3.4. Економічна ефективність від впровадження результатів розв’язування поставленої задачі

Автоматизація керування вимагає значних капітальних вкладень, експлуатаційних витрат, витрат живої праці. Доцільність таких великих заходів вимагає доказів, що звичайно виконуються у виді розрахунків економічної ефективності.

Обгрунтування економічної ефективності автоматизації керування дозволяє вирішити не тільки це завдання, але і ряд інших [15]:

• установити основні економічно ефективні напрямки автоматизації по окремим управлінським роботам;

• виявити можливий розмір річного економічного ефекту, забезпечуваного автоматизацією на конкретному підприємстві;

• визначити припустимий обcяг капітальних вкладень у систему автоматизованого керування на тому або іншому підприємстві;

• розрахувати термін окупності витрат на АСУ і порівняти його з установленими нормативами по відповідній галузі;

• виявити необхідність і доцільність витрат на створення і впровадження автоматизованої системи на кожному об'єкті;

• визначити вплив упровадження нової технології в керування виробництвом на техніко-економічні показники діяльності підприємства;

• вибрати економічно найбільш ефективний варіант АСУП у цілому;

• намітити черговість проведення робіт з автоматизації керування;

• порівняти економічну ефективність автоматизації керування з ефективністю інших заходів щодо нової техніки.

У багатьох фахівців створилася думка, що обгрунтування економічної ефективності АСУ забезпечує її ефективність. Це не так. Обгрунтування саме по собі не може відповісти навіть на просте питання про ступінь впливу завдань або функцій, розв'язуваних системою, на результати господарювання.

За міжнародним стандартам для оцінки ефективності застосовують наступні показники [33]:

• внутрішньої норми доходності;

• чистого приведеного доходу;

• рентабельності;

• строку окупності.

Показник внутрішньої доходності характеризує величину чистого прибутку (чистого валового доходу), що приходиться на одиницю інвестиційних вкладень у кожнім часовому інтервалі життєвого циклу проекту. Методика розрахунку цього показника виконується за наступною формулою

,

де D_i - доход (прибуток) у i-му часовому періоді;

K_i - інвестиційні вкладення в i-му періоді з урахуванням інфляційних процесів;

і - періоди виконання і впровадження проекту;

T - загальний період (тривалість) життєвого циклу проекту;

q - показник внутрішньої норми доходності

K_i =φ_i*R_i ,

де φ_i - коефіцієнт інфляції;

R_i - інвестиційні платежі в i-м періоді.

D_i = J_i(B_i – C_i) ,

де B_i - вартість продажу продукції в i-м періоді;

C_i - собівартість продукції;

J_i - кількість продукції.

Показник внутрішньої норми доходності дуже широко застосовується в даний час у ринковій економіці, але особливо важливе значення має для масштабних проектів, для яких оцінюється їх стратегія, розтягнутість життєвого циклу, протягом якого проект приносить доход.

Показник чистого приведеного доходу. Цей показник є абсолютним порівняльним показником ефективності проекту. Величина визначається за наступною формулою:

де q_n - норматив дисконтованих витрат і результатів проекту на момент початку життєвого циклу

q_n = q_г + q_c + q_0,

де q_г - гарантована норма одержання дивідендів у банку;

q_c - страхова норма, що враховує ризик. Якщо проект не застрахований, то зменшується до нуля;

q₀ - мінімальна границя прибутковості, яку приймає кожна фірма самостійно.

Показник рентабельності інвестицій (р). У практиці середнього бізнесу для визначення ефективності проектних рішень широко використовується показник рентабельності інвестицій. Економічний зміст – характеризує частку чистого приведеного доходу, що приходиться на одиницю дисконтованих в період життєвого циклу проекту інвестиційних вкладень.

В умовах ринку при цінових умовах, що змінюються, показник строку окупності є одним з головних для підприємств малого бізнесу. Він визначається на основі величини капітальних витрат по періодах розробки програмного продукту (К_і) та величини фактичних чи прогнозних доходів (Д_і).

При визначенні економічної ефективності АСУ обов'язковою умовою є порівнянність усіх показників: у часі; за цінами і тарифними ставками заробітної плати по елементам витрат, по об'ємам виробництва і номенклатурі продукції , що випускається , або послуг; по скороченню ручної праці за рахунок автоматизації; по методах числення вартісних показників.

Економічні показники визначаються на основі діючих на момент розрахунку оптових цін, тарифів і ставок заробітної плати. Вибір найбільш ефективного варіанта створення АСУ приводить до максимума народногосподарського економічного ефекту.

Розрахунки економічної ефективності АСУ виконують на стадіях, визначених відповідними державними стандартами і затверджують на підприємстві-замовнику АСУ.

В останні роки в розрахунках економічної ефективності враховувують економічну ефективність соціальної галузі - витрати в соціальній галузі на одну людину, виходячи із середньостатистичних значень. Розмір цього ефекту враховується при вивільненні працюючих.