56. Охарактеризуйте становище література і театру у роки незалежності.

У постійному творчому пошуку в цей час перебувають українські літератори, більшість яких є членами Національної спілки письменників України. У її складі працюють: Літературний фонд, видавництво «Український письменник», часописи «Вітчизна», «Всесвіт», «Дзвін», «Донбас» та ін., видається газета «Літературна Україна». У цих організаціях продовжують творити письменники І. Драч, Р. Іваничук, Л. Костенко, Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д. Павличко.

Водночас поза Національною спілкою письменників України успішно працюють об’єднання: «Пропала грамота», «Лу-Го-Сад», «Бу-Ба-Бу», «Нова генерація», «Нова література». У 1996 р. заявила про себе Асоціація українських письменників, створення якої зініціювали Ю. Андрухович, 1. Римарук, Т. Федюк. Набувши визнання, у 2001 р. вона перетворилася на Всеукраїнську творчу спілку, членами якої є майже 160 письменників.

Сучасна література в ринкових умовах змушена була орієнтуватися на покупця-читача. Тому в українській літературі розквітають фантастика, детектив, любовно-авантюрний роман. Популярність українських письменників-фантастів Генрі ЛайонаОлді (колективне псевдо Д. Громова та О. Ладижинського), А. Валентинова, М. та С. Дяченків поширилася за межі України. Визнаним майстром любовно-авантюрного жанру стала Симона Вілар (Н. Гавриленко). Протягом 1990-х років українська література повернула широкому загату замовчувані донедавна імена В. Винниченка, М. Куліша, М. Хвильового, М. Зерова, О. Олеся, Є. Маланюка, В. Стуса та багатьох інших письменників, чия творчість за радянського часу трактувалася як націоналістична та антинародна. Повернувся з еміграції письменник і правозахисник М. Руденко, якому присвоєно звання Героя України. Українському читачеві стали доступні й твори письменників із діаспори: І. Багряного, В. Барки, О. Ольжича, У. Самчука, Ю. Борця, О. Теліги та ін. Незважаючи на мізерне фінансування з боку держави, українське мистецтво подекуди навіть нарощує свій потенціал. Так, у Полтаві в 1999 р. була відкрита галерея сучасного українського мистецтва, у Києві — «Мистецький арсенал», у Запоріжжі створено муніципальний театр «Хортиця», у нові приміщення вселилися Київський дитячий музичний театр і Київський театр ляльок. Окремі театральні колективи набули статусу державних. Серед них Львівський театр «Воскресіння» і Молодіжний театр ім. Леся Курбаса. В Україні виникли й нові творчі колективи: симфонічний оркестр національної філармонії України, ансамбль «Київські солісти» під керівництвом Б. Которовича, камерний оркестр у Черкасах, камерний хор у Чернігові та ін. За роки незалежності зуміли утвердитися окремі недержавні театри та концертні групи. Серед них театри «Бенефіс» і «Театр зірок» у Києві, «Люди і ляльки» у Львові, діють 6 театрів опери та балету, 25 філармоній, понад 40 академічних музично-драматичних театрів. Щороку майже 20 млн глядачів відвідують понад 40 тис. вистав.

співтовариству. Світового визнання досягли міжнародні конкурси ім. М Лисенка, артистів балету ім. С. Лифаря, піаністів ім. В. Горовця, конкурс молодих виконавців ім. В. Крайнєва. Українські митці беруть активну участь у багатьох масштабних культурних заходах, більшість яких перетворилися на традиційні. До таких належать Всеукраїнське шевченківське свято «В сім’ї вольній, V новій», Всеукраїнський фестиваль популярної пісні «Пісенний вернісаж», театральні фестивалі «Золотий Лев» у Львові та «Херсонські ігри» в Севастополі, «Зірки світового балету», «Чумацький шлях», фестиваль національних культур «Всі ми діти твої, Україно», «Гуцульський фестиваль» та ін.