Лекція №11. Освіта і культура 1917-1920 років

Галузь

Здобутки і втрати

«Просвіти»

Агітація і пропаганда

Школа

Вища школа

Професійна школа

• 1917-1921 рр. - діяльність культурно-просвітницьких організацій «Просвіти»(проводили концерти, організовували драмгуртки, хорові колективи, відкривали пам’ятники, бібліотеки, проводили політичні мітинги). Значення: прилучення людей до культурної скарбниці. Але і Центральна Рада і більшовики занадто політизували гуртки.

У 1921 р. більшовики розпустили «Просвіти», не маючи змоги їх переробити.

• 1919 рік - більшовики створили Народний комісаріат агітації і пропаганди (очолив Артем, згодом – О.Коллонтай). Займався організацією клубів, хат-читален, агітпоїздів, агітмайданчиків, випуском книг, брошур з агітацією за радянську владу, соціалізм.

• 1917-1920 рр. – була зламана стара дореволюційна система освіти, почалися пошуки нових форм, що відповідали завданням політичних режимів.

• За Центральної Ради розпочалася українізація шкіл, утворені 53 укр. гімназії. Але реорганізація шкіл проходила неактивно, рішення, документи не впроваджувалися в життя, не вистачало коштів і т.п.

• За доби гетьманату виникло 150 укр. гімназій, 3 університети, розроблені нові програми, підручники, почалося вивчення історії України, готувалися кадри учителів. Зокрема, засновано Катеринославський університет(1918).

• 1917 рік - радянський уряд Народний Секретаріат утворив Секретаріат освіти (керівник В.Затонський). Прагнули викладати предмети на основі марксизму (відмінили викладання Закону Божого).

• 1919 рік – положення Раднаркому УСРР «Про єдину трудову школу» (передбачалась обов’язковість і безкоштовність освіти дітей, скасування 5 бального оцінювання; утворення «шкіл-комун» тощо). Насаджувалася єдина марксистська ідеологія. Але 1 млн. дітей все ще залишалися поза школою.

• 1920 рік – Постанова РНК «Про боротьбу з неписьменністю» (утворюється республіканська комісія по боротьбі з неписьменністю на чолі з Г.Петровським; навчалися люди віком від 8 до 50 років, для працюючих робочий день скорочувався на 2 години).

• 1920 рік - Постанова РНК про обов’язковість вивчення української мови в школах з неукраїнською мовою навчання.

• березень 1919 рік - Декрет уряду УСРР про нові правила прийому до вузів (скасовані національні, майнові, станові обмеження; відкрито дорогу до освіти дітям селян та робітників; ліквідовано плату за навчання та введені стипендії; відмінена автономія вузів, вводилася посада комісара вузу); Дуже обмежувалася стара професура, дехто емігрував, тому рівень навчання був невисоким; діти представників заможних класів не приймалися до вузів.

• 1920 рік - у радянській школі введена обов’язкова 7-річна освіта; утворені ФЗУ(фабрично-заводські училища- спеціалізована освіта) та робітфаки (підготовка молоді для вищої школи).

Здобутки

Втрати

• 24 листопада 1918 року, за часів гетьманату, було засновано Українську Академію Наук( УАН). Першими її членами, академіками стали В.Вернадський(президент), А.Кримський, Д.Багалій, С.Смаль-Стоцький, М.Кащенко, М.Петров, Ф.Тарнавський, М.Туган-Барановський, С.Тимошенко, інші. Структура: 3 відділи: історико-філологічний, соціально-економічний, фізико-математичний. При УАН діяла Національна Бібліотека. До 1920 р. розроблені нові правила українського правопису.

• Володимир Вернадський очолив Комісію по вивченню природних багатств України, заснував у Києві лабораторію біохімічних досліджень, розробив вчення про біосферу і ноосферу. З 1920 р.- ректор Таврійського університету у Сімферополі, займався вивченням ролі живих організмів та мінералогенезу, дослідженням природних багатств Криму.

• Агатангел Кримський досліджував історію Персії і Туреччини та літературу цих країн.

• Сергій Єфремов очолив Комісію по виданню класиків укр. літератури та науки (видані академічні зібрання творів Т.Шевченка,І.Франка, М.Драгоманова).

• Д.Граве, М.Крилов, М.Боголюбов – заклали підвалини нелінійної механіки.

• Працювали видатні вчені: Є.Патон (мостобудівник-новатор), Д.Багалій (історик) , В.Маковський (газотурбобудування), Писсаржевський (хімік), Палладін (біохімік) , М.Бердяєв, Д.Чижевський, Л.Шестов (філософія)тощо.

Окремі талановиті учені, не згодні з радянською владою, емігрували за кордон (напр.. М.Туган-Барановський, М.Бердяєв, М.Грушевський, Д.Чижевський, Л.Шестов, інші)

Здобутки

Втрати

• У 1917-1918 рр. більшість літераторів підтримували курс Центральної Ради, згодом – Директорії (В.Винниченко, О.Олесь, О.Вишня, П.Тичина, О.Довженко, В.Сосюра, Г.Чупринка). Але розчарувавшись у діяльності цих урядів окремі емігрували за кордон(О.Олесь, В.Винниченко), а переважна більшість схилилась до підтримки радянської влади ( залишилися в УСРР).

• Олександр Олесь – видав поет. збірку «Княжа гора»(вірші, сповнені любові до України, переживань за її долю)

• Павло Тичина - збірка «Золотий гомін»(1917) (емоційне, піднесене вітання прийняття І Універсалу та «вільної України»)

Збірка «Сонячні кларнети» (1918)- нове слово в укр. літературі, майстерність «музичної поезії», радість природи, переживання за майбутнє батьківщини.

• Володимир Сосюра – служив у 1918-1919 рр. у гайдамацькому полку, згодом - у Червоній Армії. В романі «Третя рота» описав події громадянської війни. Збірки віршів «Червона зима»(1920), «1917рік»(1921).

• Василь Чумак - збірка «Заспів»(1918) (виступав за незалежну УСРР, належав до «боротьбистів»; комсомолець-підпільник, розстріляний денікінцями).

• Микола Семенко- поет-панфутурист (вірш «Картка»);

• Макс Волошин – поет, створив літературний гурток у Коктебелі, російськомовні твори «Протопоп Авакум»(1918), «Глухі Демони»(1919);

• Ганна Ахматова (Горенко)- поетеса; збірки на рос. мові «Біла зграя»(1917), «Подорожник»(1918) ;

• У 20 рр. було характерним виникнення літературних організацій «Гарт», «Плуг», «Авангард», «Ланка», «ВАПЛТІТЕ»; гурток поетів- символістів «Музагет» (М.Семенко,П.Тичина, Загул, Савченко), гурток «Неокласики»(М.Зеров, П.Филипович, М.Рильський, М.Драй-Хмара, Ю.Клен). Серед цікавих поетів - В.Еллан(Блакитний) (збірка «Удари молота і серця») та М.Вороний.

• Володимир Винниченко - визначний письменник, драматург( його творчості властива імпесіоністчно-психологічна, сатирична проза ). Серед творів: «Гріхи»(1918), «Чужі люди»(1910), драма «Брехня»(1910); спогади «Відродження нації»(1920).

Революція спонукала різнобарвному творчому процесу, вільному від бюрократичних канонів.

Еміграція окремих талановитих письменників, що були змушені творити далеко від батьківщини

(О.Олесь, В.Винниченко).

Заважала вузька ідеологічна та агітаційна направленість радянської влади.

Галузь

Здобутки і втрати

Театр

Музика

Образотворче мистецтво

• 1918 рік - під час гетьманату засновано Український театр драми та опери

• 1919 рік – радянська влада всі театри реорганізувала у державні. Були створені Українська музична драма і республіканський оркестр ім.. М.Лисенка, І театр УСРР ім. Т.Шевченка (працювали О.Мар’яненко, Г.Борисоглібська, О.Сердюк, Л.Ганебуш ,інші).

• 1919 рік - Створено «Молодий театр» режисером і актором Лесем Курбасом (він відійшов від традиційних канонів укр. сцени, ввів нові імпресіоністичні, модерністські прийоми). Лесь Курбас поставив виставу «Гайдамаки»(за Т.Шевченком).

• 1919 рік – засновано новий Драматичний театр ім. І.Франка (керівник –Гнат Юра)

• 1918 рік –під час гетьманату було створено Державний Симфонічний оркестр(керівник О.Горілий ) та Укр. капела (керівник. О.Кошиць). У 20 рр. колектив мав триумфальні гастролі в Європі.

• 1920 рік - організована Українська Хорова капела «Думка»(керівник К.Стеценко; обробка народних пісень). Утворюється багато професійних колективів(оркестри, хори)

Виступають популярні співаки М.Микиша, М.Литвиненко-Вольгемут, О.Вертинський.

• Відомі композитори: М.Леонтович, Л.Ревуцький, Я.Степовий, Г.Верьовка, Б.Лятошинський, Н.Городовенко (обробки народної музики)

• 1917 рік - утворено Українську Академію Мистецтв(за ініц. М.Грушевського; ректор - М.Бойчук). Почесні члени : М.Жук, В.Кричевський, А.Маневич, О.Мурашко, Г.Нарбут, М.Бурачек.

• Творчість видатних художників:

Георгій Нарбут – талановитий графік, за замовленням г-на Скоропадського виготував проекти державного герба, печатки, марок, грошей, грамот, військової форми. Серії графічних малюнків: «Картини війни» (1914), «Українська абетка»(1919), «Поезія»(1919); ілюстрації до «Енеїди» І.П.Котляревського, творів І.Крилова, М.Зерова тощо. За радянської влади здійснює ілюстрації книжок, журналів. У 1920р.- помер від тифу під час польської окупації Києва;

Михайло Бойчук – виходець з бідної родини з Тернопільщини, послідовник монументального живопису з перевагою традицій укр. народного мистецтва. Роботи: фрески у луцьких казармах, розпис стін селянського санаторію в Одесі; «Пастушок»(1920),«Молочниця»(1922).

(З 1930 р. викладач Ін-ту мистецтв у Ленінграді);

Створив школу послідовників(«бойчукістів»): Оксана Павленко, Василь Сідляр, Тимофій Бойчук, Іван Падалка, Євген Сагайдачний, Микола Рокицький, інші.

Микола Самокиш – майстер класичного батального полотна: «Напад кавалерії», «Увірвалися першими», «Бій І.Богуна з Чернецьким»; створив збірку робіт «Українська старовина»;

Іван Кавалерідзе – талановитий скульптор. У 1918 році створив 1-й в Україні пам’ятник Т.Шевченку (місто Ромни).

Було й безліч втрат: під час безкінечних війн, окупацій, змін влад, розгулу бандитизму гинули пам’ятки старовини, картини, скульптури, архіви ( напр.: вивіз за кордон інтервентами, білогвардійцями художніх цінностей; знищення денікінцями пам’ятників, декрет РНК від 1919 року про знищення пам’ятників царям, тощо). Натомість радянська влада виступає за встановлення пам’ятників видатним революціонерам різних часів: К.Марксу, Ф.Енгельсу, Ж. Марату, Р.Люксембург (ці роботи не мали особливої цінності).

Водночас потрібно відмітити деякі заслуги рад. уряду УСРР (та особисто Х.Раковського), що зберегли багато археологічних, історичних, художніх цінностей (будівлі, скарби Києво-Печерської лаври, Софійського Собору; передача реквізованих приватних та награбованих художніх цінностей музеям; надання Асканії-Нова статусу державного заповідника і т. п. ).