Лекція №7. Західноукраїнська народна республіка Закарпаття і Буковина у 1918-1919 роках

1. Розпад Австро-Угорщини та активізація визвольного руху на західноукраїнських землях

Розпад Австро-Угорщини

Поразка у І Світовій війні загострила внутрішні проблеми Австро-Угорщини.

Побудована з клаптиків земель різних народів, Австро-Угорщина сама породила національно-визвольний рух народів у своїй державі.

16 жовтня 1918 року імперія фактично розвалилася. Імператор-цісар видав маніфест «До моїх вірних австрійських народів». В ньому зазначалося: «кожне плем’я на області, яку воно заселяє творить свій власний державний організм». В результаті розпаду імперії утворилося декілька незалежних держав: Австрія, Угорщина, Чехословаччина, Королівство СХС (Югославія), Польща (яка виникла з клаптиків давньопольських земель, що перебували під владою Австрії і Росії).

Створення Української Національної Ради

Активізувався український національно-визвольний рух.

18 жовтня 1918 року, у Львові, на зібранні українських політичних діячів (в основному, парламентаріїв) була утворена Українська Національна Рада. Мета: мирними засобами об’єднати землі Західної України у єдину державу. Планувалося включити землі: Лемківщина, Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина. Але поляки, що в цей час розпочали будівництво своєї незалежної держави, виявили претензії на ці землі, вказуючи на достатньо велику кількість місцевого польського населення на Західній Україні.

2. Повстання у Львові та проголошення зунр

Перемога західноукраїнських визвольних сил

Група українських діячів пробувала зустрітися з намісником Галичини графом К. Гуйном, плануючи підписати Маніфест про передачу державної влади Національній Раді. Але ця місія зазнала невдачі. Мирний шлях розв’язання конфлікту був надалі неможливий. Поляки взяли курс на захоплення влади збройними методами.

Тоді молоді українські офіцери вирішили діяти рішучіше. Під керівництвом сотника УСС Дмитра Вітовського були зібрані колишні січові стрільці і солдати – українці з австрійської армії.

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року військові загони українців швидко оволоділи Львовом. Над ратушею було піднято жовто-блакитне знамено. Подібне відбулося і у деяких інших галицьких містах - Станіславі, Тернополі, Коломиї, Раві – Руській, Снятині, Перемишлі. Часто поляки чинили впертий опір, але українці перемогли.

Утворення Державного Секретаріату і ЗУНР

10 листопада 1918 року Національна Рада створила тимчасовий уряд – Державний Секретаріат. Його головою та секретарем фінансів став Костянтин Левицький.

13 листопада 1918 року було проголошено нову державу – Західноукраїнську народну республіку (ЗУНР). Президентом став Євген Петрушевич, колишній діяч австрійського парламенту, голова Національної Ради. Звістку про створення ЗУНР в Західній Європі сприйняли дуже стримано. Що стосується Франції, то вона особливо негативно віднеслася до цього факту.

Євген Петрушевич Костянтин Левицький Сидір Голубович

Історичні особи. Діячі ЗУНР

Петрушевич Євген Омелянович(1863-1940) - колишній діяч австрійського парламенту, голова Національної Ради, юрист за фахом. Він походив з родини священика, великого прихильника і знавця української літератури. Став президентом ЗУНР. Після падіння ЗУНР, емігрував разом з УГА до УНР, вів боротьбу з радянською владою, певний час перебував на боці білогвардійців А.Денікіна. Потерпівши поразку, жив в еміграції, певний час мав радянофільські настрої. Левицький Констянтин Антонович (1859-1941) – енергійний український політик, юрист, голова уряду ЗУНР – Державного Секретаріату. Після поразки ЗУНР – емігрував до Відня. Писав історичні праці, мемуари, керував «Центробанком». У 1939 році, після приєднання західноукраїнських земель до СРСР, був заарештований НКВС, але, невдовзі, звільнений. Голубович Сидір Тимофійович(1873-1938) - адвокат, доктор права, колишній діяч австрійського парламенту. Очолював «Просвіту» і «Сокіл». Голова Державного Секретаріату ЗУНР,один із авторів тимчасової конституції та законів республіки. Уряд під його керівництвом здійснив вагомі заходи з метою розбудови держави за умов польсько-української війни, однак у цій діяльності були й значні прорахунки. З середини 20-х років відійшов від активної політичної діяльності. (З Інтернету).