22. Аудиторський висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації

Аудиторський висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації має включати думку аудитора про застосування припущень, правильність підготовки інформації на основі прийнятих припущень і адекватність їі надання.

Висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації повинен містити:

1)         заголовок, назву документа - "Висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації"

2)         адресата;

3)         опис прогнозної фінансової інформації;

4)         посилання на Міжнародні стандарти аудиту (або відповідні національні стандарти чи практику), що застосовуються до перевірки прогнозної фінансової інформації:

5)         твердження про те, що управлінський персонал несе відповідальність за прогнозпу фінансову інформацію, у тому числі за припущення, на підставі яких їі складено;

6)         посилання на мету та / або обмежене поширення прогнозної фінансової інформації (якщо доречно);

7)         твердження про негативну впевненість щодо забезпечення припущеннями обгрунтованої підстави для прогнозної фінансової інформації;

8)         думку про те, чн підготовлено прогнозну фінансову інформацію належним чином на підставі припущень і чн подано їі за відповідною концептуальною основою фінансової звітності;

9)         відповідні застереження щодо можливості досягнення результатів, зазначених у прогнозній фінансовій інформації;

10)       дату звіту, що є датою завершення процедур;

11)       адресу аудитора;

12)       підпис аудитора, який здійснив перевірку прогнозної фінансової інформації..

Аудитор може додати до висновку думку про можливість використання прогнозної фінансової інформації у визначених суб'єктом цілях, а також рекомендації щодо обмеженого використання й розповсюдження прогнозної фінансової інформації. До висновку можна вюіючати і іншу інформацію, що має відношення до роботи, яку провів аудитор. Якщо аудитор встановив, що припущення, прийняті при підготовці прогнозної фінансової інформації, неприйнятні; або ж прогнозна фінансова інформація неправильно підготовлена на основі прийнятих припущень і

неадекватно, TO у висновку про результати їі перевірки мають бути викладені обставини, які обумовили думку аудитора.

У випадку, коли з деяких причин аудитор не в змозі провести не-обхідні процедури, він повинен відмовити у висновку про результати перевірки прогнозної фінансової інформації, відмовитися від висловлювання своєї думки і викласти при цьому обставини, які спричинили обмеження обсягу робіт.

24.Контроль якості аудиторських послуг

Нині у світовій практиці аудиту не існує універсальних рецептів контролю якості аудиторських робіт. Дійсно, неможливо повністю гарантувати відсутність помилок при виконанні аудиторами перевірок і наданні супутніх аудиту послуг. Проте необхідність створення процедур і механізмів, що дозволяють значною мірою скоротити вірогідність помилкових висновків і істотно підвищити якість аудиторських послуг, зажадала їх цілеспрямованої впорядкованості або, іншими словами, - стандартизації.

З цієї причини був розроблений МСА 220 "Контроль якості роботи в аудиті", метою якого є регламентація і представлення рекомендацій по контролю якості у відношенні :

- політики і процедур аудиторської організації, що застосовуються до аудиторської роботи в цілому;

- процедур, спрямованих на контроль за роботою асистентів аудитора, що виконують окремі аудиторські перевірки.

Таким чином, вимоги стандарту спрямовані не лише на застосування єдиної політики контролю якості аудиторських перевірок, але і на діяльність усіх учасників цих перевірок.

Характер, терміни і сфера застосування політики і процедур контролю якості аудиту залежать від наступних основних чинників:

- розміру аудиторської організації і характеру послуг, що надаються нею;

- географічного розташування;

- організаційної структури;

- співвідношення витрат і результатів.

Політика внутріфірмового контролю якості має бути спрямована:

- на дотримання усім персоналом аудиторської організації етичних принципів аудиторської професії;

- володіння співробітників технічними стандартами і професійною компетентністю;

- доручення аудиторських завдань співробітникам, що мають професійні знання в цій області аудиту;

- здійснення постійного нагляду і перевірку виконання робіт на усіх етапах і рівнях;

- проведення консультацій з фахівцями, що мають відповідні знання;

- прийняття нових і збереження старих економічних суб'єктів - клієнтів. При цьому слід виходити з принципу незалежності, здатності надавати саме необхідні економічному суб'єктові послуги і чесності керівної ланки системи управління економічного суб'єкта;

- моніторинг адекватності і ефективності самої внутріфірмової політики і процедур контролю якості аудиту.

Загальна спрямованість політики і процедури контролю якості роботи аудиторської організації мають бути доведені до відома усіх її співробітників. Кожен аудитор організації зобов'язаний виконувати саме ті процедури контролю якості, які відносяться до його частини аудиторської перевірки.

Будь-яке доручення асистентам аудитора повинне супроводжуватися розумною упевненістю що доручає в тому, що ця робота буде виконана сумлінно і асистенти мають належні професійні знання і навички.

Співробітники аудиторської організації, що здійснюють керівництво асистентами і нагляд за їх роботою, в ході аудиторської перевірки повинні виконувати наступні функції:

- контролювати процес аудиту, з тим щоб виявляти, чи володіють асистенти необхідними навичками і чи досить вони компетентні для виконання доручених ним завдань; чи ясно уявляють собі асистенти вказівки по проведенню аудиту; чи виконується робота згідно із загальним планом і програмою аудиту;

- виявляти і аналізувати інформацію, пов'язану з істотними аспектами бухгалтерського обліку і аудиту, коригуючи з потреби загальний план і програму виконання робіт;

- усувати виникаючі неоднозначні трактування в професійних судженнях співробітників, визначаючи при цьому рівень необхідних консультацій.

Перевірку роботи асистентів повинні виконувати співробітники, що мають, як мінімум, рівний рівень компетентності. При цьому важливо з'ясувати:

- чи була робота виконана відповідно до програми аудиту;

- чи були належним чином задокументовані як результати робіт, так і увесь процес їх досягнення;

- чи були охоплені і врегульовані усі істотні аспекти аудиту;

- чи були досягнуті цілі аудиторських процедур;

- чи являються виводи наслідком результатів роботи і чи служать вони основою для висловлювання думки аудитора.

При перевірках необхідно акцентувати особливу увагу:

- на загальному плані і програмі аудиту;

- оцінці невід'ємного ризику і ризику системи контролю (див. параграф 4.2);

- документації, що відбиває аудиторські докази;

- бухгалтерській (фінансовою) звітності з пропонованими аудиторськими поправками і самому аудиторському ув'язненні.

25. Аудиторська перевірка операцій з грошовими коштами

Аудитори використовують різні методи фактичного і документального контролю. Вибір методів та техніка проведення аудиту залежить від таких чинників:

- особливості роботи підприємства;

- форма ведення бухгалтерського обліку;

- фінансовий стан підприємства;

- програма аудиту;

- обсяг документообороту та ін.

Прикладом методів аудиту можуть бути: зустрічна перевірка, взаємне звіряння внутрішніх документів підприємства і контрольні порівняння та ін.

Перевіривши правильність документального оформлення касових операцій, аудитор установлює законність здійснення касових операцій, відповідність їх Положенню "Про ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого Постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 р.

Під час перевірки касових операцій особливу увагу звертають на виявлення повноти, своєчасності і правильності оприбуткування готівки (надходжень з банку, повернення підзвітних сум, виручки, внесків орендної плати та інших позареалізаційних доходів). Аудитор повинен запросити довідку про видані чекові книжки. Надходження з банку перевіряються за допомогою звіряння ідентичних сум, записаних у корінцях чеків, виписках банку і прибуткових касових ордерах. Надходження виручки вивчається через звіряння сум у прибутково-касовому ордері (ПКО), накладних і рахунках-фактурах, стрічках касового апарата та ін. Повернення невикористаних авансів аналізується по ПКО. Позареалізаційні доходи повинні підтверджуватись відповідними угодами, актами, довідками.

Перевіряючи витрачання готівки з каси, аудитор повинен звернути увагу на юридичну обґрунтованість видачі грошей (наявність наказів на преміювання співробітників, надання матеріальної допомоги, відрядження, видачу коштів на представницькі витрати, довіреностей від сторонніх організацій виконавчих листів та ін.). Установлюється також цільове використання коштів, отриманих з банку за чеком (на зарплату, на виплату різних допоміг та ін.), дотримання ліміту каси. Для перевірки правильності використання готівки, дотримання граничних розмірів витрат доцільно скласти допоміжну таблицю.

Одночасно слід перевірити обґрунтованість виділення ПДВ у прибуткових і видаткових касових документах, відображення їх в обліку. Вивчається також дотримання ліміту розрахунків готівкою між юридичними особами. Установлюються факти оплати співробітникам здійснених господарських витрат без оформлення авансових звітів, повторної оплати за раніше оформленими документами, виплат "підставним особам", присвоєння грошових сум за підробленими документами та ін.

На завершення досліджується правильність указаної в облікових регістрах за рахунком 30 "Каса" кореспонденції рахунків, підрахунку оборотів і залишків. Для цього звіряються дані касової книги, звіту касира й облікового регістра за відповідний місяць, період по датах. Виявлені розходження між показниками, що порівнюються, означають наявність помилок, які можуть бути як ненавмисними, викликаними неуважністю бухгалтера під час підрахунку, так і навмисними. Останні вимагають отримання письмових пояснень й оперативного інформування керівника підприємства. У будь-якому разі виявлені аудитором помилки і недостовірні дані обов'язково реєструються в його робочих документах.

Документ як предмет аудиту є засобом обґрунтованості бухгалтерських записів і підтвердження достовірності здійснених фінансово-господарських операцій.

26. Аудит обліку операцій з основними засобами і немате На початку аудиту слід організувати і забезпечити в присутності аудитора повну інвентаризацію всіх основних засобів. Інформацією, що характеризує використання основних засобів, є показники фондовіддачі та фондомісткості, які слід правильно визначити. Оцінка об'єктів, які не взяті на облік, визначається технічним станом з оформленням відомостей про оцінку та знос відповідними документами. Якщо основні засоби були поновлені, реконструйовані, розширені або переобладнані і від цього змінилося основне їх призначення, то вони заносяться в опис під назвою, яка відповідає новому призначенню. Коли буде встановлено, що виконані роботи капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень або часткова ліквідація будинків і споруд) не відображені в обліку, комісія повинна визначити суму підвищення або зниження первинної їх вартості. Основні засоби, які непридатні для експлуатації і не підлягають відновленню, а також ті, які ремонтуються, включаються в окремий інвентаризаційний опис. Джерелами інформації операцій з основними засобами є:- Положення, (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", баланс (форма 1);- акт введення в експлуатацію;- звіт про фінансові результати та їх використання (форма 2);- звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма 3);- накладна на внутрішнє переміщення;- 03-2 "Акт приймання-здавання відремонтованих реконструйованих і модернізованих об'єктів";- 03-6 інвентарна картка обліку основних засобів;- 03-3 "Акт на списання основних засобів";- 03-7 "Опис інвентарних карток обліку";- 03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів";- картка руху основних засобів;- 03-9 інвентарні списки за місцем надходження основних засобів та їх експлуатації;- акт ліквідації основних засобів;- акт інвентаризації та розрахункові таблиці результатів (порівняльна відомість);- кошториси та завдання чи плани капітального ремонту основних засобів;- відомості дефектів на проведення капітальних ремонтів;- 03-14, 15, 16 розроблювальні таблиці з розрахунку амортизації та зносу основних засобів;- відповідні облікові відомості та журнали;- інші звітні форми.Підставою для відображення операцій в інвентарній картці служать акти форми 03-1, 03-2, 03-3, 03-4.Основними завданнями і метою аудиту є перевірка:- збереження основних засобів; дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщенням, вибуттям та ліквідацією основних засобів;- правильність нарахування і використання амортизаційних відрахувань;- законність витрат на поточний та капітальний ремонти;- використання завдань чи плану з капітальних вкладень та ведення обліку основних засобів.Усі об'єкти основних засобів мають бути закріплені за матеріально-відповідальними особами. З цією метою вартість закріплених за матеріално-відповідальними особами основних засобів за даними інвентарних списків порівнюється з залишком рахунку їх на початок аудиту. Важливим моментом для аудиту є встановлення, у який спосіб зараховуються основні засоби на баланс за справедливою вартістю сторін.

Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо.Мета аудиту нематеріальних активів - установлення дотримання підприємством методики обліку вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Досліджуються питання документального оформлення наявності об'єктів нематеріальних активів, правильності відображення їх початкової балансової вартості, організації, аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів нарахування їх зносу, а для цього слід використати рахунок 12 "Нематеріальні активи", який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух їх.Належна увага приділяється і правильності списання об'єктів нематеріальних активів з балансу, відповідності показників синтетичного й аналітичного видів обліку та їх зносу залишкам, записаним у Головній книзі і балансі. До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.Для проведення експертизи нематеріальних активів і юридичного аналізу первинних бухгалтерських документів, що підтверджують право на їх власність, залучають відповідних фахівців. З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт, або документи, в котрих підтверджується створення об'єкта.Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике значення для аудитора.Розкриття інформації про нематеріальні активи визначені П(С)БО - (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) 8 "Нематеріальні активи". Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться стосовно кожного об'єкта за групами, тобто за сукупністю однотипних за призначенням і умовами використання. У плані рахунків передбачений синтетичний рахунок 12 "Нематеріальні активи", який має відповідні субрахунки: "Права користування природними ресурсами"; "Права користування майном"; "Права на знаки для товарів і послуг"; "Права на об'єкти промислової власності"; "Авторські суміжні з ними права"; "Гудвіл" та "Інші нематеріальні активи". Важливо підкреслити, що П(С)БО 8 не поширюються на гудвіл, який виникає внаслідок об'єднання підприємств, і на операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.

27. Аудит обліку запасів Аудиторська перевірка операцій з матеріальними цінностями включає дослідження стану складського господарства та збереження матеріальних цінностей, нормування витрачання, оприбуткування, правильності оцінки купованих матеріальних цінностей, використання запасів на виробництві, перевірка операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (МШП). Основна мета перевірки — встановлення законності, достовірності та доцільності операцій з матеріалами, правильності їх відображення в обліку.

На більшості підприємств обсяг операцій з матеріальними цінностями буває досить значним, тому їх перевірка є трудомістким процесом:1) вивчення складу і структури матеріальних цінностей, ознайомлення з умовами їх зберігання;2) підтвердження правильності оцінки запасів і відображення операції за їх надходженням та використанням в обліку;

3) оцінка системи внутрішнього контролю за використанням сировини і матеріалів у виробництві;4) підтвердження достовірності визначення та відображення зносу МШП;5) оцінка якості проведення інвентаризації матеріальних цінностей;6) підтвердження достовірності оформлення та відображення на рахунках типових господарських операцій;7) послідовність аудиту матеріальних цінностей.

Завдання аудитора полягає в тому, щоб виявити та попередити появу порушень.

Основну роль в аудиті матеріальних цінностей відіграє інвентаризація. Присутність аудитора під час інвентаризації необхідна. Його функції такі:

— присутність під час інвентаризації, якщо запаси матеріальних цінностей дуже великі та якщо аудитор з недовірою ставиться до очікуваних результатів;

— спостереження за виконанням процедур та ідентифікація з метою визначення ступеня відповідності їх законодавчим актам;

— перевірка правильності підрахунку на основі випадкової вибірки;

— вивчення обґрунтованості віднесення операцій до певного звітного періоду;

— отримання пояснень з приводу значних невідповідностей матеріальних цінностей даним бухгалтерських записів;

— перевірка правильності оцінки фактичного обсягу запасів.

Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою, повинен стежити за правильністю виконання процедур.

Важливий спосіб бухгалтерської перевірки — порівняння даних прибутково-видаткових документів з даними інших документів, які фіксують ці самі операції, але в інших аспектах. Його застосовують тоді, коли є підозра, що під час здійснення деяких операцій були допущені помилки, а документально ці операції зафіксовано правильно.

Використовуються також такі прийоми і способи, як зіставлення даних, що відображають надходження та витрачання матеріальних цінностей, з даними документів, якими оформлені інші операції, обумовлені першою операцією; даних про переміщення МЦ — з даними про тару, в якій вони перевозились; даних бухгалтерського обліку — з даними оперативного обліку; перевірка фактичного виконання робіт у натуральних показниках, оплачених за грошовими документами; перевірка об’єктивної можливості виконання операцій, відображених у документах.