Гетьманці та петлюрівці (січовики) на вулицях Києва (кадри з фільму «Біла гвардія»)

3. Політика Директорії

Внутрішня політика Директорії

Портретна галерея лідерів та міністрів Директорії

А.Макаренко, Ф.Швець, С.Петлюра В.Чехівський Б.Мартос І.Мазепа

З початку свого правління лідери Директорії не приховували своїх соціалістичних поглядів, намагаючись насадити на «українському ґрунті свій рідний соціалізм». Тому багато зусиль витратила Директорія на покращення становища трудових мас населення.

Внутрішня політика цього Директорії була такою:

• 26 грудня 1918 року була опублікована Декларація про ліквідацію гетьманської влади і відновлення незалежної Української Народної республіки(УНР); в документі давалося багато обіцянок соціал-демократичних перетворень;

• 26 грудня 1918 року – створено уряд УНР - Раду народних міністрів (виконавчий орган влади), на чолі з соціал-демократом Володимиром Чехівським;

• відновлено 8-годинний робітничий день;

• влада на місцях перейшла до Трудових рад та призначених урядом комісарів; були відновлені земства;

• були проведені обшуки в будинках буржуазії, поміщиків, звільнені з роботи гетьманські чиновники;

• 22-28 січня 1919 року – відбулося засідання законодавчого органу влади, своєрідного парламенту – Трудового Конгресу (було позбавлено виборчих прав поміщиків, буржуазії, міських вчителів, юристів, лікарів, професуру). З 3593 делегатів на Конгрес прибуло 300; засідання пройшло в суперечках, тому реальної законодавчої влади так і не вдалося створити, багато рішень залишилося на папері;

• надано право робітникам на страйки, організацію профспілок, введено робітничий контроль на виробництві тощо;

• розпочато аграрну реформу, але в цій справі була проявлена непослідовність:

  1. спочатку лідери Директорії декларували вилучення у поміщиків землі і передача її селянам без викупу,

  2. потім, щоб заспокоїти поміщиків, обіцяли їм грошові компенсації,

• 8 січня 1919 року було нарешті прийнято Земельний закон Директорії, згідно з яким земля залишалася у власності держави. Земельні наділи, які на той час перебували у власності селян і не перевищували 15 десятин залишались непорушними. Недоторканими також проголошувалися землі промислових підприємств, цукрових заводів, землі іноземних підданих, ділянки заможних куркулів (до 15 десятин). Більшість селян відкинуло цю реформу, як суто пропоміщицьку. Крім того, реалізація Земельного закону могла бути здійснена лише на дуже обмеженій території України, оскільки на більшості території республіки велася війна з червоними більшовиками, білогвардійцями і Польщею і цю територію Директорія не контролювала.

Більшість рішень так і залишилися на папері з-за складних воєнних умов та суперечок між членами Директорії, а також в парламенті і в уряді.

Зовнішня політика Директорії

У зовнішній політиці :

• вдалося розширити міжнародні зв’язки: такі країни як Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Італія, Ватікан визнали УНР;

• але залишалися складні відносини: 1) з Радянською Росією (знаходилися в стані війни),2) з Польщею (претендувала на західноукраїнські землі), 3) з країнами блоку Антанта (в листопаді 1918 року в Одесі і Севастополі висадилися французькі та англійські інтервенти, які мали допомагати білогвардійцям і полякам в боротьбі проти радянської влади; окупанти захопили майже весь південь України, Крим, грабували, знищували місцеве населення, інтереси Директорії розглядали як другорядні), 4) з білогвардійцями (від війни з командуючим білими військами А.Денікіним до цілковитої підтримки «чорного барона» П.Врангеля);

• 22 січня 1919 року – в Києві проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР (Західно – Української Народної Республіки), що знаменував собою возз’єднання східних і західних земель, але цей союз мав більше ідеологічно-демонстративний, ніж державно-правовий характер (та й існував надто мало).

Історичні особи. Діячі Директорії

Володимир Мусійович Чехівський (1876-1937) - прем'єр-міністр УНР, дипломат, член УСДРП, УКП. З родини священика. Магістр богослов'я, викладач російської і української мов, історії літератури, економіки, член ВУАН. Фундатор Української автокефальної православної церкви(УАПЦ), прихильник християнського соціалізму. Репресований за справою Спілки Визволення України(СВУ). Сергі́й Степанович Остапенко (1881-1937) - голова Ради Народних Міністрів УНР, провідний економіст, дипломат, прихильник союзу УНР з Антантою. Член УПСР. З селянської родини. Згодом, в УРСР працював журналістом, був професором Інституту народного господарства в Києві. Автор праці «Капіталізм в Україні». Репресований 1931 року, як колишній есер. Борис Миколайович Мартос (1879-1977) - голова Ради Міністрів УНР, міністр фінансів, учений-економіст, кооператор і педагог, член УСДРП. Походив зі старого козацького роду з м.Градизьк. Сприяв впровадженню в УНР української грошової одиниці — гривні. Жив в еміграції, працював в Інституті вивчення СРСР. Помер у США. Ісаак Прохорович Мазе́па(1884-1952) - керівник уряду УНР, міністр внутрішніх справ, дипломат. З родини міщанина козацького походження. Закінчив факультет природничих наук Санкт-Петербурзького університету. Член УСДРП. Відзначався непохитністю, твердістю. Рішучий противник єврейських погромів петлюрівців. Жив в еміграції, займався згуртуванням сил європейських соціал-демократів, лідер закордонної Соцпартії України. Помер в Німеччині. (З Інтернету)

Володимир Винниченко Симон Петлюра Микита Шаповал Сергій Остапенко