Тема 16. Культові споруди Принцип розташування сакральних споруд з використанням канонічних правил забудови та спорудження церков.

Розміщення культових споруд у структурі населених місць залежить від планувальної структури поселень, організації мережі об'єктів обслуговування, а також від типологічного й архітектурно-планувального рішення.

Монастирі можуть розташовуватися на сельбищній території або за межами міських і сільських поселень. Скити можуть розміщуватися на території монастиря або на окремих ділянках.

На ділянках культових будівель і їх комплексів передбачаються під'їзні дороги до головного входу храму, а також до основних евакуаційних виходів із всіх споруд, що входять до храмового комплексу. Головний вхід на територію культових споруд розміщують з боку підходів і зупинок міського транспорту. На територіях храмових комплексів повинні бути передбачені стоянки автомобілів з розрахунку 2 на кожні 50 місць місткості храму. Стоянки легкових автомобілів і автобусів, а також зупинки суспільного транспорту розміщають на відстані не більше 50м від будівлі храмів. Територія храмового комплексу повинна бути озелененою на 15% площі ділянки. Площадки й обходи навколо культових будівель виконують із твердого покриття.

Християнські храми. Орієнтація християнського храму (православного або католицького) чітко позначена. Вівтар повинен бути орієнтований чітко на схід, а будівля орієнтована по лінії схід-захід. Тому головний вхід у храм завжди орієнтований на захід. Розміри земельних ділянок храмів та їх комплексів, що включають основні будівлі і споруди богослужбового й допоміжного призначення, приймають 7м² площі ділянки на одиницю місткості храму. В умовах існуючої забудови цей показник може бути зменшений, але не більше ніж на 20-25%.

У вхідній зоні розміщаються кіоски й крамниці для продажу церковних речей і місця для парафіян. У храмовій зоні, призначеної для проведення релігійних обрядів, розміщуються: храми, дзвіниці, каплиці, площадки для проведення культових заходів і відпочинку парафіян. Навколо храму організовується круговий обхід для проходження Хресного ходу під час церковних свят, шириною 3-5м із площадками шириною 6м перед бічними входами в храм і проти вівтаря. Перед головним входом у храм передбачається площа з розрахунку 0,2м² на одне місце в храмі. Допоміжна зона призначається для організації парафіяльної, навчальної, благодійної та іншої діяльності. Ділянка храмового комплексу обгороджується по периметру декоративною металевою огорожею висотою 1,5-2м.

Мусульманські мечеті. Основними типами культових мусульманських храмів є соборні мечеті, квартальні мечеті, мечеть-дюбре й медресе.

Всі типи мечетей орієнтуються міхрабом на Каабу – головної святині мусульманської релігії в м. Мекка.

Традиційний тип мечеті - прямокутник в плані й складається з великого молитовного залу, розділеного стовпами, і двору, оточеного галереями з аркадами, посередині якого перебуває колодязь або басейн для обмивання.

Площа частини мечеті, де розміщаються віруючі для молитов, приймається не менше 0,7м² на одну людину.

Синагоги. Іудейська молитовня, у якій також проходять релігійні дискусії. Синагоги діляться на 4 основних типи: центральну (хоральну) синагогу з розвиненим складом приміщень, меморіальну синагогу, синагогу й молитовню.

При плануванні синагоги враховуються такі особливості:

- головний вхід у синагогу, як правило, розташовується із заходу;

- до входу в синагогу примикає двір - місце зустрічі й спілкування членів іудейської громади, а також проведення святкових ритуалів;

- ділянка, призначена для стоянок автотранспорту.

Традиційно синагога являє собою прямокутник в плані з центральним молитовним залом, з амвоном (бімою) і вівтарем – Ковчегом завіту (Арон Кадеш), орієнтованими до Єрусалиму. Молитовний зал часто ділиться на 2, 3 або 5 нефів.

Церква, як духовне надбання з багатовіковою історією.

Влаштування генплану території церкви та розташування на ній необхідних будівель, що формують сакральне середовище..