнати своє підприємство і керувати ним у такий спосіб, щоб забезпечити працівників належним захистом з

урахуванням специфіки підприємства і стану технічного прогресу, а також стежити за тим, щоб працівники, котрі у нього працюють, інструктувалися щодо небезпек, якщо такі є, пов'язаних із їхньою професією, і щодо правил, яких вони повинні дотримуватися для того, щоб уникнути нещасних випадків.

Наскільки дозволяють адміністративний устрій і система законодавства кожної країни, посадові особи служби інспекції або іншого органу контролю за втіленням у життя вимог законодавства у галузі захисту працівників від нещасних випадків повинні мати право в особливих випадках давати розпорядження роботодавцеві щодо заходів, яких він має вжити для виконання його зобов'язань за умови дотримання права на оскарження до вищого адміністративного органу чи до арбітражу.

У разі безпосередньої небезпеки контролюючі органи повинні мати право вимагати негайного виконання розпоряджень, незважаючи на право на оскарження.