Лекція№ 4. Встановлення радянської влади в Україні та її боротьба з Центральною Радою. Політика більшовиків в Україні

1. Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові

Робітниче повстання в Харкові

8 грудня 1917 року в Харкові розпочалося робітниче повстання, підготовлене більшовицьким комітетом під керівництвом революціонера Артема(Федора Сергєєва).

9 грудня повсталі робітники захопили владу у місті. На допомогу повстанцям прийшли загони Червоної гвардії з Радянської Росії. Було створено «Штаб по боротьбі з контрреволюцією на півдні».

Додаток. І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів у Києві

За ініціативою більшовиків 6 грудня 1917 року в Києві було скликано І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Центральна Рада активно втрутилася планування і роботу з’їзду, розгорнувши агітацію перш за все серед селянства. До Києва прибуло близько 2000 делегатів від селянських спілок, більшість з яких підтримували саме ЦР, есерів, а не більшовиків. Вони усунули мандатну комісію, не дали виступити більшовику В.Затонському, підтримали політику Центральної Ради. За цих умов члени РСДРП(б) вимушені були залишити з’їзд, звинувативши есерів у різних фальсифікаціях. 127 делегатів переїхали до Харкова. Київський з’їзд ніяких значних наслідків не мав.(За даними Інтеренету).

І Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові 9-12 грудня 1917 р.

З 9 по 12 грудня 1917 року у Харкові відбувся альтернативний І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. На з’їзді були представлені делегати Рад Катеринославщини, Харківщини, Донеччини , Криворіжжя, Київщини і Полтавщини (усього - від 82 Рад). З 300 делегатів, 210 чоловік подали свої голоси за радянську владу в Україні, 75 – проти, а 15 делегатів утримались.

Таким чином, 12 грудня 1917 року з’їзд проголосив Україну Республікою Рад Робітничих, Солдатських і Селянських депутатів. Українську робітничо-селянську радянську республіку в офіційних радянських актах відразу ж після її утворення іменували також Українською Народною Республікою. З’їзд висловився за федеративну форму зв’язку між Україною та Росією. З’їзд піддав критиці політику української буржуазії та її прислужників – «т.зв. українських соціалістів». Так на Україні виникло двовладдя (тобто одночасне існування двох влад), що призвело до трагічного розколу країни на два табори.

Артем(Федір Сергєєв) Микола Скрипник Володимир Затонський Євгенія Бош

2. Перший український радянський уряд і початок війни

Народний Секретаріат

Влада на місцях закріплювалася за повітовими, міськими, губернськими та обласними Радами. Здійснення влади у центрі покладалося на Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських та солдатських депутатів. Депутати обрали Центральний Виконавчий комітет (ЦВК – вища державну влада в радянській УНР між з’їздами Рад). Головою ЦВК став соціал-демократ Юхим Медвєдєв (з березня 1918 року його змінив Володимир Затонський). У ЦВК ввійшли представники різних партій: 35 більшовиків, 4 лівих есера, 1 український лівий есер і 1 меншовик).

17 грудня 1917 року ЦВК затвердив перший радянський уряд Народний Секретаріат. На посади в уряді були призначені:

Артем (Федір Сергєєв)	Народний секретар торгівлі і промисловості
Микола Скрипник	Народний секретар у справах праці
Володимир Затонський	Народний секретар у справах освіти, представник радянської УНР в Росії
Сергій Бакинський	Народний секретар міжнаціональних справ
Володимир Люксембург	Народний секретар юстиції
Еммануїл Лугановський	Народний секретар продовольчих справ
Володимир Ауссем	Народний секретар фінансів
Василь Шахрай	Народний секретар військових справ
Євгенія Бош	Народний секретар внутрішніх справ
Євген Терлецький	Народний секретар земельних справ

З 1918 року головою уряду Народний секретаріат став Микола Скрипник.

Недоліками новоствореного радянського уряду можна назвати не вельми гарне володіння українською мовою його членів, що викликало, наприклад, здивування націонал-комуніста Василя Шахрая.

Історична особа. Микола Олексійович Скрипник

Микола Олексійович Скрипник (1872-1933) походив з Катеринославщини з родини залізничного службовця. Закінчив Технологічний інститут. Дуже багато читав, став активним діячем соціал-демократичного революційного руху, прихилився до більшовиків, був близько знайомий з В.Леніним. Один з організаторів КП(б)У. Боровся за встановлення Радянської влади в Україні. Нарком внутрішніх справ УСРР. У 1927–1933 рр. — нарком освіти УРСР. Був активним провідником «українізації» України.

Мрії про світове пролетарське єднання і світову революцію заважали уряду бути більш самостійним – у багатьох справах він покладався на Радянську Росію. Втручання Радянської Росії у справи Радянської України мало й додаткову причину : боротьба з білими військами О.Каледіна. Останній захопив східний Донбас, розташувався на Дону, погрожував як Радянській Росії так і Україні. Основною ж метою військ Червоної гвардії було встановлення радянської влади на Україні та скинення Центральної Ради, яка не зробила нічого для покращення становища трудящих мас України. Ешелони Червоної гвардії, що прибули з Радянської Росії на чолі з Володимиром Антоновим - Овсієнком зуміли розбити Каледіна. Донбас було визволено.

В.Полтавець Червоні козаки Більшовицький агітаційний плакат

Червоне козацтво

Наприкінці грудня 1917 року радянська УНР розпочала формування власних збройних загонів. У Харкові зібрано і навчено полк Червоного козацтва (на противагу «вільному козацтву» Центральної Ради). Основу Червоного козацтва становили українські робітники і селяни, серед яких С.Туровський, Ф. Сятогор, Є.Петровський, Д.Самусь інші. Велику роль у формуванні червоних козаків зіграли В.Примаков, Ю.Коцюбинський, В.Шахрай.

Очолив червоних козаків Віталій Примаков – член родини письменника М.Коцюбинського, здібний військовий, блискучий фехтувальник, вершник.

Початок загального наступу радянських(більшовицьких) військ

4 січня 1918 року Народний Секретаріат Радянської України віддав наказ Червоній гвардії (12 тисяч бійців, командир Володимир Антонов-Овсієнко) і Червоному козацтву (командир Віталій Примаков) розпочати визвольний похід на Київ. Головнокомандувачем усіх радянських збройних сил став Юрій Коцюбинський (син відомого письменника). Але, у зв’язку з його невисоким воїнським званням (прапорщик), та відсутністю досвіду, червоними військами фактично керував колишній офіцер царської армії підполковник Михайло Муравйов, амбітний авантюрист, який приховував від сторонніх своє справжнє обличчя. Він займав посаду начальника штабу.

У цей період на території колишньої Російської імперії вже запалала громадянська війна між представниками нової радянської більшовицької влади – червоними та прихильниками колишньої – білими (білогвардійцями). У війну втрутилися іноземні інтервенти (англійці, французи, американці, японці), які активно допомагали білим. На жаль ареною цих боїв стане й Україна, що призведе до чималих жертв.

В.Антонов-Овсієнко Віталій Примаков Юрій Коцюбинський Василь Шахрай

Додаток. Червоні командири

Володимир Олександрович Антонов-Овсі́єнко (1883 —1938) — український радянський військовий діяч, дипломат. Родом з Чернігова, з сім'ї офіцера. Закінчив Петербурзьке юнкерське училище, підпоручик. У травні 1917 року вступив до партії більшовиків; один з керівників Жовтневого повстання в Петрограді. Брав активну участь у громадянській війні, прославився, як командувач червоних військ, блискучий організатор. Перебував на дипломатичній службі, воював з фашистами в Іспанії. Віталій Маркович Примако́в (1897-1937)- радянський воєначальник, дипломат . З родини народного вчителя з Чернігівщини. З дитинства добре володів рушницею і був блискучим вершником. Закінчив гімназію. Близько знайомий з родиною Коцюбинських, чоловік Оксани Коцюбинської. Закінчив гімназію. У 1914 році вступив до РСДРП(б). Брав участь у Жовтневій революції, в роботі ІІ з’їзду Рад. Один із організаторів і керівників Червоного козацтва - перших військових частин УСРР. Прославився як мужній воїн, «перша шабля України», хоробрий і здібний командир, кавалер трьох орденів Червоного прапора. Пізніше – військовий радник, командир корпусу. Юрій Михайлович Коцюбинський (1896 — 1937) — український радянський партійний, державний і військовий діяч. Народився в місті Вінниця. Син видатного українського письменника М. Коцюбинського. Закінчив гімназію у Чернігові. Навчався в школі прапорщиків в Одесі. З 1913 р. став членом РСДРП. Разом зі своїм товаришем В. Примаковим брав участь у створенні Червоного козацтва. З грудня 1917 р. належав до першого радянського уряду України — заступник, а потім народний секретар військових справ. У січні 1918 р. призначений головнокомандувачем збройних сил радянської Української Народної Республіки. У 1919 р. палко закохався у подругу своєї сестри Оксани – медсестру Ольгу Бош, на якій одружився. Їх син Олег – видатний винахідник, доктор технічних наук. З лютого 1934 р. Ю.Коцюбинський — голова Держплану і заступник голови Раднаркому УСРР. Входив до складу ЦК КП(б)У. Усі ці провідні червоні командири радянської УНР(УСРР) наприкінці 30-х років, під час сталінської диктатури, були незаконно репресовані. Реабілітовані у 50-х роках. З Інтернету.

Початок встановлення радянської влади

Наступ більшовицьких військ мав успіх.

Перше бойове хрещення червоні козаки отримали 6 січня 1918 року під Полтавою, розгромивши гайдамацькі загони «вільного козацтва». Частини військ Центральної Ради (15 тисяч бійців) не могли протистояти червоному наступу. Багато робітників, селян вступали до куренів Червоного козацтва. Блискуча більшовицька пропаганда і агітація зіграла свою роль: полки імені Сагайдачного, Наливайка, Хмельницького, Шевченка відмовилися від захисту Центральної Ради, а полк імені І. Богуна навіть погрожував їй.

На початку 1918 року радянська влада була швидко встановлена у Вінниці, Олександрівську, Миколаєві, Херсоні, Єлисаветграді, Кам’янець-Подільському, у Криму, в Одесі, Павлограді, Полтаві, Кременчуці, Ромнах, Лубнах тощо. Але варто відмітити, що червоні (так само, як і «вільні козаки») проявляли й велику жорстокість. Так, за наказом начальника штабу М.Муравйова, розстрілювалися усі «вороги революції», місцеві поміщики, буржуазія.