Історичні особи у кінематографі

Махно(П.Деревянко) та його бійці(фільм «9 життів Н.Махна»). Слащов-Хлудов(В.Дворжецький) у фільмі «Втеча»

Бої між махновцями та білогвардійцями

Махновці були дуже рухливими, мобільними, здійснювали рейди по тилам противника, проходячи за добу 100-120 км. Тактика дій Махно була різною: відкриті бої, раптові атаки, уявні втечі, під час яких застосовувалися тачанки. Дуже цікавим було переодягання бійців під весільний кортеж, або у білі офіцерські мундири, після чого робився раптовий напад.

Проти Махна Денікін послав білогвардійський корпус генерала Якова Слащова та кіннотників Андрія Шкуро. Загальне керівництво операцією здійснював генерал – лейтенант Микола Шиллінг.

У вересні 1919 року відбулася ціла серія кривавих боїв на півдні між білими і махновцями під Перегонівкою. Незважаючи на великі втрати, долаючи мужній опір білих, махновці здійснили значний прорив. До середини жовтня 1919 року вони захопили Кривий Ріг, Олександрівськ, Нікополь, Синельникове, Лозову; визволили від білих Бердянськ, Маріуполь. 29 жовтня 1919 року – вибили денікінців з Катеринослава і утримували його до грудня 1919 року, до широкомасштабного наступу проти денікінців Червоної Армії. Плани московського наступу Денікіна були зірвані.

Але відчуваючи брак боєприпасів, медикаментів, махновці відступили.

Сам Н.Махно, отримавши декілька поранень, хворий на тиф, заховався на далекому хуторі.

6. Контрнаступ Червоної Армії та поразка Денікіна

Наступ більшовиків

Після того, як основні сили іншого білогвардійського військового - адмірала О.Колчака у Росії були розбиті, створилися умови для наступу Червоної Армії проти А.Денікіна. Велику роль у розгромі білих зіграла організована І Кінна Армія на чолі з Семеном Будьонним. До неї приєдналися Червоні Козаки Віталія Примакова, Латиські стрільці, та Червона Українська Галицька Армія.

11 жовтня 1919 року розпочався контрнаступ всього фронту Червоної Армії. Дивізія Червоних козаків звільнила від денікінців Чернігів, Харків, Бердянськ і вийшла до берегів Азовського моря. Легендарні бойові рейди Червоних Козаків заслужили похвальної характеристики командуючого фронтом Володимира Антонова – Овсієнка.

Звільнення Червоною Армією Києва та інших територій

У нищівній, для обох сторін, Орловсько-Кромській битві білі трималися міцно: жоден російський офіцер не відступив, і тому військо було безжально перемолото Червоною Армією завдяки чисельності.

Червоноармійський загон Зустріч киянами Червоної Армії 8 грудня 1919 року

У грудні 1919 року жорстокі бої розгорнулися за Київ. Командуючим радянським фронтом став Лев Троцький. У червоних була перевага в кавалерії, у білих – у техніці. Біля Києва, місцевий житель Олексієнко показав червоним бійцям де Дніпро був більш мілким і тому добре замерз. Червоні несподівано вдарили в тил білим.

16 грудня 1919 року, о 7 годині вечора, Київ було звільнено від денікінців. Далі розпочався визвольний похід на Донбас, Миколаїв, Херсон. Населення, втомлене денікінським режимом, в основному підтримувало більшовиків, зустрічали червоних, як визволителів. В Одесі спалахнуло робітниче повстання на підтримку червоних військ.

У кінці березня 1920 року склав зброю останній оплот білих - Новоросійськ. Залишки денікінських військ втекли до Криму , який ще контролювали білогвардійці. Сам Денікін емігрував за кордон.