Володимир Винниченко Павло Скоропадський Євген Петрушевич

Подальший життєвий шлях окремих політичних діячів був примхливим і непростим.

Володимир Винниченко в еміграції опублікував книгу спогадів «Відродження нації», у якій надав власну версію ходу Української революції, засудив дії С.Петлюри та Директорії. Він створив закордонну групу Української Комуністичної партії, заснував друкований орган – газету «Нова доба». У квітні 1920 року Винниченко повернувся на Україну, звернувся до більшовицького уряду з планом боротьби з білогвардійцями та утворення Військової бригади українців. Зустрічався з Х.Раковським, Л.Троцьким, Й.Сталіним, подав заяву про вступ до лав КП(б)У, просив включити його до Раднаркому УСРР та до Політбюро ЦК КП(б)У. Ці пропозиції зацікавили радянських урядовців, що вважали Винниченка впливовим, досвідченим політиком. Йому пропонували посаду заступника голови Раднаркому УСРР та посаду комісара іноземних справ. Але включити до Політбюро відмовилися. Не всім подобалися й його плани відставки болгарина Християна Раковського та самостійності УСРР. Ображений Винниченко у травні 1920 року повернувся за кордон, де поступово втратив авторитет політичного лідера. Жив у Франції, займався літературною творчістю, писав сценарії для фільмів, малював. Під час фашистської окупації Франції поводився мужньо, категорично відмовився співпрацювати з гітлерівцями, за що був ув’язнений у концтаборі. Помер у 1951 році у Мужені, неподалік від Канн(Франція).

Павло Скоропадський під час еміграції жив у Швейцарії, Німеччині. Разом з однодумцями заснував Союз гетьманців-державників, що мав безліч філіалів, а також Український науковий інститут при Берлінському університеті. Категорично відмовився співпрацювати з режимом А.Гітлера, хоча неодноразово звертався до фашистського уряду з проханням звільнити українців з концтаборів. Важко поранений під час бомбардування Мюнхена, він помер у лікарні монастиря Меттен у 1945 році.

Євген Петрушевич, колишній президент ЗУНР, деякий час пробував співпрацювати з комуністичною Угорщиною, а у 30 рр., проживаючи у Німеччині – з радянською владою УСРР. Помер 1940 року у Німеччині.

Директорія УНР(С.Петлюра)

Польща (Ю.Пілсудський)

• Знайти союзника задля ліквідації радянської більшовицької влади в Україні;

• Відновлення на певній частині України влади Директорії та проголошення незалежності України.

• Загарбання білоруських та частини українських земель з метою відновлення Речі Посполитої у кордонах 1772 року;

• Знищення радянської влади в УСРР, як перший удар по більшовизму;

• Допомогти відновити владу Директорії, щоб мати свій вплив на уряд в Україні, (яка повинна була стати сировинною базою для армії Польщі).

Політичні і економічні питання

Військові питання

• Польща визнає урядом УНР Директорію на чолі з С.Петлюрою;

• УНР має право на територію на схід від річок Збруч і Горінь, по яким пройде кордон з Польщею;

• УНР дає згоду на передачу Польщі західно-українських земель: Галичини, Західної Волині, частини Полісся , Підляшшя, Холмщини, Посяння, Лемківщини (де проживало 10 млн. людей)

• УНР згодна на введення спільної з Польщею валюти;

• Польські землевласники на українських землях мають права на землю, що буде визначено конкретно окремою угодою;

• Залізниці України підпорядковуються польському уряду.

• Війська УНР переходять під командування Польщі;

• Утримання польських військ в Україні здійснюється за рахунок українського уряду;

• Озброєння військ УНР здійснюється за рахунок польського уряду;

• УНР і Польща домовляються про спільні бойові дії проти Радянської Росії та Радянської України(УСРР).