5. Педагогічна діяльність:сутність, складові

Діяльність – система взаємодії суб’єкта зі світом, що постійно змінюється і в процесі якої формується, втілюється в об’єкті психічний образ та реалізуються відносини суб’єкта.

Професійна діяльність – завжди реалізація суспільних функцій. Професійно-пед.д-сть – діяльність учителя, змістом якої є таке керівництво діяльністю учніву навч.-вихов.процесі, яке забезпечує розвиток головних сфер його особистості.

Мета: формування особистості учня як громадянина своєї країни; суб’єкт: учитель, пед.колектив школи; об’єкт: учень; сукупність дій і операцій, за допом. яких реалізується діяльність (способи, прийоми впливу вчителя на учня); результати діяльності (рівень сформованості необхідних рис і якостей особистості учня).

Загальна стратегія вчителя – залучити учня до активної і самостійної діяльності, сформувати його як суб’єкта навч.д-сті. Оцінка цієї д-сті залежить від ефективності просування учнів у розвитку головних сфер особистості: мотиваційно-ціннісної сфери (розвиток переконань, інтересів), пізнавально-логічної (розвиток уявлень про довколишній світ, логічних операцій і методів, інтелектуальних прийомів пізнав.д-сті).

Діяльність вчителя передбачає не лише відтворення внутр.світу учня, а й активне та цілеспрямоване перетворення його світу відповідно до мети виховання і навчання. Перетворення можливі за активності самого учня, тому вчитель має створити умови для забезпечення цієї активності (формування мотивації, розвиток пізнав. Інтересів, навчання прийомів роботи).

Професійно-педагогічна д-сть повинна будуватись на підставі такого типу керівництва, при якому вчитель:

а) ставить учня в позицію активного суб’єкта навчання, яке здійсн. в системі колективної роботи класу;

б) розкриває здібності учня з самокерування (самоорганізація, самоконтроль) власною діяльністю;

в) організовує процес навчання як розв’язання навч.-пізнав. проблем на ґрунті творчої взаємодії (діалогу) з учнями

6. Загальна характеристика технології програмного навчання. Особливості навчання за допомогою комп’ютера. Дистанційне навчання.

Програмоване навчання – це кероване навчання з оптимальним зв’язком, тобто програма пізнавальної діяльності учнів.

Залежно від характеру розміщення навчального матеріалу, наявності кроків і зв’язку між ними розрізняються програми: лінійні, розгалужені, комбіновані.

* Лінійна програма: весь матеріал, який підлягає засвоєнню, поділяється на частини, дози.

* Розгалужена – матеріал поділяється на частини більш великі, ніж при лінійній програмі, потім подаються завдання і вказівки щодо засвоєння змісту. При зворотному зв’язку учень вибирає відповідь із поданих. Залежно від цієї відповіді подаються нові вказівки, пояснення.

* Комбінована – передбачає вивчення деяких частин навчального матеріалу за лінійною схемою, інших – за розгалуженою.

Комп’ютерне навчання – передбачає застосування комп’ютера у навчальному процесі.

Основна мета – підготувати підростаюче покоління до життя в інформатизованому суспільстві, підвищити ефективність навчання шляхом впровадження засобів інформатизації.

Існують 2 напрями компютерізації (інформатизації) навчання:

• вивчення комп. як електронної обчислювальної машини, щоб забезпечити комп’ютерну грамотність учнів. З цією метою в школі вивчаються курси «Основи ЕОМ» та ін.

• оволодіння способами застосування комп’ютера в навчальній діяльності, тобто технологією комп’ютерного навчання, що включає розробки навчаючих програм (НП).

Дистанційне навчання – передбачає просторову віддаленість суб’єктів навчання, які взаємодіють між собою за допомогою телекомунікацій.

Воно дозволяє школярам:

Дистанційне навчання може здійснюватися:

• як самонавчання за певною комп’ютерною навчальною програмою;

• за допомогою очного чи дистанційного комп’ютера (вчителя-інструктора), який допомагає знаходити інформацію в мережі Інтернет;

• базуватися на телекомунікаціях (регіональних, глобальних)

• сполучення технологій компакт-дисків і мережі Інтернет.

Форми оцінювання – очний екзамен, дистанційне тестування