3. Охорона праці у ветеринарній медицині

3.1. Аналіз стану охорони праці у ПрАТ «Агро – Союз»

Охорона праці – це система законодавчих актів, організаційних, соціально – економічних, гігієнічних, механічних та лікувально –профілактичних заходів, що спрямовані на створення безпечних умов праці та працездатності людини в процесі її трудової діяльності.

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються конституцією України, кодексом законів про працю, законом "Про охорону праці", а також розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно – правовими актами.

Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія, і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах і сільському господарстві.

Трудове законодавство регламентується Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України "Про охорону праці".

Конституційне право громадян нашої держави на охорону життя й здоров'я у процесі трудової діяльності відображене у законі України "Про охорону праці", прийнятого Верховною Радою України 21.11.2002 р.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, на всіх працюючих, незалежно від посади та рівня кваліфікації.

Метою охорони праці є зниження та ліквідація виробничого травматизму і професійних захворювань на основі заходів, які забезпечують безпеку праці.

Згідно положення "Про роботу по охороні праці і техніці безпеки на підприємствах, в організаціях і в установах" відповідальність за охорону праці і техніку безпеки, з дотриманням діючого Законодавства в покладена на керівника установи, а контроль за виконанням вимог з охорони праці, направлених на зниження виробничого травматизму і захворюваності у господарстві, здійснює інженер з охорони праці і техніки безпеки.

Складовими частинами охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія та безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах у сільському господарстві.

Дія закону розповсюджується на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності та видів їх діяльності.

У ПрАТ «Агро – Союз» питанню охорони праці приділяється належна увага.

Відповідальність за організацію охорони праці в господарстві несе правління агрокомплексу, яка забезпечує дотримання норм і правил з техніки безпеки, виробничої санітарії та інших питань охорони праці, а також протипожежним заходам. Відповідальність за охорону праці в тваринництві несе головний зоотехнік, в рослинництві – головний агроном, в механізації – інженер–механік, на фермі – завідувач ферми. Обов'язки завідувача ферми: 1. Проводити інструктаж на робочому місці з працюючими; 2. Стежити за справністю техніки на фермі; 3. Забезпечити санітарно–гігієнічні умови; 4. Розслідувати нещасні випадки і приймати методи для їх неповторення.

З усіма новоприбулими співробітниками проводять вступний інструктаж, направлений на безпеку роботи із тваринами.

Всі питання з охорони праці регулюються на підставі колективного договору. У колективному договорі, сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів [17].

В обов’язки керівництва входить розробка перспективних, річних планів про покращення умов праці і оперативний контроль за станом охорони праці.

Інструктажі по техніці безпеки і навчання проводять згідно «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці НПАОП 0.00 – 4.12 – 05».

З усіма особами, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи, і з прибулими у відрядження з інших організацій, а також із студентами, які проходять виробничу практику, проводять вступний інструктаж.

На робочому місці проводять первинний інструктаж з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, відрядженими, учнями і студентами, що прибули на навчання або практику, з іншими працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу.

Проведення інструктажу на робочому місці реєструють у спеціальному журналі. Через 6 місяців після первинного інструктажу на робочому місці незалежно від кваліфікації, стажу роботи працівники проходять повторний інструктаж за програмою інструктажу на робочому місці з реєстрацією у відповідному журналі.

Позаплановий інструктаж проводять у разі порушення вимог безпеки, які призвели або можуть призвести до травм.

Цільовий інструктаж проводять з працюючими, що виконують разові роботи, не пов’язані з прямими обов’язками за спеціальністю.

Первинний інструктаж на робочому місці, повторний, позаплановий і цільовий проводить безпосередній керівник робіт.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах [17]. 

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.  Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України [17].

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я [17].  Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.  Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки. 

У ПрАТ «Агро – Союз» є обов’язковим щорічним заходом, згідно НПАОП 0.03–4.02 – 94. Працівників підприємства, що мають контакти з забійними тваринами і продуктами забою свиней допускають до роботи лише після проходження медичного огляду і наявності санітарної книжки.

Працівники підприємства один раз на два роки отримують спецодяг (гумові чоботи, халат, фартух, фуфайка), а також мило і рушник, згідно НПАОП 0.00 – 4.01 – 09.

Дуже велика увага приділяється профілактиці виробничого травматизму.

Щомісячно проводять збори у виробничому підрозділі. Проводять аналіз роботи, розглядають заяви на покращення умов роботи, щоб уникнути виробничого травматизму.

Один раз на рік створюється комісія, яка здійснює контроль служби охорони праці у ПрАТ «Агро – Союз».

Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально–економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

у ПрАТ «Агро – Союз» атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Планування та фінансування робіт з охорони праці

Планування організаційно–технічних заходів з охорони праці – одна з провідних функцій управління охорони праці. Планування робіт по охороні праці буває:

1. Перспективним (на тривалий термін);

2. Поточним (на рік);

3. Оперативним (на квартал, місяць, декаду).

До перспективних планів належить комплексний план покращення умов праці і санітарно–оздоровчих заходів. Таке планування, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих умов на підприємстві.

Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Отримання високоякісного м'яса багато в чому залежить від санітарного стану забійного пункту, інструменту, який використовується для забою свиней, розбирання туш та іншого інвентарю. Дезінфекцію у ПрАТ «Агро – Союз» проводять дезінфікуючими розчинами (гіпохлорид натрію або кальцію). Також використовують засіб ДПМ–2 для санітарної обробки, ножів та сокир у вигляді гарячих 0,5% та холодних 1% розчинів. Це забезпечує високий рівень чистоти робочих поверхонь і отримання високоякісного м'яса.

Правила безпеки при роботі зі свинями.

Кнури–виробники можуть вкусити або збити з ніг людину, буває часто розлюченими, тому проти них застосовують індивідуальні засобі захисту: відра з холодною водою або брандспойти з пожежними кранами облити розлюченого кнура) а також дерев'яні щити з ручкою розміром 1 5х 1 5м – на щит кнур не кидається. Ці засоби повинні перебувати в місцях їх утримання, прогулянки або злучки. Містять в індивідуальних станках з гратчастими перегородками висотою 1,4 мм з висувними або поворотними годівницями щоб при закладці корму кнур не міг вкусити.

Для ветеринарної обробки (вакцинації) поросят поміщають у верстати И.А.Троицкого, схожого на козла для розпилювання дров з дощечками вгорі для опори тулуб і защемлення ніг. Дорослих свиней фіксують мотузяними петлями закрутками або щипцями за верхню щелепу. При розподілі груп поросят або відлученні їх від свиноматок потрібно користуватися шлюзами перегородками а при масових обробках свиней – запобіжними алюмінієвими циліндрами навколо ніг підв'язаними до поясу. При огляді і лікуванні поросят–сисунів свиноматку треба виганяти для годування або відгороджувати шлюзами, не ловити їх за її присутності. Зважувати свиней потрібно на вагах огороджених захисним бар'єром [18].

Досліджуючи хворих тварин потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та особистої гігієни. Для дослідження тваринного або для надання їй допомоги необхідно підготуватися, зокрема, надіти зручний чистий одяг і взуття, захистити голову, оглянути руки (вони повинні бути чистими і без травм шкіри). Потрібно створити такі умови, щоб виключити можливість травмування тварин і людей під час дослідження, поруч не повинно бути сторонніх. Але, бажано, щоб у тварини був її власник, той, хто її доглядає і знає вдачу, умови утримання та догляду[18]. Слід пам'ятати, що від однієї хворої тварини людина через одяг, інструменти, руки може перенести збудника хвороби на іншу тварину або заразитися сама. Тому, руки перед і після дослідження миють з милом або в дезінфікуючому розчині, шапочки, косинки, інструменти стерилізують кип'ятінням. Розрізняють прийоми поводження з тваринами: підхід, фіксація, приборкання і повалення. Кожний вид тварин потребує особливого, індивідуального підходу та поводження з ними. Підходити до тварини спокійно, впевнено, голосом привернути її увагу до себе, заспокоїти: велика рогата худоба чешуть під нижньою щелепою, коней – під гривою, в області лопатки або крупа, свиней – під черево, собак і кішок погладжують між вухами і по спині. Поводитися з твариною необхідно м'яко, недопустимі грубі окрики, різкі рухи, побої, тому що це викликає захисну реакцію на неї. Не рекомендується сідати і опускатися на коліна біля хворої великої тварину, оскільки вона може раптово впасти на землю (при болях у животі або при втраті рівноваги тощо). Необхідно досліджувати так, щоб тварина бачила або відчувала рухи рук, особливо в області задньої частини тіла. Зручніше досліджувати тварин, зафіксованих у спеціальних станках, а при проведенні складних операцій застосовують їх повалення, загальне знеболювання (наркоз) або місцевий, іноді викликають нерухомість (параліч поперечносмугастих м'язів) [18].

3.2. Організація пожежної безпеки

Організація пожежної безпеки здійснюється на підставі нормативно правових актів з охорони праці, нормативних актів з пожежної безпеки, Державних стандартів України, Державних будівельних норм та інших керівних документів затверджених наказами МНС України, Міністерства праці та соціальної політики України,  інших відомств.

У ПрАТ «Агро – Союз» дотримуються протипожежного режиму.

За останні роки відсутні випадки пожеж. Відповідальність за виконання протипожежних заходів покладена на відповідальних по охороні праці.

На всіх виробничих і адміністративних спорудах встановлено блискавковідвідні прилади.

На території ПрАТ «Агро – Союз» є пожежні гідранти. Біля кожного приміщення укомплектовані пожежні щити з необхідним інвентарем.

В приміщеннях вивішені відповідні положення і правила пожежної безпеки, схеми евакуації тварин та людей з приміщень на випадок пожежі. Ведуться роз'яснювальні роботи про міри протипожежної безпеки.

Існують наглядні посібники, плакати, які завжди нагадують про міри протипожежної безпеки.

3.3 Екологічна експертиза

Екологічна експертиза – це система комплексної екологічної оцінки господарської та іншої діяльності, яка може зараз чи в майбутньому прямо (чи посередньо негативно вплинути на стан навколишнього середовища).

До основних законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища відноситься Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991р, та прийнятий 9 лютого 1995 року Закон України «Про екологічну експертизу».

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Завданнями законодавства про охорону навколишнього природного середовища є:

– регулювання відносин у галузі охорони природи;

– використання і відтворення природних ресурсів;

– забезпечення екологічної безпеки;

– запобігання і ліквідація негативного впливу господарської діяльності;

– збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів та природних об'єктів, пов'язаних з історико–культурною спадщиною[19].

У багатьох промислових центрах України концентрація шкідливих газів у повітрі перевищує допустиму норму в десятки разів, нераціональне використання земельних ресурсів призводить до деградації ґрунтів, внаслідок чого великі площі землі виводяться із сільськогосподарського обороту.

З іншого боку, згубно діючи на природні ресурси, людина насамперед шкодить собі і майбутнім поколінням. Адже радіоактивне середовище, насичення продуктів харчування пестицидами, нітратами, радіонуклідами не могло не позначитись на здоров'ї людей і тварин. В результаті–численні інфекційні захворювання, захворювання пов'язані із порушенням обміну речовин, злоякісні пухлини тощо.

Ферми ПрАТ «Агро – Союз» побудовані з урахуванням рози вітрів та розташування поверхневих вод. Виробнича зона майже огороджена. При аналізі екологічної обстановки необхідно відмітити:

1. На території ферм ПрАТ «Агро – Союз» є в наявності дезбар'єри і санпропускники, які заправляються регулярно дезрозчинами.

2. В господарстві є захисні смуги із зелених насаджень, що перешкоджає розповсюдженню шкідливих газів і мікроорганізмів за територію ферми.

3. Санітарні дні проводяться регулярно.

4. Технологія зберігання і використання гною не порушується.

5. Знезараження трупів проводиться в біотермічній ямі.

6. Стічні води очищають механічним або біологічним методом.

Таким чином можна зробити висновок, що у ПрАТ «Агро – Союз» до організації охорони навколишнього природного середовища відносяться з відповідальністю.

ВИСНОВКИ

У період проведення досліджень були вивчені та проаналізовані основні проблеми незаразної патології у свинарстві, вплив факторів утримання і технології годівлі на розвиток патологічних станів у свиней, поглиблено теоретичне обґрунтування ефективності біохімічних досліджень в діагностиці захворювань свиней.

В процесі досліджень було проаналізовано результати біохімічних досліджень крові використаних для діагностики неінфекційних внутрішніх захворювань поголів’я свиней. Також був проведений аналіз причин вибраковки і загибелі свиней за різними віковими групами, проаналізовані показники відтворної здатності свиноматок (кількість поросят, кількість опоросів, молочність або маса гнізда при відлученні, % перегулів, % абортів і їх термін, % вибраковки свиноматок за опоросами), а також данні з проценту вибраковки через показники (дистрофія) внутрішніх органів (печінки і нирок). При цьому за весь проаналізований період з загальної кількості обстеженого поголів’я (4264,75 ± 301,625) найчастіше реєструвалась анемія свиней (112,75 ± 5,25). D – гіповітаміноз найбільше був розповсюджений у зимово – весняний період, а гастроентерит та диспепсія у літній період. Проаналізувавши біохімічні показники крові було виявлено, що при підозрі на гіпопластичну анемію у обстежених поросят спостерігалось зниження гемоглобіну до 81 ± 5,3 г/л (при нормі 90–120 г/л) та заліза до 13,2 ± 0,34 мкмоль/л (при нормі 19,5 мкмоль/л); при підозрі на D – гіповітаміноз спостерігалося зниження вмісту кальцію до 1,7 ± 0,21 ммоль/л (при нормі 2,2–3,0 ммоль/л) та підвищення вмісту фосфору неорганічного до 1,45 ± 0,82 ммоль/л (при нормі 0,9–1,4 ммоль/л); при підозрі на токсичну дистрофію печінки спостерігалися зміни в активності аспартатамінотрансферази до 3,5 ± 0,3 ммоль/лгод (при нормі 0,3–0,75 ммоль/лгод) та аланінамінотрансферази до 1,5 ± 0,42 (при нормі 0,25–0,65 ммоль/лгод).

Загалом проаналізувавши данні з вимушеної вибраковки поголів’я свиней в умовах ПрАТ «Агро – Союз» за піддослідний період можна зробити висновок, що частіше за все цьому виду вибраковки піддавалися свині з запальними процесами всіх видів (52 ±7,5) та хворі на незаразні внутрішні хвороби свині, профілактика та лікування яких були неефективними (59,25 ±13,75).

Було також проведене визначення економічного збитку, що спричиняється неінфекційними внутрішніми хворобами свиней у господарстві ПрАТ «Агро – Союз», а також визначення економічної ефективності ветеринарних заходів, що проводилися у господарстві ПрАТ «Агро – Союз» за піддослідний період.

Результати проведених досліджень можуть бути використані для діагностики, лікування і профілактики неінфекційних внутрішніх захворювань свиней.

Додаток 1

Біохімічні показники крові свиней (відгодівля)

№	Показники	Результати					Норма
		1	2	3	4	5
1	Загальний білок, г/л	68,0	60,0	70,0	58,0	60,0		79,0-89,0
2	Альбуміни, г/л	37,0	35,0	43,0	39,0	37,0		28,0-45,0
3	Глобуліни, г/л	31,0	25,0	27,0	19,0	23,0		33,0-45,0
4	Сечовина, ммоль/л	8,3	7,3	8,7	4,8	3,7		3,57-10,7
5	Креатинін, мкмоль/л	84,0	94,0	80,0	72,0	27,0		140-240
6	АСТ, Од/л	76,0	80,0	116,0	79,0	395,0		32-84
7	АЛТ, Од/л	64,0	54,0	51,0	65,0	210,0		31-58
8	Лужна фосфатаза, Од/л	134,0	102,0	132,0	188,0	133,0		60-190
9	Глюкоза, ммоль/л	4,77	6,32	6,26	5,95	4,03		4,72-8,33
10	Кальцій, ммоль/л	2,98	2,68	2,97	3,06	2,83		1,90-2,90
11	Неорганічний фосфор, ммоль/л	3,20	2,60	3,60	2,90	2,90		1,29-1,94

Додаток 2 Біохімічні показники крові свиней (дорощування)

№	Показники	Результати					Норма
		1	2	3	4	5
1	Загальний білок, г/л	55,0	61,0	81,0	58,0	45,0		79,0-89,0
2	Альбуміни, г/л	33,0	35,0	41,0	34,0	38,0		28,0-45,0
3	Глобуліни, г/л	22,0	26,0	40,0	24,0	7,0		33,0-45,0
4	Сечовина, ммоль/л	2,5	1,2	3,1	4,3	4,0		3,57-10,7
5	Креатинін, мкмоль/л	78,0	73,0	84,0	62,0	42,0		140-240
6	АСТ, Од/л	86,0	68,0	136,0	64,0	103,0		32-84
7	АЛТ, Од/л	47,0	48,0	81,0	55,0	79,0		31-58
8	Лужна фосфатаза, Од/л	25,0	31,0	38,0	38,0	65,0		60-190
9	Глюкоза, ммоль/л	6,69	4,08	7,19	6,94	7,52		4,72-8,33
10	Кальцій, ммоль/л	2,16	2,23	2,95	2,34	2,16		1,90-2,90
11	Неорганічний фосфор, ммоль/л	2,50	2,00	2,90	2,30	2,50		1,29-1,94

Додаток 3. Біохімічні показники крові лактуючих свиноматок

№	Показники	Результати					Норма
		1	2	3	4	5
1	Загальний білок, г/л	77,0	84,0	78,0	97,0	69,0		79,0-89,0
2	Альбуміни, г/л	32,0	33,0	36,0	36,0	33,0		28,0-45,0
3	Глобуліни, г/л	45,0	51,0	42,0	61,0	36,0		33,0-45,0
4	Сечовина, ммоль/л	6,6	7,1	8,5	9,4	7,6		3,57-10,7
5	Креатинін, мкмоль/л	101,0	106,0	112,0	96,0	100,0		140-240
6	АСТ, Од/л	188,0	186,0	200,0	282,0	169,0		32-84
7	АЛТ, Од/л	77,0	87,0	93,0	161,0	90,0		31-58
8	Лужна фосфатаза, Од/л	163,0	133,0	197,0	208,0	283,0		60-190
9	Глюкоза, ммоль/л	8,66	5,76	8,90	7,65	5,20		4,72-8,33
10	Кальцій, ммоль/л	2,49	2,47	2,78	3,05	2,41		1,90-2,90
11	Неорганічний фосфор, ммоль/л	3,50	3,60	3,70	4,30	3,50		1,29-1,94

Додаток 4. Біохімічні показники крові супоросних свиноматок

№	Показники	Результати					Норма
		1	2	3	4	5
1	Загальний білок, г/л	73,0	70,0	71,0	67,0	78,0		79,0-89,0
2	Альбуміни, г/л	34,0	33,0	34,0	37,0	38,0		28,0-45,0
3	Глобуліни, г/л	39,0	37,0	37,0	30,0	40,0		33,0-45,0
4	Сечовина, ммоль/л	8,0	9,8	8,6	7,4	8,1		3,57-10,7
5	Креатинін, мкмоль/л	85,0	83,0	61,0	81,0	41,0		140-240
6	АСТ, Од/л	231,0	169,0	163,0	189,0	277,0		32-84
7	АЛТ, Од/л	112,0	93,0	89,0	95,0	132,0		31-58
8	Лужна фосфатаза, Од/л	181,0	201,0	213,0	214,0	255,0		60-190
9	Глюкоза, ммоль/л	3,18	4,44	9,47	4,09	7,42		4,72-8,33
10	Кальцій, ммоль/л	2,58	2,34	2,49	2,70	2,87		1,90-2,90
11	Неорганічний фосфор, ммоль/л	3,20	2,70	3,40	2,50	3,40		1,29-1,94

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агапова Е. М. Проблемы перехода на интенсивное ведение свиноводства в регионах Украины / Е. М.Агапова, И. В.Кистол, Ю. И.Кононенко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – Суми, 2002. – Вип. 6. – С. 242–244.

2. Антонов Б. И. Лабораторные исследования в ветеринарии: биохимические и микологические / Б. И.Антонов, Т. Ф.Яковлева, В. И.Дерябина. – М.: Агропромиздат. – 1991. – С. 8–9.

3. Басовський М. З. Розведення сільськогосподарських тварин / М. З. Басовський , В. П. Буркат, Б. Г. Вінничук. – Біла Церква: БДАУ, 1995. – 399 с.

4. Березовський М. Вирівняність гнізд свиноматок і збереження підсисних поросят / М. Березовський, Д. Ломако // Тваринництво України. – 2006. – № 6. – С. 12–13.

5. Бірта Г.О. Ветеринарно–санітарні заходи у господарствах по виробництву продукції свинарства / Г.О. Бірта / Ефективне тваринництво – 2008. – № 2. – С. 34–36.

6. Болезни молодняка с/х животных: Справочник / В.П. Литвин, В.И. Береза, В.Г. Скибицкий и др.– К.: Урожай, 1992

7. Вербицький П.І. Довідник лікаря ветеринарної медицини / П.І. Вербицький, П.П. Достоєвський, В.О. Бусол та ін.; За ред. П.І. Вербицького, П.П. Достоєвського. – К.: Урожай, 2004. – 1280 с.

8. Ветеринарно–санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва [Текст] / В. І. Хоменко, В. М. Ковбасенко, М. К. Оксамитний [ та ін.]. – К. : Сільгоспосвіта, 1995. – 716 с.

9. Волощук, В. М. Сучасна технологія виробництва свинини та перспективи її вдосконалення / В. М. Волощук, В. О. Іванов // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2006. – Випуск 43. – С. 75–79.

10. Гильман З. Д. Свиноводство и технология производства свинины / З.Д. Гильман. – Минск: Урожай. – 1995.– 365 с.

11. Гнатюк, С. Применение новых систем содержания в свиноводстве / С. Гнатюк // Свиноводство. – 2003. – №3.

12. Дерезина Т.Н. Комплексное лечение поросят, больных субклиническим рахитом/Т.Н. Дерезина//Ветеринарная патология.–2003.–№2.–с.80

13. Дерезина Т.Н. Особенности диагностики субклинического рахита у поросят/Т.Н., Д.В. Камчатный//Ветеринарная патология.–2003.№2.–с.81

14. Емельянов В.В. Клинико–морфологическая характеристика острого токсического гепатита у поросят–отъемышей / В.В. Емельянов, М.С.Жаков, Л.Е.Снапковский / Ученые записки Витебской госуд. акад. вет. медицины. – Т. 38, ч. 2. – Витебск, 2002. – С. 113–117.

15. Закон України "Про ветеринарну медицину" від 15.11.01 № 2775–III.

16. Закон України "Про вилучення з обігу, переробки, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 № 1393 – XIV .

17. Закон України «Про охорону праці» (нова редакція зі змінами та доповненням станом на 1 квітня 2005 року) – Київ, Основа – 2007 р.  – 52 с.

18. Запобігання аварійності і травматизму в сільському господарстві / С.Д. Лехман, В.І. Рубльов, Б.І.Рябцев – К. Урожай , 1993 р. – 270 с.

19. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. – К.: Урожай, 1994, Том. 1 – 182 с.

20. Іваницький М. Патоморфологічна діагностика токсичної дистрофії печінки поросят / М. Іваницький / Вет. медицина України. – 2003. – № 7. – С. 30–31.

21. Карпуть И.М. Иммунология и иммунопатология болезней молодняка. / И.М. Карпуть, М.Г. / – Минск, 1993. – 288 с.

22. Карпуть И.М. Незаразные болезни молодняка / И.М.Карпуть, Ф.Ф.Порохов, С.С. Абрамов и др.; Под ред. И.М.Карпутя. – Минск: Ураджай, 1989. – 240 с.

23. Карпуть И.М., Диагностика и профилактика алиментарной анемии поросят / И.М. Карпуть, М.Г. Николадзе / Ветеринария. – 2003. – № 4. – С. 34–37.

24. Курдеко А.П. Совершенствование лечебно – профилактических мероприятий при желудочно – кишечных заболеваниях поросят в условиях промышленных комплексов // Вет. медицина Беларуси. – 2001. – № 2. – С. 33–34.

25. Лабораторные исследования в ветеринарии / Под ред. Б.И.Антонова. –М.: Агропромиздат, 1991. – 287 с.

26. Левченко В.І. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І.Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондрахін та ін.; За ред. В.І.Левченка і В.Л.Галяса. – Біла Церква, 2002. – 400 с.

27. Левченко В.І. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, М.О.Судаков та ін.; За ред. В.І.Левченка. – Біла Церква, 1999. – Ч. 1.– 376 с.

28. Левченко В.І. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, В.В.Влізло та ін.; За ред. В.І.Левченка. – Біла Церква, 2001. – Ч. 2.– 544 с.

29. Левченко В.І. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка. – Біла Церква, 2004. – 608 с.

30. Литвин В.П. Факторні хвороби сільськогосподарських тварин / В.П. Литвин, Л.В. Олійник, Л.Є.Корнієнко та ін.; За ред. В.П.Литвина, Л.Є.Корнієнка. – К.: Аграрна наука, 2002. – 400 с.

31. Лоза, А. Тенденции развития свиноводства в Украине / А. Лоза //Сборник Докладов Международной конференции «Возможности и перспективы альтернативного свиноводства» 7–10 декабря . – 2005 г. – С. 24–29.

32. Повод М. Г. Альтернативні технології виробництва свинини та їх ефективність в умовах степу України / М. Г. Повод // Таврійський науковий вісник.– Херсон, 2006. – Випуск 44. – С. 109–114.

33. Про стан тваринництва та створення сприятливих умов для розвитку галузі / Міністерство аграрної політики України, Україн. Акад. аграр. наук: Наказ від 25 травня 2004 року, № 161/37 // Агроінком. – 2004. – № 5–6. – С.8–13.

34. Свиноводство Украины, история и современность / В. И. Герасимов, Д. И.Барановский, Е. В. Пронь, В. М. Нагаевич // Збірник наукових праць ХДЗВА «Підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин». –Харків, 2005. – Т.15. – С. 173–178.

35. Севрюк И.З. Диарея молодняка и ее профилактика в промышленном животноводстве // Вет. медицина Беларуси. – 2001. – № 4; 2002. – № 1. – С. 6–9.

36. Сенько А.В. Рекомендации по диагностике, лечению и профилактике токсических поражений печени у молодняка свиней / А.В. Сенько, А.П. Курдеко, В.А. Телепнев, В.В. Емельянов. – Витебск, 2001. – 33 с.

37. Сенько А.В. Способы лечения поросят при болезнях желудка, кишечника и печени // Ученые записки Витеб. госуд. акад. вет. медицины. – Витебск, 2000. – Т. 36, ч. 2. – С. 126–129.

38. Сидоркин В. Болезни свиней / В. Сидоркин В. Гавриш, А. Егунова, С. Убираев. Под общей редакцией В.А. Сидоркина. – М.ООО „Аквариум – принт ”, 2007 – 325 с.

39. Хвороби поросят в спеціалізованих господарствах / В.І. Левченко, В.П. Заярнюк, І.В.Папченко та ін. – Біла Церква, 1994. – 62 с.

40. Шевченко В.І/ В.І.Шевченко, М.О.Судаков, Й.Л.Мельник та ін. За ред. Шевченко В.І. Клінічна діагностика хвороб тварин – К.: Урожай, 1995 – 152 с.