Іван Сірко – антропологічна реконструкція зовнішнього вигляду і портрети
5. Кошовий отаман Іван Сірко – лицар українського народу
Походи Сірка
Всенародне визнання і гучна слава Чортомлицької Січі поширились в часи керівництва отамана Івана Дмитровича Сірка (1659—1680 рр.), який з 1663 року проживав виключно на Січі, де протягом 15 років обирався кошовим отаманом, здобувши популярність своїми воєнними заслугами.
Шлях до слави
Іван Сірко народився на Поділлі; за одними даними – походив з незаможного шляхетської роду Войтеха Сірка, за іншими, він був з козацької родини. Приєднався до запорожців, став курінним отаманом, прославився своєю силою, хоробрістю і подвигами в боях з татарами, турками, ляхами. В молодості, ймовірно, брав участь у знаменитій Тридцятирічній війні 1618 -1648 років, служив у війську славетного принца Конде, брав участь в боях за фортецю Дюнкерк. Проявив себе чесним, мудрим і винахідливим воїном. В подальшому козакував на Слобожанщині і Запоріжжі ( в російських джерелах був відомий, як Іван Дмитрієв). Одружився, мав трьох синів і двох доньок. Сірко брав участь у Визвольній війні Б.Хмельницького, проявив себе в боях під Жванцем 1653 року, коли він, на чолі козацького загону, відбив полонених у татар. У 1558-1660 роках Сірко був вінницьким полковником. У 1659 році виступив проти політики гетьмана Івана Виговського, організував похід на Акерман, що не дало змогу використати Виговському турок і татар проти українців і росіян. Спочатку підтримував Юрія Хмельницького, але згодом розчарувався в його політиці. У 1663 році Івана Сірка обрали кошовим отаманом Запорізької Січі. Пізніше він обирався на цю посаду ще вісім разів! За описом очевидців Сірко був сміливою, розумною, під час походів – вимогливою і суворою людиною. В побуті - був тихим, релігійним. Спиртного не вживав, з полоненими поводився гуманно. Раптом міг проявити блискучий гумор. Козаки вважали, що Сірко – «характерник». Немовби, як і усі «характерники», він володів магією, — міг бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливав на свідомість людей, неживу природу, міг лікували смертельні рани, знаходити скарби. (За даними Інтернету) |
Іван Сірко здійснив проти татар і турок 55 походів і не мав жодної поразки! Визволив з татарського і турецького полону тисячі людей різних національностей. Сірко наводив жах на ворогів. Його іменем татарські матері лякали дітей. Турки і татари називали його «Урус – шайтан».
Серед найвідоміших походів Сірка були:
1663 рік – два великі походи на Перекоп,
1667 рік – найвдаліший, найгучніший похід на Кримське ханство. Захопив Кафу, звільнив 2000 невільників.
Козаки готуються до атаки І.Рєпін Запорожці пишуть листа турецькому султану
Заслання і повернення Івана Сірка
Кошовий Сірко завжди підтримував тих, хто боровся за справедливість і ненавидів зрадників і пристосуванців. Тому воював проти гетьмана П.Тетері, не простивши йому союз з польським гетьманом Чернецьким; якийсь час підтримував гетьмана П.Дорошенка, але не простив йому зради – союзу з Туреччиною, тому виступив і проти нього.
У 1670-1671 роках Сірко підтримав відомого російського повстанця, уральського козака Степана Разіна. За це, за наказом царя, Сірка заслали в місто Тобольськ. Але, вже у 1673 році його звільнили, бо кращого лицаря, борця проти турецько-татарської агресії не було.
Надалі, знову ходив у походи на Очаків, Ізмаїл, Перекоп. За легендою, він – автор знаменитого листа турецькому султану Магомету (Мехмеду) ІV. Спочатку султан послав лист до козаків, в якому пишно називав себе великим володарем і неперевершеним лицарем, вимагав від козаків повної покори і капітуляції. На це козаки йому відповіли (див. варіант):
Запорозькі козаки турецькому султану ! Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого Люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с…., різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!.. Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорозьким. (За книгою «Як козаки воювали») |
Сірко своїми визвольними походами так допік турецькому султану, що той підготував відбірне військо (15 тисяч яничар і 40 тисяч татар), змовився з кримським ханом, щоб знищити Січ.
Вороги з’явилися біля Січі перед Різдвом 1675 року, вночі нечутно вбили вартових і зайшли у фортецю. Але ненароком збудили одного козака, той підняв тривогу. Козаки підхопилися і почалася шалена рубка та стрільба. Козаки знищили 13 тисяч воїнів ворога.
Не подарував кошовий отаман такого зухвальства і наступного року добряче трусонув Крим! Під час блискучого походу 1675 року Сірко зруйнував Євпаторію, Бахчисарай, полонив 4 тисячі татар. Хан врятувався втечею в гори. Пізніше Сірко брав участь в боях роти турок і татар за Чигирин.
Смерть отамана
У 1680 році Сірко, разом з донськими козаками, востаннє пішов на битву з ординцями. Повернувшись, він дізнався про загибель свого сина у поході на Крим, після чого занедужав і поїхав з Січі на свою пасіку в село Грушівка (зараз – Ільїнка Дніпропетровської області). Давалися взнаки старі рани, підірване здоров’я, та й роки вже були не ті.
Займався бджільництвом і тихо помер 1 серпня 1680 року на своїй пасіці.
Дочки Сірка, разом з козаками, поховали отамана поблизу села Капулівки (Нікопольський район Дніпропетровської області). Козаки шапками носили землю на його могилу.
Справжнього вірного українського лицаря дуже любив народ. Сірко - герой народних дум, пісень, легенд, казок.