Історичні події і особи у кінематографі

Реальні історичні особи – полковник Щучкін (Щукін), генерал Май-Маєвський (Ковалевський) та чекіст Макаров(Кольцов) – герої серіалу «Ад’ютант його ясновельможності»

Розвідник Павло Макаров

У Харкові, під виглядом ад’ютанта білого генерала Май-Маєвського, діяв червоний розвідник – чекіст Павло Макаров, який добував в білому штабі важливі військові дані, підірвав ешелон з антантівськими танками. Розвіднику вдалося врятуватися. Пізніше він став керівником підпільної організації в Криму.

Селянські виступи

Селяни відмовлялися сплачувати білим продовольчий податок, піднімалися на повстання, створювали загони самооборони. Виникали анархістські селянські загони (банди), під керівництвом місцевих отаманів В.Чучупака, А.Гулия-Гуленка, Г. Несторенка-Орла, М. Голика –Залізняка, Т.Гладченка, Ока, Сірка, Лютого, Шепелі, Ангела, тощо.

Повстанці Холодного Яру

У 1919 році селяни, офіцери і прапорщики колишньої царської армії, (окремі гетьманці, петлюрівці, люмпени) створили повстанський полк. Його командиром(отаманом) став колишній прапорщик царської армії, а нині вчитель Василь Чучупак (Чучупака). Бійці полку часто називали себе «гайдамаками», на честь знаменитих повстанців 18 століття, а також «вільними козаками». Полк успішно протистояв білогвардійцям Денікіна. «Гайдамаки» визволили від білогвардійців Черкаси. Задля кращої ефективності дій, вони об’єдналися з загоном отамана Херсонщини і Катеринославщини Андрієм Гулиєм-Гуленком, певний час визнаючи його зверхність. В тому ж 1919 році утворилась самопроголошене маленьке державне утворення - Холодноярська республіка, яка ввібрала в себе понад 25 навколишніх сіл та мала близько кількатисячну армію, що складалася як правило з селян - куркулів та середняків, дезертирів з Білої, Червоної Армій та петлюрівської армії УНР. Диктатором Холодного Яру став Василь Чучупак. Чітких планів і ідей повстанці не мали. Вони просто оберігали свої оселі від усіх влад. Інколи проголошували мету встановлення «соціалізму без більшовиків», (тому що не визнавали політику «воєнного комунізму» офіційного радянського уряду), то підтримували анархо - комунізм отамана Н.Махна. Навіть якийсь час іменували себе «червоними козаками», але пристати до офіційного Червоного козацтва В.Примакова не захотіли. Врешті решт холодноярці виступали за підтримку Директорії УНР, а згодом - за незалежність України. (За даними Інтернету)

5. Махновщина

Повстанська селянська армія Махна

Найбільше шкоди завдав денікінцям Нестор Махно. Цей селянський ватажок зібрав велику Революційну Повстанську армію – 4 корпуси (30 тис. чол.), яка складалася з селян, анархістів, люмпенів. В армії були піхота, артилерія (20 гармат), кулемети. Ударною силою війська Махна стали легендарні тачанки, пізніше перейняті Червоною Армією(повозки, запряжені трійкою коней, з кулеметом «максим» позаду).

Нестор Махно Тачанка – зброя махновців і червоноармійців

За своїми поглядами Нестор Махно був анархо-комуністом. Він зустрічався з В.Леніним, підтримав Жовтневий переворот, повалення буржуазної держави, революційну творчість трудівників на місцях. Але був переконаним антидержавником, виступав проти встановлення «диктатури пролетаріату», за свободу селянських місцевих органів влади (за «вільні Ради»), над якими не повинна стояти держава. Махно теж закликав до переділу земель поміщиків, виступав за робітничий контроль на підприємствах. До Директорії отаман відносився негативно: «Петлюрівщина – авантюра, що відволікає увагу мас».

Погляди Нестора Махна (детальніше)

За своїми поглядами Махно був анархо-комуністом. Він вітав революцію, у 1918 році зустрічався з В.Леніним. Під час бесіди вони начебто порозумілися, домовилися про підтримку, але по суті, по окремим питанням, залишилися на різних позиціях. Махно був переконаним антидержавником, виступав проти встановлення «диктатури пролетаріату», за свободу селянських місцевих органів влади (за «вільні Ради»), над якими не повинна стояти держава. Махно те ж закликав до переділу земель поміщиків, виступав за робітничий контроль на підприємствах. До Директорії відносився негативно: «Петлюрівщина – авантюра, що відволікає увагу мас». Розчарований тим, що Симон Петлюра не виступив проти А. Денікіна, Махно вирішив повалити його владу, знищивши «пана головного отамана». Петлюру врятувало лише те, що він не прибув на переговори в Умань.

Гуляйпільська республіка

Нестор Махно зробив своєю базою Катеринославщину, а містечко Гуляй-поле перейменував у Махно-град. Виникла цілком автономна державна одиниця, яку на перших порах визнав і більшовицький уряд.

У Гуляйпільській республіці махновці жорстоко розправилися з поміщиками, наділивши селян землею, реквізували хліб у заможних селян, наклали контрибуцію на німецьких колоністів. Влада була передана до беспартійних «вільних Рад». Махно виступив проти політики «воєнного комунізму», яку здійснювали більшовики УСРР, не підкорявся він і Директорії УНР. За вмілу організацію оборони, захист їх інтересів, селяни називали Махна «батьком».До нього приєднувалися різні партійні угрупування: комуністи, есери, соціал-демократи, анархісти; до нього йшли селяни, робітники, червоноармійці, люмпен-пролетаріат(бродяги, злидарі, злочинці). Саме кримінальний елемент та його вчинки інколи підривав авторитет «батька» серед населення. Розгул сваволі, вбивств і мародерства розцінювався анархо-комуністами як найвищий вияв свободи, дарований революцією.