3. Денікінський окупаційний режим

Основні заходи адміністрації А.Денікіна

Наприкінці літа 1919 року, білогвардійці окупували майже усю Україну. Захищаючи інтереси поміщиків і буржуазії, вони знищили усі сліди існування не лише УСРР, а й УНР. Почалася реставрація порядків Російської імперії у реформованому вигляді. Основними заходами адміністрації А.Денікіна були:

• Поділ території України на 3 області: Київська, Харківська і Новоросійська на чолі з білогвардійськими начальниками з необмеженими повноваженнями.

• Проведення репресій (так званого «білого терору») проти революційно налаштованих робітників, селян, більшовиків, виступаючих за відновлення УСРР, та «українських націоналістів», співчуваючих УНР. Були введені військово-польові суди, які здійснювали репресії, та концтабори, в яких ув’язнювалися незгодні з режимом (під час масових страт в Катеринославі загинуло 3 тисячі в Одесі – понад 3 тисячі людей; в Києві ув’язнено більше 2 тисяч чоловік). Звірствувала білогвардійська контррозвідка, керівником якої був недовірливий полковник Микола Щучкін, котрий більш за все вірив доносам). Відбулося близько 400 єврейських погромів.

• Відновлення поміщицької власності на землю; селяни повинні були повернути маєтки, реманент, заплатити за користування, а також здавати продовольчий податок на потреби армії (хліб, м'ясо, цукор), заготовляти сіно. Більш прогресивні білі офіцери (напр. генерал О.Кутепов) пропонували аграрну реформу, за якою селяни наділяються землею, але при збереженні крупних поміщицьких землеволодінь.

• Буржуазії поверталися заводи, фабрики, банки; введено 11-12годинний робітничий день при мізерній оплаті; профспілки були розпущені.

• Відбувалося активне придушення національного життя (розпалювалося українофобство, українська мова була обмежена і дозволялася лише в окремих незначних навчальних закладах відбулося закриття більшості українських газет, журналів, вилучення українських книг з книгарень, бібліотек; у Києві знищено погруддя Т.Шевченка, знімалися його портрети в закладах, тощо).

Таким чином запроваджений на Україні денікінський окупаційний режим був антинародним, антинаціональним. Він призвів до встановлення реакційної буржуазно –поміщицької диктатури.

Олексій Мокроусов Василь Чумак Посвідчення білого офіцера П. Макарова

4. Опір денікінському режиму

Виступи робітників і дії партизан

Жорстокий режим Денікіна викликав потужний опір народних мас. Робітники страйкували, відмовляючись працювати на білогвардійців, влаштовували саботаж на підприємствах, на залізниці.

Виникали червоні партизанські загони з числа селян, робітників, вцілілих після боїв червоноармійців. Партизани ховалися в лісах, глухих селах, здійснюючи раптові напади на білих. В Криму червоні створили справжню Кримську повстанську (партизанську) армію, що діяла в тилу у Денікіна і Врангеля. Її очолив відважний балтійський матрос Олексій Мокроусов. Найвідоміші радянські партизанські загони на території України очолили більшовики Андрій Бубнов, Юрій Коцюбинський, Володимир Затонський.

Існували партизанські групи, утворені українськими есерами та соціал-демократами, які боролися за відновлення незалежної УНР. Ними керував Центральний Український Повстанський комітет у Кам’янці - Подільському.

Більшовицькі підпільні організації

В містах діяло більшовицьке підпілля. Найбільші підпільні групи виникли в Харкові, Одесі, Катеринославі, Кременчуці, Миколаєві, Симферополі. У липні 1919 року радянська влада створила Зафронтове бюро на чолі зі Станіславом Косіором задля керівництва партизанами і підпільниками. Центр радянського партизанського і підпільного руху був у Кременчуці (керівник – Г.Колос). Підпільники добували розвіддані, визволяли ув’язнених робітників та червоноармійців, здійснювали теракти, розклеювали агітаційні листівки, випускали газети «Зірка», «Молот» тощо.

Активними учасниками більшовицького підпілля стали І.Клименко, К.Листопад, І.Амосов, Д.Любарська. Героями стали учасники Київської підпільної групи – Сидоренко, Гай, особливо – поет Василь Чумак. Білі розстріляли їх в Лук’янівській тюрмі.