
- •1. Розкрийте значення поняття культура та її функції.
- •2. Охарактеризуйте причини розселення східнословянських племен.
- •3. Визначте основні причини запровадження та роль християнства для Київської Русі.
- •4. Охарактеризуйте роль та внесок я. Мудрого у розбудову освіти.
- •5. Охарактеризуйте розвиток освіти і наукових знань у Київській Русі.
- •6. Розкрийте розвиток літописання та літератури у Київській Русі.
- •8. Визначте та охарактеризуйте етапи розвитку іконопису.
- •11. Охарактеризуйте мистецтво оздоблення книги у Київській Русі.
- •12.Охарактеризуйте розвиток художнього ремесла Київської Русі.
- •13.Розкрийте причини та роль зародження книгодрукування в Україні.
- •14.Визначте роль монастирів у духовному житті слов’ян.
- •15. Охарактеризуйте причини виникнення та роль братств у піднесенні національної культури (XV – XVII ст.).
- •16.Охарактеризуйте розвиток архітектури на українських землях у хіv-хvіі століттях.
- •17. Розкрийте роль Острозької академії у поширенні просвітницьких ідей в Україні.
- •18. Визначте зародження, роль, внесок Києво – Могилянської академії.
- •19.Створення друкарень та їх основні здобутки у XIV – XVII ст.
- •21. Охарактеризуйте розвиток освіти і науки хіv-хvіі століть на українських землях.
- •22. Охарактеризуйте роль греко – католицької церкви у духовному житті словян.
- •23. Охарактеризуйте діяльність та здобутки острозької академії
- •24.Охарактеризуйте літературний розвиток на українських землях у 14-17 ст.
- •25.Козацтво як головний чинник українського суспільно-політичного та культурного життя
- •26. Умови розвитку української культури у литовсько-польську добу.
- •29. Охарактеризуйте розвиток літератури 2 пол. 17-18 ст.
- •31. Розкрийте становлення музичного мистецтва в україні 2пол. 17-18ст.
- •30. Розкрийте становлення театральної культури 2пол.17-18с
- •33. Визначте становище друкарської срави у 17-18 ст.
- •34. Охарактеризуйте музично - хорове та театральне мистецтво україни 18-19ст.
- •36. Охарактеризуйте розиток освіти в 19ст
- •37. Охарактеризуйте розвиток науки у 19ст.
- •38. Охарактеризуйте становлення професійного театру у 19 ст.
- •39. Охарактеризуйте розвиток музичного мистецтва у 19 ст.
- •40. Охарактеризуйте основні газети та часописи, які друкувались українською мовою у 19ст.
- •41. Визначте національно-державні зрушення української культури 90-х років 20ст.
- •42. Роль української інтелігенції в русі опору 1960-1980рр. Щодо націоналістичного піднесення свідомості населення.
- •43. Охарактеризуйте особливості розвитку української культури в роки великої вітчизняної війни.
- •44. Розкрийте роль т.Г.Шевченка в становленні української національної самосвідомості.
- •45. Охарактеризуйте розвиток освіти у 2 пол.20 ст.
- •46.Визначте зародження,роль, внесок кирило-мифодіївського товариства.
- •47. Заснування та розвиток харківського та київського університетів у 1 пол.19ст.
- •48. Охарактеризуйте розвиток української літератури в 2 пол. 19ст.
- •49.Розкрийте причини та наслідки репресій проти німців у 20ст.
- •50.Визнчте розвиток літератури в україні у 2 пол. 20ст.
- •51. Розвиток архітектури в 2 пол. 20ст.
- •52. Музична культура в україні в 20ст.
- •53.Розкрийте розвиток українського театру у 20ст.
- •54. Розкрийте культурні здобутки української діаспори у 20ст.
- •55. Охарактеризуйте становлення та розвиток українського кіномистецтва у хх ст.
- •56. Охарактеризуйте становище література і театру у роки незалежності.
- •57. Охарактеризуйте становище української культури у роки незалежності.
- •58.Охарактеризуйте поняття «розстріляне відродження» 20-30 років 20ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •59. Розкрийте внесок олександрадовженка як оновоположника українського кіномистецтва.
- •60. Охарактеризуйте національно культурне відродження в україні у середині 80-90 років 20ст.
46.Визначте зародження,роль, внесок кирило-мифодіївського товариства.
Кирило-Мефодіївське товариство (братство) — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 року у Києві. Кирило-мефодіївці були спадкоємцями ідей декабристів і, у першу чергу, Товариства об’єднаних слов’ян. Це яскраво підтверджує програмний документ Кирило-мефодіївців "Книги буття українського народу", де прямо вказується на Товариство об’єднаних слов’ян як на свого ідейного попередника, бо воно теж мало на меті повалення самодержавства, ліквідувати кріпосництво й об’єднати всі слов’янські народи в одну федерацію. Організаторами Кирило-Мефодіївського братства стали представники інтелігенції: М. І.Костомаров, М. І.Гулак, В. М.Білозерський. Згодом до нього увійшли письменник Пантелеймон Куліш, студенти Київського університету О. В.Маркевич, О. О.Навроцький, Г. В.Андрузький, О. Д.Тулуб та інші. У квітні 1846 р. до товариства вступив Т. Г.Шевченко.
Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства була синтезом ідей трьох рухів: українського автономістичного, польського демократичного, російського декабристського в Україні. Братчики виробили програмні документи, до яких входили: «Статут і правила товариства», написані Білозерським, а також «Книга буття українського народу», або «Закон Божий», автором якої був Костомаров. Програма Кирило-Мефодіївського братства вироблялась у гострих дискусіях. Це, насамперед, виходило з того, що П. Куліш наголошував на національному, Основними завданнями, які ставили перед собою члени Кирило-Мефодіївського братства, були: ліквідація кріпацтва і скасування станів, поширення освіти серед народних мас, об’єднання всіх слов’янських народів в одну рівноправну федерацію, в якій кожний народ мав би свою державність.
Українському народові відводилась провідна роль в організації всіх слов’ян на визвольну боротьбу. Центром всієї федерації мав стати Київ. У членів товариства були розбіжності щодо тактики, а саме: Костомаров і Куліш вважали шляхом практичного втілення в життя програми поступові реформи, а Шевченко і Гулак – збройне повстання та повалення самодержавства. Кирило-Мефодіївське братство не встигло здійснити свої наміри, бо було розгромлене вже навесні 1847 р. за доносом студента Олексія Петрова. Членів товариства заарештували і після слідства заслали в різні місця, заборонивши повертатись на Україну і працювати на ниві народної освіти. Суворе покарання братчиків мало стати пересторогою для тих, хто б намагався піти далі їхнім шляхом. Шевченка віддали в солдати на 10 років.
47. Заснування та розвиток харківського та київського університетів у 1 пол.19ст.
17 січня (29 за новим стилем) 1805 року було підписано Указ про відкриття у Харкові Імператорського Університету. Це був другий університет на півдні Російської імперії, він був заснований з ініціативи місцевого громадянства, головним чином заходами В. Каразіна, ідею якого підтримали й зібрали потрібні кошти дворянство та міська управа. Куратором університету був призначений граф Северин Потоцький, а першим ректором був філолог І. Рижський.Харківський університет у першій половині ХІХ ст. став центром наукових досліджень. Відомий професор математики Т.Ф.Осиповський був ректором Харківського університету з 1813 по 1820 рр. Він створив тритомний “Курс математики”. Харківський університет відіграв помітну роль в українському національному відродженні, головним чином на початку, а також під кінець 19 — на початку 20 ст. У другій половині 19 ст. Харківське Історично-Філологічне Товариство широко розвинуло дослідження історії і побуту Слобідської України та Гетьманщини. Студенти об'єднувалися в українські громади, з участю Потебні, Мови-Лиманського та інших, висуваючи також політичні вимоги українського руху. З ініціативи професорів (Сумцова, Багалія, А. Зайкевича) рада професорів університету висловилася проти цензури українських видань («Записка по вопросу о цензуре книг на малорусскомязыке»). 1906 надано почесні докторати М. Грушевському й І. Франкові, а 1910 — О. Єфименко. 1907 Сумцов, Багалій і Халанський почали викладати лекції з народної словесності, історії України й мовознавства українською мовою.
У Києві єдиним вищим навчальним закладом до 1834 р. була духовна академія, відкрита в 1819 р. у Братському монастирі, де до 1817 р. існувала Києво-Могилянська академія. Київська духовна академія проіснувала 100 років. На початку 1920 р. зі встановленням радянської влади вона була ліквідована. Багато її випускників не залишалися на церковній службі, а влаштовувалися працювати до світських установ. Деякі з них стали відомими діячами української культури: письменник І.С.Нечуй-Левицький (1838-1918), композитор П.Є.Козицький (1893-1960), хоровий диригент і композитор О.А.Кошиць (1875-1944), академік ВУАН К.Г.Воблий (1876-1947), академік УАН М.І.Петров (1840-1921). Спочатку університет мав у своєму складі два факультети - філософський і юридичний, на яких вчилися чотири роки. Філософський факультет ділився на історико-філологічне і фізико-математичне відділення, які в 1835 р. виділилися у самостійні факультети. В 1841 р. було відкрито медичний факультет. Студентський контингент в університеті протягом 1834-1841 pp. збільшився з 62 до 651 чоловік. До 1861 р. з нього вийшло 1500 вихованців. У 1860 р. при університеті засновано дворічні педагогічні курси для підготовки вчителів. Першим ректором Київського університету став професор М.О.Максимович - вчений-енциклопедист, природознавець, історик, фольклорист і літературознавець, друг М.В.Гоголя і Т.Г.Шевченка.