21. Сутність процесу виховання, його особливості.

Виховання - процес цілеспрямований, який орієнтує вихователя і вихованця на досягнення визначеної мети як ідеального передбачення результатів процесу.

Мета забезпечує перспективний творчий характер процесу виховання. Визначення мети виховання дозволяє реалізувати таку його особливість, як спрямування в майбутнє.

Гармонійність розвитку потребує співвідносності зовнішнього та внутрішнього, узгодження, відповідності змісту формі (гармонійність відкидає розрив між свідомістю та поведінкою, словом та ділом тощо). Всебічний розвиток особистості не означає, що кожна людина повинна стати універсальною. Кожен індивід не може "стати відразу і політиком, і математиком, і скрипалем, і балериною, і космонавтом, і тенором, і логіком, і шахістом... Мова йде про те, що кожна жива людина може і повинна бути розвинена стосовно тих загальних ("універсальних") здібностей, які роблять її Людиною (а не хіміком чи токарем), тобто у відношенні мислення, моральності і здоров'я - до сучасного рівня. Всебічний розвиток особистості передбачає створення для всіх без винятку людей рівних реальних умов розвитку своїх здібностей у будь-якому напрямі".

Вимоги всебічного гармонійного розвитку особистості диктуються об'єктивними факторами розвитку суспільства. Така мета розглядається як ідеальна і в сучасних умовах її реалізація сприяє підвищенню продуктивності праці. Чим більш освічені люди, тим швидше вони реагують на зміни в науці та техніці, першими впроваджують нововведення, ефективніше засвоюють спеціальності, підвищують продуктивність праці за рахунок раціоналізаторства, відповідального ставлення до справи тощо.

Всебічний гармонійний розвиток особистості забезпечує формування духовної культури індивіда і суспільства в цілому. Духовна культура як внутрішня культура, інтелігентність, душевне багатство, поєднання в людині краси, любові, відповідальності, істини визначає і розумне використання нею вільного часу. Мета виховання диктується і необхідністю розумного функціонування демократичної держави, що вимагає від громадянина відповідальності за свої дії, дисциплінованості, високої культури.

На сучасному етапі становлення України постало питання про розбудову її державності й суверенітету, що вимагає системи національного виховання як цілеспрямованого, систематичного процесу з метою утвердження у свідомості кожного громадянина країни національних цінностей, ідеалів, норм моральної поведінки, етнічної культурної мовної єдності, підтримання виховних традицій, звичаїв народу.

Тому в державній національній програмі "Освіта; Україна ХХI століття" головна мета національного виховання молоді на сучасному етапі визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Таким чином, конкретна мета виховання визначає напрями її реалізації. Так, "максимальний розвиток особистості дитини у розумно організованому суспільстві", передбачає:

- виховання вільної особистості, яка має високий рівень самосвідомості, почуття своєї гідності, самоповаги, орієнтується у загальнолюдських і національних духовних цінностях життя;

- виховання духовно багатої особистості, якій притаманна сукупність морально-етичних якостей, загальнолюдських цінностей;

- виховання практичної особистості, яка володіє основами економіки, комп'ютерної грамотності, іноземними мовами, культурою поведінки і спілкування, естетичним смаком.