4. Іі Універсал Центральної Ради та його наслідки
Делегація від Тимчасового уряду
Незважаючи на засудження І Універсалу консервативними колами Росії, поразка Південно-Західного фронту у війні змусила Тимчасовий уряд Росії шукати компромісів з крайовими організаціями.
29 червня 1917 року до Києва на переговори прибула делегація Тимчасового уряду у складі : О.Керенський , М.Терещенко, І. Церетелі.
В результаті переговорів, 2 липня 1917 року була прийнята Декларація Тимчасового уряду, за якою Генеральний Секретаріат повинен був бути затверджений як крайовий уряд, а Центральна Рада повинна була підготувати Статут автономії України, затверджувати який будуть Всеросійські Установчі збори .
ІІ Універсал Центральної Ради 3 липня 1917 року
Після затвердження документу в Петрограді, Центральна Рада 3 липня 1917 року публікує ІІ Універсал, за яким:
Центральна Рада має поповнитись представниками інших народів, що проживають на Україні,
Генеральний Секретаріат визнається вищим органом крайового управління на Україні і його влада поширюється на 5 губерній (Київська, Подільська, Полтавська, Чернігівська, Волинська),
Центральна Рада відмовляється від самочинного введення автономії України, до скликання Всеросійських Установчих зборів( які повинні затвердити закон про автономію України , розроблений ЦР),
українська армія формується лише за згодою військового кабінету міністрів Тимчасового уряду.
Значення і наслідки
Таким чином за ІІ Універсалом Україна здобула правовий статус окремої територіально-автономної одиниці, зі своїми представницькими органами. Але повна автономія була втрачена. Деякі політики вважали ІІ універсал своєрідним кроком назад. В цей період Генеральний Секретаріат поповнився двома євреями, двома росіянами і одним поляком.
ІІ Універсал не задовольнив і деяких російських урядовців, які вважали поступки Центральній Раді надмірними. В знак протесту Тимчасовий Уряд покинули троє міністрів – кадетів. Міністр шляхів сполучень Некрасов проголосував за угоду з ЦР, але мусив вийти з партії кадетів.
Розстріл демонстрації в Петрограді 4 липня 1917 року (фото)
5. Липнева криза
Липнева демонстрація 1917 року в Петрограді і відставка Г.Львова
Загальна економічна криза, що охопила Російську імперію, призвела до зупинки підприємств, дефіциту товарів масового споживання, нестачі харчів, вугілля. Багато людей бачили причини усіх бід у Світовій війні. Зростає дезертирство солдат, відбуваються масові страйки, мітинги, демонстрації.
4 липня 1917 року відбулася півмільйонна мирна демонстрація в Петрограді проти Тимчасового уряду, під гаслами «Геть війну!», «Уся влада – Радам!» тощо. На її підтримку відбулися демонстрації в Києві, Харкові, Одесі. Гадаючи, що організатор пітерської демонстрації – партія РСДРП(б) готує повстання, Тимчасовий уряд Росії пішов на ліквідацію демонстрантів. Десятки людей загинули, сотні були поранені і скалічені під час розгону учасників. В Петрограді було оголошено військовий стан, заборонена газета «Правда», віддано наказ про арешт лідера більшовиків Володимира Леніна. На VI з’їзді РСДРП(б) Ленін оголошує про те, що мирний розвиток революції надалі неможливий.
Володимир Ленін Олександр Керенський Микола Міхновський
7 липня 1917року прем’єр-міністр Г.Львов подав у відставку. Тимчасовий уряд очолив Олександр Керенський. В цій ситуації Генеральний Секретаріат був на боці ТУ Росії, навіть підтримав розстріл демонстрації. Непослідовність політики ЦР викликала незадоволення «самостійників».
Виступ «самостійників»
Налаштовані на радикальні, жорсткі дії керівник УНП Микола Міхновський (людина авантюрного складу), та голова «Братства самостійників» Валентин Отаманівський вирішили здійснити переворот, захопивши владу у Києві насильницьким шляхом і примусити ЦР проголосити незалежність України (хоча діячі Ради вважали, що це викличе війну з Росією). За закликом М.Міхновського, в ніч з 4 на 5 липня 1917 року, проти Центральної Ради повстав полк імені П.Полуботка. Він швидко зайняв зал засідань Центральної Ради. Повсталі вимагали скасування ІІ Універсалу. Грушевський і Винниченко рішуче засудили цей виступ, умовляли солдат розійтися. На допомогу Центральна Рада викликала війська Тимчасового уряду Росії. Повстання «полуботківців» було придушено (деякі з солдат українського полку виглядали розгубленими, не розуміючи суті цього виступу). За наполяганням С.Петлюри, російська влада відправила полк на румунський фронт. Цей виступ свідчив про поглиблення розколу в національно-визвольному русі України.