Історичні особи у кінематографі

Сатиричне зображення м. Григор’єва і його загону у фільмі «Весілля у Малинівці»

Радянська пропаганда і агітація

Водночас радянська влада боялася втратити соціальну опору в масах. У тому ж 1919 році вийшла постанова ЦВК УСРР «Про недопустимість спалення сел під час придушення куркульських повстань». Дуже суворо каралися червоноармійці, що грабували селян, або здійснювали якісь протиправні дії (навіть за вкрадені овочі з городу солдата могли засудити до розстрілу). Також, по селам їздили агітбригади, що роз’яснювали принципи радянського будівництва, суть комуністичного майбутнього. На фронти, в міста їхали агітпоїзди. Агітаційна робота у більшовиків була поставлена блискуче.

Історичні події у кінематографі

Червоні у місті Бійці Частини Особливого призначення(ЧОН)

6. Націонал-комуністичні течії в Україні у 1919 році

Націонал-комуністи

В умовах громадянської війни, іноземної інтервенції, розрухи мовне питання та проблеми національних культур більшовики вважали чимось другорядним. Відомо, що голова Ради Народних Комісарів Х.Раковський та його підлеглі були впевнені, що введення української мови, як державної, це означає сприяти «петлюрівщині», популяризувати у народі особу гетьмана П.Скоропадського. Тому уся документація велася російською мовою, українську можна було почути лише у побуті.

Сергій Мазлах Василь Шахрай Олесандр Шумський Василь Еллан Михайло Полоз

Але так думали не всі більшовики. У складі КП(б)У були діячі, що прагнули надати владі національного характеру, перетворити УСРР на незалежну радянську державу. З’явилася течія «націонал – комуністів».

Члени КП(б)У Сергій Мазлах та Василь Шахрай у 1919 році, у Саратові видали книгу «До хвилі. Що діється в Україні і з Україною», де писали: «Або Україна самостійна, тоді повинен бути свій уряд і своя партія, або Україна – се Південна Росія». У червні 1919 року погляди Мазлаха і Шахрая були піддані критиці, та їх виключили з лав КП(б)У.

«Боротьбисти» і « укапісти»

До націонал-комуністичних течій можна також зарахувати так званих «боротьбистів» та партію УКП(б) (дані про яких викладені в таблиці нижче).

Інші націонал-комуністи (детальніше)

«Боротьбисти»

В опозицію до КП(б)У стало й ліве крило партії есерів(УПСР), що називалося «боротьбистами». Вони виступали за радянську владу, але у незалежній Україні. Також виступали за самостійну Українську Червону Армію, яка не підкоряється загальним планам Реввійськради Радянської Росії під керівництвом Л.Троцького. З літа 1919 року партія «боротьбистів» мала представників у Раднаркомі УСРР, зокрема, наркомом освіти був Олександр Шумський. Серед чільних представників партії також були Григорій Гринько, Василь Еллан-Блакитний, Михайло Полоз, Левко Ковалів, Антон Приходько, Василь Чумак, Гнат Михайліченко.

«УКП(б)»

УСДРП переживала не кращі часи. У деяких питаннях вони підтримували радянську владу, в інших – засуджували. У серпні 1919 року УСДРП і УПСР об’єдналися в нову партію – Українська Комуністична партія (боротьбистів) – УКП(б), одним з лідерів якої став Олександр Шумський. Провідні діячі партії: Григорій Гринько, Андрій Хвиля, Панас Любченко, Михайло Полоз, Левко Ковалів, Антон Приходько. Ставши в опозицію до більшовиків, УКП(б) виступила з програмою побудови незалежної радянської України, розвитку української національної культури, мови, у той час, як КП(б)У разом з Радянською Росією мали намір боротися до перемоги «світової революції». 28 серпня 1919 року УКП(б) подала заяву на вступ до складу Комуністичного Інтернаціоналу, але, за вимогою Російської Комуністичної партії більшовиків прохання відхилили. Раднарком УСРР виступив з засудженням «дрібнобуржуазних партій» й домігся вигнання з уряду «українських есерів». Дехто з них був вимушений подати заяву на вступ до КП(б)У. Протягом 1920-х років вихідці з УКП(б) обіймали багато керівних місць у Раднаркомі УСРР і відіграли значну роль в «українізації», до їх числа належали Андрій Хвиля, Олександр Шумський, Панас Любченко, Григорій Гринько, та багато інших. Після встановлення диктатури Й.Сталіна в СРСР, у 1930-х роках більшість із них, на жаль, було репресовано. (За даними Інтернету)

Відомими провідниками націонал-комунізму в Радянській Україні стануть більшовики Олександр Шумський, Михайло Полоз, Григорій Гринько, Левко Ковалів, Панас Любченко інші. У 1919-1920-х роках більшість націонал-комуністів вступлять до лав КП(б)У, будуть обіймати займати багато керівних посад у Раднаркомі і відіграють значну роль в «українізації» та культурному відродженні Радянської України.

Лекція№ 9. Окупація України військами Денікіна та їх розгром. Радянська влада на початку 1920 року