Екзаменаційний білет № 16

1. Розлади центральної нервової системи та заходи по їх усуненню.

Розлади нервової системи розвиваються унаслідок впливу на організм всілякий чинників екзогенного і ендогенного характеру.

Розлади нервової системи можуть розвинутися через впливу, наприклад, радіації і електроструму, шуму і вібрації, впливу електромагнітного випромінювання.

Крім того розлади нервової системи можуть бути викликані механічними пошкодженнями організму або крайніми відмітками температур. В процесі підняття температури тіла людини прискорюється метаболічний процес, наростає нервове напруження, яке сильно виснажує клітини нервової системи. При переохолодженні метаболічний процес, навпаки, сповільнюється, відповідно, падає швидкість процесів обміну речовин і в нервових клітинах.

Розлади нервової системи можуть мати місце при інтоксикації організму речовинами різного характеру. Серед усіх отруйних речовин виділяють особливу категорію отрут нейротропної характеру, які впливають на нервову систему руйнівно.

При розладі нервової системи, зокрема центральної зони нервової системи, можуть спостерігатися порушення і в процесі метаболізму організму.

Брак корисних речовин, особливо вітамінних комплексів, веде до розладів нервової системи. Самим небезпечним в цьому сенсі є дефіцит вітаміну В.

Важкі розладів розлади нервової системи відбуваються, якщо в організмі відзначаються небудь порушення з боку ендокринної системи.

Звичайно, впливає на стан нервової системи і процес природного старіння організму. Однак взаємозв'язок старіння і розладів нервової системи не до кінця досліджена. Але можна підтвердити, що старіння призводить до зубожіння клітин системи нервів.

Багато фахівців сходяться в тому, що приблизно з віковою позначки у двадцять п'ять років в людському організмі кожен день помирає якесь число нервових клітин. При цьому з віком швидкість руйнації нервових клітин збільшується. Але останнім часом з'явилася інформація про те, що клітини нервів не вмирають, а тільки піддаються атрофії, приводячи до скорочення маси головного мозку. Причому в різних областях атрофія нервових клітин відбувається з різною швидкістю і має розбіжність у часі.

Розлади нервової системи можуть мати спадковий вроджений характер. Така патологія виявляється у незавершеному розвитку певних областей системи нервів і розладі обмінного процесу в різних категоріях нервових клітин. В окремих випадках можуть відзначатися розлади нервової системи за умови успадкування патології від батьків, але носять вторинний характер.

Розлади нервової системи можуть бути обумовлені шкідливим впливом супутніх процесів патологічного характеру, наприклад, новоутворень і запалень, розладів кровообігу.

Якщо порушувати питання про закономірності розладів нервової системи, то варто сказати, що при розвитку даних патологій центральної нервової системи важливу роль можуть грати утворювались в нервових клітинах нейронні групи, які функціонують незалежно від центральної нервової системи, сприяючи тим самим посиленню збудження.

У здоровому організмі функції нервових клітин і центрів нервової системи регулюється особливими механізмами уповільнення. При будь-якому пошкодженні даних механізмів розвивається центр посиленого збудження. Саме цей центр, не залежно від того, де він локалізується, може призводити до вегетативним, руховим і чутливим порушень. Крім того, розбудовується і вища нервова діяльність.

2. Захист від електромагнітних випромінювань і полів

Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться в зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа входять організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні. Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду. Підприємства та установи, які використовують джерела ЕМП, повинні проводити поточний санітарний нагляд за об'єктами, здійснювати організаційно-методичну роботу з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд.

Ще на стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємне розташування опромінюючих та опромінюваних об'єктів, якеб зводилоб до мінімуму інтенсивність опроміненя. Потрібно зменшити імовірність проникненя людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під опроміненям. Потужність джерел випромінювання мусить бути мінімально потрібною.

Важливе значення мають інженерно-технічні методи захисту: колективний, локальний та індивідуальний. Колективний захист спирається на розрахунок поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше використовувати природні екрани – складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену нагорі, можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населенний пункт, у багато разів.

При захисті від випромінювання екрана повинне враховуватись затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, через лісову смугу). Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді відбивальних щитів дорогі і використовуються дуже рідко.

Локальний захист дуже ефективний і використовується часто. Він базується на використанні радіозахистних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з доьрою провідністю. Захист приміщеннь від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалене від екранів випромінювання перерозповсюджується в просторі та потрапляє на інші об'єкти.

До інженерно-технічних засобів захисту також належать:

- конструктивна можливість працювати на зниженій потужності в процесі налагоджування та профілактики;

- робота на еквівалент навантаження;

- дистанційне керування.

Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та знаходиться на невеликій відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури. Поряд із віддзеркалюючими широко розповсюджені екрани з матеріалів, що поглинають випромінювання.

Існує велика кількість радіопоглинальних матеріалів як однорідного складу,так і композиційних, котрі складаються з різнорідних діелектричних та магнітних речовин. З метою підвищення ефективності поглинача поверхня екрана виготовляється шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Радіопоглинальні матеріали можуть використовуватись для захисту навколишнього середовища від ЕМП, яке генерується джерелом, що знаходиться в екранованому об'єкті. Крім того, радіопоглиначами для захисту від віддзеркалнння личкуються стіни безлунких камер – приміщень, де випробовуються випромінювальні пристрої. Радіопоглинальні матеріали використовуються в кінцевих навантаженнях, еквівалентних системах.