1. Класифікація, мета і завдання аудиту За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи ау­диту: - Операційний аудит- це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Резуль­татом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення ефективності роботи організації. - Аудит на дотримання нормативних вимог- Метою аудиту на додер­жання нормативних вимог є визначення, чи дотримується організація, аудит якої проводиться, процедур і правил, установлених для неї і передбачає:

- визначення, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу компанії установлених для них керівництвом процедур ведення бухгал­терського обліку; - перевірку ставок заробітної плати, з метою визначити, чи дотриму­ються при нарахуванні заробітної плати встановлених законодавством мінімальних ставок заробітної плати; - перевірку дотримання компанією умов договорів із позичальниками та ін. -Аудит фінансової звітності проводиться, з тим щоб визначити, чи до­тримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлених критеріїв (загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку). користувачами фінансової звітності можуть бути: - кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов'язаний із кредитуванням даного підп­риємства; - фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доціль­ність інвестування у підприємство; - банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства. -працівники даного підприємства, яких цікавить мо­жливість збільшення заробітної плати і стабільність роботи; - урядові структури, які використовують фінансову звітність для законо­давчих чи статистичних цілей. Види аудиту. аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрі­шній, однопредметний, багатопредметний і комплексний, за функціями - запобіжний, предметний, ретроспективний і стратегічний та ін. Розріз­няють також аудит зовнішній і внутрішній. Внутрішній аудит визначають як незалежну діяльність в організації (на підприємстві) з перевірки й оцінки роботи цієї організації в її інтересах. Внутрішні аудитори вивчають господарські операції з метою надання рекомендацій щодо економного й ефективного використання ресурсів, досягнення найкращого кінцевого результату і вироблення політики компанії. Аудит повинен допомагати керівникам у виконані їхніх функцій і сприяти збільшенню прибутковості підприємства. Основна мета аудиту - це формування професійної думки аудитора відносно достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти і своєчасності їх віддзеркалення в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів і законо­давства, складання фінансової звітності і узагальнення сформованої думки у вигляді аудиторського звіту (аудиторського виводу), що надається замовникові.

Проте залежно від призначення дослідження, мета аудиту може допов­нюватися обумовленими договором з клієнтом завданнями виявлення резервів, підвищення ефективності використання ресурсів, оптимізації оподаткування, розробки заходів по поліпшенню фінансового стану і результатів діяльності підприємства, оптимізації витрат і тому подібне

Мета визначає і завдання аудиту, основним завданням аудиту є збір достовірної початкової інформації про господарсько-фінансову діяльність господарюючого суб'єкта і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

2. Метод аудиту - це сукупність способів прийомів, за допомогою яких оцінюється стан вивчаючих об’єктів. Велику кількість різних прийомів можна об’єднати в три групи: визначення стану об’єктів в натуральному виразі співставлення, оцінка.

Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, зважування, вимірювання, що дозволяють визначити кількісний стан об’єкту.

Прийоми другої групи дозволяють співставити показники і визначити відхилення дійсного стану вивчаючих об’єктів від норм і нормативів, прогнозних показників в відповідності з якими вони повинні функціонувати.

Прийоми третьої групи пов’язані з оцінкою минулого, теперішнього і майбутнього стану об’єкту. Оцінюється стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність економічної інформації, методів і функцій управління та ін.

Визначення реального стану об’єкту в натуральному виражені їх співставлення і оцінка є методами аудиту. Вони використовуються по кожному об’єкту, тому що його вивчення так чи інакше полягає в визначенні дійсного стану і відхилення від базового, в оцінці відхилення по критеріям доцільності і законності.

З цією метою широко використовують прийоми статистики (групування, індекси), економічний аналіз (ланцюгові підстановки, балансовий метод і т.д.)

3. Підготовка і сертифікація аудиторів.Атестація аудиторів Відповідно до Постанови Верховної Ради України №3126-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р., Постанови Кабінету Міністрів № 326 від 4 травня 1993 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1042 від 6 грудня 1993 р. у складі Інституту підготовки спеціалістів статистики та ринку створений Національний центр обліку та аудиту України (НЦОАУ). Основними завданнями НЦОАУ є:

методичне і навчальне забезпечення підготовки бухгалтерів масової кваліфікації та аудиторів через курсову мережу Держкомстату, яка є правомочною установою для перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів і аудиторів;

забезпечення наукових методичних розробок, що використовуються у навчальному процесі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації бухгалтерів, аудиторів, статистиків, ревізорів. Для цього в складі центру із числа вчених і практиків у галузі бухгалтерського обліку, статистики, аудиту, контролю і ревізії створена науково-методична рада.

Права на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, мають певні знання з аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд за фахом аудитора, ревізора, юриста, фінансиста або економіста та склали іспит. Порядок і умови продовження чинності сертифіката визначені Положенням "Про сертифікацію аудиторів", яке затверджене Аудиторською палатою України.

Для отримання сертифіката претендент подає до АПУ такі документи: клопотання, копію диплому, виписку з трудової книжки, Документ про оплату. Сертифікат - офіційний документ, який засвідчує право на здійснення аудиту підприємств та господарських товариств (серія А), банків (серія Б). Є також серія АБ. Бланк сертифіката є бланком суворої звітності із зазначенням номера та серії.

Аудитори, строк дії сертифікатів яких закінчується, не раніше трьох і не пізніше одного місяця до закінчення строку повинні подати до секретаріату АПУ такі документи: клопотання установленого зразка, витяг з трудової книжки, сертифікат, термін дії якого закінчується, реферат про аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період володіння сертифікатом, документ про внесення плати за продовження дії сертифіката. Аудитори, які працюють за фахом від двох до трьох років або за сумісництвом не менше трьох років і не мають зауважень щодо роботи та щодо реферату, проходять співбесіду в постійних комісіях з приймання іспитів. У разі позитивних результатів співбесіди прізвище аудитора вноситься до Протоколу осіб, дія сертифіката яким продовжується на п'ять років, а аудитори, які не з'явилися на співбесіду з приводу продовження дії сертифіката в призначений термін без повідомлення про поважні причини неявки, повинні складати іспити на загальних підставах.

6. Загальний огляд фін. звітності

Аудиторська перевірка підприємств починається із загального огляду форм звітності. При цьому перш за все звертається увага на заповнення адресної частини форми, де мають бути вказані юридичні реквізити підприємства, що перевіряється: вид діяльності підприємства має відповідати його статуту, а у випадку ліцензування видів діяльності, якими займається підприємство, аудитору необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії та строк її дії. Слід відмітити, що такий запис у статутних документах як «і іншими видами діяльності, не забо¬роненими законодавством» в установчих документах не дає права підприємству займатися іншими (основними) видами діяльності, а тільки тими, що відповідають основним видам діяльності підприємства або пов’язаними з ними видами діяльності.

Визначення виду діяльності підприємства необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства по основній та інших видах діяльності. Потім перевіряється правильність заповнення звітності за формою (наявність усіх передбачених показників, підчисток і виправ¬лень) та визначаються ті ділянки обліку, де аудиторський ризик найбільш значний, тобто де найбільша ймовірність помилок в обліку та звітності. Залежно від цього визначаються ті операції та активи, які повинні бути перевірені найбільш досконало та детально, а також ті по¬казники, де можна довіритись інформації клієнта. Після цього аудитор оцінює систему внутрішнього контролю на підприємстві, вивчає його облікову політику, ступінь аудиторського ризику і розпочинає перевірку.

4. Порядок створення аудиторських фірм Аудиторська фірма — це юридична особа, створена відповідно до законодавства з питань діяльності господарських товариств, яка має право вести винятково аудиторську діяльність. Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких організа- ційно-правових формах, за винятком відкритих акціонерних товариств.

Загальна частка засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%. Аудиторській фірмі дозволяється вести аудиторську діяльність лише за умови, що в ній працює хоча б один аудитор, та після включення її до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

У новій редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська фірма визначається як юридична особа, котра має право на ведення винятково аудиторської діяльності та внесена до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

АПУ 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затвердила Положення про Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності — офіційний загальнодержавний Реєстр аудиторських фірм і аудиторів-підпри- ємців. При включенні до Реєстру суб’єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого АПУ зразка.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

7.Аудит фінансових результатів

Результати фінансово - господарської діяльності підприємств визнача¬ються на завершальній стадії виробничої і збутової діяльності.

Основним критерієм діяльності підприємства є отримання доходу. До¬ходи (згідно ПБО 3 "Звіт про фінансові результати" - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення за-бов"язань, які призводять до зростання власного капіталу. Відповідно до ПБО 15 "Доходи" повинні відображатися в звіті про фінансові резуль¬тати, в балансі і в звіті про рух грошових коштів. В звіті про фінансові результати відображають доходи звітного періоду.

Тому починаючи перевірку, аудитор повинен ознайомитися з балансом та звітом про фінансові результати (Ф №2), звітом про рух грошових коштів (Ф№3), що дасть можливість зорієнтуватися в джерелах форму¬вання доходу підприємства, мати загальну оцінку фінансового стану підприємства, ефективності виробництва.

Потім проводиться аудит в розрізі джерел формування балансового при¬бутку.

Джерелами інформації для аудиту є дані ж/о № 11,12, відомості №16 або відповідних машинограм при застосуванні коп"ютерної форми обліку з рахунків 701,702,703,704. За Кредитом рахунків відображається збільшення (одержання) доходу, за Дебетом - належна сума непрямих податків (Акцизного збору, ПДВ).

Особлива увага звертається на відображення фінансових результатівпри наявності бартерних операцій, експорту продукції, погашення заборгованості працівникам з оплати праці готовою продукцією підприємства.

5.Договір про надання ауд. Послуг

Аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. До укладення договору на аудиторську перевірку підприємству-клієнту та аудитору (аудиторській фірмі) доцільно обмінятися листами, які б містили попередню пропозицію та згоду на проведення аудиту. Крім того, до складання і підписання догово­ру аудитор повинен ознайомитися з підприємством-клієнтом, що передбачає особисте спілкування з керівництвом підприємства, вив­чення засновницьких документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загальний огляд звітності, визначення ступеня аудиторського ризику та оцінку можливості додержання аудитором норм професійної етики та загальних принципів аудиту під час виконання перевірки. Таке попереднє ознайомлення проводиться з метою визначення обсягів, строків та вартості аудиторської перевірки. Договір на проведення аудиту може бути довгостроковим (складається на строк більше одного року) або стосуватися разової аудиторської перевірки. Строк, на який укладено договір, визначає його розташування в робочому досьє аудитора. Договір слід укладати не менш як у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Договір проведення аудиту повинен містити таку інформацію: • назва документа;• номер;• місце та дата укладення;• повні назви виконавця (аудиторської фірми, аудитора) та клієнта (за­мовника); • прізвища уповноважених посадових осіб, що підписали договір; • предмет договору (аудиторська перевірка);• період, за який проводиться перевірка;• мета та обсяг робіт;• зобов'язання сторін;• порядок здавання та приймання виконаних робіт;• строк виконання;• вартість указаних у договорі робіт та послуг;• порядок розрахунків;• відповідальність виконавця та клієнта;• особливі умови (в разі потреби);• реквізити сторін;• додатки до договору (в разі потреби);• підписи та печатки сторін договору. Укладення договору на аудиторську перевірку, підписання його обома сторонами не дають ніякої гарантії отримання підприємством-клієнтом безумовно позитивного висновку, тобто не виключається можливість не­гативного аудиторського висновку. Оплата підприємством-клієнтом виконаних аудиторською фірмою (ауди­тором) належним чином робіт, обумовлених у договорі, здійснюється незалежно від результату аудиту та виду аудиторського висновку, скла­деного аудитором. Договір набуває чинності з моменту підписання його і діє до зазначеної к ньому дати. Разом з тим затвердженої типової стандартної форми договору на про­ведення аудиту немає. Вона повинна відповідати загальноприйнятій у кожній країні формі укладення договорів. Кожна аудиторська фірма (ау­дитор) можуть самостійно вирішувати питання вибору форми договору на аудиторську перевірку з урахуванням і додержанням установлених вимог.

8. Сутність аудиторського ризику та його види

Аудиторський ризик – це небезпека того, що аудитор зробить непра­ви­льний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним ауди­торських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітні­стю буде представлений аудиторський висновок без застережень, і на­впаки. Аудитор має поставити перед со­бою завдання, які полягають у визначенні і використанні процедур ауди­торської перевірки, які дають змогу звести до мінімуму ризик аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:

1. властивий ризик- це всі ризики, пов'язані з підприємницькою діяль­ністю, які перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, зде­більшого прямо не пов'язані з контрагентом підприємця (інфляція, кон­куренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття тощо), а також загальною організацією і структурою підприєм­ства, господарсько-управлінською та фахово-штатною політикою, квалі­фікацією кадрів.

2. ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю-це ризик неефективності системи обліку клієнта. Але на практиці буває важко відок­ремити контрольні процедури системи бух­галтерського обліку і системи внутрішнього контролю. Це посилюється ще й тим, що в сучасних умовах більшість підприємств України не ма­ють інструктивно описаної системи контролю чи не документують його результати.

3. ризик невиявлення помилок та перекручень-це ймовір­ність того, що недостовірна інформація, котра може існувати за класом операцій або класом укладених угод і могла бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класа­ми операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внут­рішнього контролю підприємства. Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціо­нування кожної системи внутрішнього контролю.

9. Методика визначення аудиторського ризику Міжнародними і національними нормативами аудиту передбачено мо­делювання аудиторського ризику. Орієнтовна модель аудиторського ризику може мати вигляд такого алгоритму: ПАР = ВР * РК * РН, де ПАР - прийнятний аудиторський ризик; ВР - внутрішньогосподарський ризик; РК - ризик контролю; РН - ризик невиявлення. Прийнятний аудиторський ризик виражає ступінь готовності аудитора визнати прийнятну можливість наявності у фінансовій звітності матеріальних (суттєвих) помилок після завершення аудиту і видачі клієнту стандартного аудиторського висновку без застережень. Внутрішньогосподарський (властивий) ризик виражає можливість наявності у звітності помилок, що перевершують припустиму величину, до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю. Ризик контролю означає ймовірність допущення помилок, що перевершують допустиму величину, системою внутрішньогосподарського контролю. Ризик невиявлення (процедурний ризик) виражає ймовірність невиявлення в процесі проведення аудиту помилок, що перевищують допустиму величину. Викладена модель аудиторського ризику є основою планування аудиту, оскільки дає змогу зрозуміти скоріше якісний, ніж кількісний взаємозв'язок окремих складових аудиторського ризику й оцінити обсяг майбутньої роботи. Модель більш придатна для приблизної оцінки, ніж для точного розрахунку аудиторського ризику. Мабуть, на практиці такі значення аудиторського ризику слід вважати граничними. Звідси випливає, що для дотримання цього принципу та складання більш ефективного плану необхідно визначити процедурний ризик (ризик невиявлення). Процедурний ризик розраховується на основі видозміненої факторної моделі аудиторського ризику: РН = ПАР / ВР * РК. Між процедурним ризиком і необхідною кількістю аудиторських свідчень існує обернено пропорційна залежність: зменшення процедурного ризику веде до необхідності збільшення обсягу даних для тестування. Таким чином, аудиторський ризик у цілому перебуває в прямо пропорційній залежності від процедурного ризику (ризику невиявлення) і в обернено пропорційній залежності від планованого додаткового отримання в процесі тестування аудиторських свідчень. Скорочення аудиторського ризику веде до скорочення ризику невиявлення, але при цьому збільшується обсяг даних для тестування з метою одержання свідчень. Розмір оцінки аудиторського ризику може не тільки виражатися у відсотках, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, а й визначатися аудитором усно: "низький", "середній", "високий", що часто застосовується на практиці.

10. Суттєвість в аудиті Поняття "суттєвість" полягає у такому: якщо на підприємстві, де проводиться аудит, відсутня інформація, яка може впливати на економічні рішення користувачів, що приймаються на підставі даних фінансової звітності і залежать від розміру статті або помилки у зв'язку з перекрученням змісту інформації, оцінку того, що є суттєвим, а що ні, дає аудитор. Плануючи аудиторську перевірку, він аналізує, які дії та операції призводять до суттєвих помилок та перекручень фінансової звітності підприємства. У Національному нормативі зазначається, що аудиторська оцінка суттєвості залишків за бухгалтерськими рахунками й укладеними угодами допомагає аудитору вирішити, які питання і які статті фінансової звітності необхідно проаналізувати, який розмір вибірки використати і які види аналітичних процедур необхідно провести. Необхідно зазначити, що існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим ретельніше здійснюється перевірка, тим нижчий розмір ризику аудиту, і навпаки. Оцінюючи ймовірність неправильного подання фінансової звітності, аудитор повинен з'ясувати, чи можуть бути визначені як суттєві помилки в ній, проаналізувати ці помилки - чи насправді вони є суттєвими чи ні.

11. умови домовленості про аудиторську перевірку

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 210 визначає умови до­мовленості про аудиторську перевірку. В ньому мають місце наступні розділи: вступ, лист-зобов'язання про проведення аудиторської пе­ревірки, повторні аудиторські перевірки, прийняття зміни в завданні та додаток, в якому наведено приклад листа-зобов'язання про прове­дення аудиторської перевірки.

Перш за все аудитор і замовник повинні погодити умови пере­вірки, які потрібно задокументувати в листі-зобов'язанні, або в ін­шій договірній формі.

Цей стандарт допомагає аудиторові підготовити листи-зобов'язання, які стосуються аудиторських перевірок фінансових звітів.

В інтересах і замовника і аудитора доцільно, щоб аудитор до по­чатку проведення аудиторської перевірки надіслав замовникові лист-зобов'язання, який допоможе уникнути непорозумінь щодо завдання.

Форма і зміст листів-зобов'язань про проведення аудиту можуть бути різними для різних замовників, але в них обов'язково повинна бути:

- мета аудиторської перевірки фінансових звітів;

- відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти;

- обсяг аудиторської перевірки;

- посилання на чинне законодавство, положення та норми профе­сійних організацій, яких дотримується аудитор;

- форма будь-яких звітів і висновків чи інший спосіб повідомлен­ня результатів завдання;

- вимога про вільний доступ до всіх бухгалтерських записів в документах та регістрах обліку при проведенні аудиторської перевірки.

Аудитор може указати в листі-зобов'язанні на:

- заходи, пов’язанні з плануванням аудиторської перевірки;

- необхідність отримання від управлінського персоналу письмо­вих підтверджень, які стосуються пояснень за результатами проведеного аудиту;

- прохання про підтвердження замовником умов перевірки шля­хом підтвердження отримання ним листа-зобов'язання;

- опис робочих листів, звітів чи висновків, які аудитор планує ви­дати замовникові;

- порядок обчислення суми гонорару та форму розрахунку. При необхідності можна укласти домовленість:

- про залучення інших аудиторів і експертів з деяких аспектів аудиторської діяльності, а також залучення внутрішніх аудиторів і інших працівників замовника;

- координувати роботу з попереднім аудитором (якщо аудитор вперше працює із замовником);

- обмежити, де можливо, відповідальність аудитора;

- послатися на будь-які подальші угоди між аудитором і замов­ником.