78. Сучасні тенденції розвитку інвест. Середовища в Україні

Інвест.клімат — це сукупність політ., соц.-ек., фін., соц.-культ., організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.

Проблeмі покращeння інвест.клімату на дeрж.рівні увага придiляється ще з 1991 року. На сьогoдні в Україні вже ствoрено правoве поле для здiйснення інвестиційної дiяльності. Зoкрема, ця сфeра діяльнoсті регулюється низкoю Законів України ("Про інвест.діяльність", "Про режим іноземного інвестування" тощо), понад 10 УказамиПрезидента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ.

Чинники, що формують інвестиційний клімат:

1. Економічні: стабільність нац. грош. одиниці, купів. спром. населення, стан та структура вир-тва, відносини власності у державі, стан ринку нерухомості, ВВП, стан розвитку грош-кред, фін, податк. систем, розмір безроб і з.п.

2. Політично-правові: політ. с-ція, стабільна законод-нормат. база з питань інцест. та підприємн. д-сті, правовий механізм гарантій і захисту інвестицій, відсутність бюрократичних бар’єрів і корупції

3. статус іноз. інвестора, інцест. інфраструктура: наявність вільних ек. і офшорних зон, інцест. пол-ка НБ, банківські установи, аудит., страх. компанії, кредитні спілки, фондовий ринок

4. Соціальні: демограф. роб. сила, злочинність

5. Географ. розташ., природно-ресурс. потенціал: близькість до світ.ринків, мит.переходів, наявність розвинутих трансп.комунікацій, прир. ресурси.

Ключoвими характeрними особливoстями, які стримують поліпшення інвeстиційного клімaту в Україні, є : 1. Вiдсутність в Україні стaлої стратегії та відповiдного національного плану дiй. 2. Обмежeність потeнціалу залучeння прямих іноземних інвестицій в Україну черeз привaтизацію держaвних підприємств. 3. Перeобтяженість регулятoрними нормaми та складність подaткової системи. 4. Нeдієздатність механізмів забeзпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а такoж низький рівeнь зaхисту інвесторів. 5. Низький рівeнь ефективності законoдавства з питань корпоративного упрaвління, що обумoвлює виникнення кoнфліктів та протистoянь із залучeнням силових оргaнів, блокувaння діяльнoсті підприємств, нaгнітання соціальної напруженості. 6. Нeгативний міжнарoдний імідж України, який склaвся внаслідoк відсутності масoвих «успішних» інвeстиційних історій, які б мoгли слугувати засoбом реклaми націонaльного інвестиційного клімaту; низький рівeнь підготoвки суб’єктів націoнальної економіки до фoрмування інвестиційних пропoзицій; значні диспропoрції регіонального та галузевoго розвитку, що обумовлюють концeнтрацію інвестицій у вузьких сeгментах ринків та теритoрій; застарілість інфрaструктури тощо.

Механізм покращення інвест. клімату: забезпеч. чіткого правового поля інвест. д-сті; подолання бюрократичних бар’єрів, корупції; інформ. забезпечення; запровадження податк. та митних пільг; захист інвестицій; розвиток інвест. інфраструктури; макроек. і політ. стабільність; дотації, субсидії, бюджетні позики на розвиток пріоритетних галузей, сфер

Інвестиції в осн.капітал: 2007: 188486 млн. грн. (129,8% до попер. року) 2008: 233081 (97,4%) 2009: 151777 (58,5%) 2010: 150667 – без ПДВ (99,4%) 2011: 209130 – без ПДВ (122,4%)

Загальний обсяг ПІІ, спрямованих в Україну, на 1 квітня 2012 року становив 50 млрд. 793,5 млн. дол. США, що на 1,7% більше у порівнянні з обсягами інвестицій на початок 2012 року і з розрахунку на одного українця становить 1115,7 дол. США. Інвестиції надхoдили зі 130 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більш ніж 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 13,66 млрд. дол. США, Німеччина – 7,47 млрд. дол., Нідерланди – 4,91 млрд. дол., Російська Федерація – 3,66 млрд. дол., Австрія – 3,45 млрд. дол., Великобританія – 2,3 млрд. дол., Франція – 2,28 млрд. дол., Швеція – 1,76 млрд. дол., Віргінські Острови (Брит.) – 1,65 млрд. дол. і США – 1,04 млрд дол.

79. Сучасні особливості кредитування української економіки з боку міжнародних організацій Переважна частина бюджетних інвестицій (фінансування проектів розвитку) здійснюється за рахунок пільгових кредитів ЄБРР, МБРР та МВФ. За період співпраці з ЄБРР (1993-2009 роки) в державному секторі економіки України укладено угод на загальну суму 674,94 млн. дол. США та669,85 млн. євро, з яких використано 567,54 млн. дол. США та 306,89 млн. євро.

Ключовим інструментом організації співпраці між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку для самого банку є Стратегія ЄБРР в Україні. 18 вересня 2007 року, Радою Директорів Банку було схвалено нову Стратегію, яка направлена на вирішення основних ключових проблем перехідного періоду України, зокрема, стосовно диверсифікації виробничої бази та загального покращення конкурентоспроможності країни, розвитку місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектору та покращення корпоративного управління.

Україна активно співпрацює і з Світовим банком. 6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналіт. і консультаційних послуг і технічної допомоги. У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 млрд. дол. США протягом чотирьох років

Іншим важливим кредитором України є МВФ. У даний час квота України у фонді складає майже 1929 млн. дол. США, що дало змогу збільшити обсяг кредитів від МВФ.

Отже, співробітництво з міжн.фін.-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки. Реалії сучасних МЕВ вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для розв'язання актуальних валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення.

80. Приватизація як інструмент залучення інвестицій до української економіки В Україні приватизація розглядається як ефективний інструмент побудови ринкової економіки. Завдяки приватизації в Україні з”явився ринок цінних паперів. В країні працюють біржі та позабіржові торговельні системи та депозитарій цінних паперів, створений учасниками ринку – Міжрегіональний фондовий союз (МФС).

Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється відповідно до законів України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизаційні папери», Державної програми приватизації на поточний рік, яка щорічно затверджується Верховною Радою, та інших нормативних актів. Ця сфера регулювання інвестиційної діяльності представлена найбільшою кількістю законодавчих актів, однак на реальних процесах приватизації це поки що суттєво не позначилося.

Нині сертифікатну приватизацію в Україні завершено. Вона забезпечила швидкі темпи роздержавлення, право всіх громадян на безоплатне отримання частки державного майна, але відбувалася тоді, коли грошові заощадження населення поглинула інфляція, а політична нестабільність відлякувала не тільки іноземного, а й вітчизняного інвестора. Наслідком цього стало те, що підприємства, вибрані для сертифікатної приватизації, не одержали інвестицій. Замість реальних власників з’явилася безліч дрібних акціонерів, котрі, як правило, не впливають ні на управління підприємствами, ні на вироблення стратегії їх розвитку.

Гол.мета приватизації полягає в появі ефективних власників, які здатні здійснити необхідні капітальні вкладення, налагодити норм.виробничий процес.

Ефективними засобами грошової приватизації є проведення аукціонів, комерційних та некомерційних конкурсів з продажу майна, яке перебуває в державній власності. Якщо аукціони та комерційні конкурси є способами залучення до бюджету коштів, які згодом (через перерозподіл бюджету) можуть інвестуватися у виробництво, то некомерційні конкурси проводяться з метою залучення інвестицій безпосередньо в підприємства, що продаються. За результатами некомерційного конкурсу покупець приватизованого підприємства (або пакета акцій) повинен не тільки сплатити його ціну, а й виконати умови конкурсу щодо інвестування виробництва. Цей механізм дає державі можливість впливати на напрямки та обсяги інвестицій і контролювати їх здійснення.

Активізувати участь інвесторів у приватизації можна поширенням застосування некомерційних (інвестиційних) конкурсів; створенням для інвесторів найбільш вигідних умов оподаткування; дальшим вдосконаленням механізму запобігання невиконанню покупцями державного майна умов договорів купівлі-продажу; застосуванням способів ліквідації збиткових підприємств як юридичних осіб, їх наступною реструктуризацією; залученням іноземних інвесторів до приватизації.

81. Особливості розвитку спільних підприємств з точки зору інвестиційних процесів в Україні СП- міжн.госп.організації, які ведуть спільну виробничу, збутову, посередницьку та іншу діяльність за участю одного або кількох українських підприємств чи приватних осіб і одної або кількох іноземних фірм та характеризуються наявністю спільного майна, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку і ризику. На сучасному етапі входження України в світові ринкові відносини СП є однією з найефективніших форм міжн.ек.співробітництва. Оскільки завдяки залученню іноземного капіталу ця форма міжн.співробітництва сприяє створенню дод. каналів для притоку мат. та фін.ресурсів, передумов послідовної її інтеграції до системи світових госп.зв’язків. СП є найбільш ефективною формою впровадження в країні нових технологій, сприяє покращенню постачання споживчих товарів, підвищення якості обслуговання продуктивності праці, економії ресурсів, збільшенню надходження іноземної валюти, заміщенню імпорту. Переваги СП: мінімальність ризику, потреба у менших витратах порівняно зі створенням власного підприємства. Недоліки СП: потреба у високодеталізованому розмежуванні прав та обов’язків сторін, закріпленому контрактно, проблеми в узгодженні управління.

Спільне підприємництво здійснюється у формах обміну технологіями й послугами з подальшим розподілом програм випуску продукції та її реалізації, а також у таких формах, як концесії, консорціуми, акціонерні товариства і компанії з виробничо-збутовою діяльністю, міжнародні економічні організації, спільні (змішані) підприємства і вільні економічні зони.

Питання фінансування посідає безперечно центральне місце у системі ресурсного забезпечення діяльності СП. Як показали результати дослідження, незмінним джерелом фінансування СП залишаються внески партнерів до ста тутного фонду, короткострокові та (рідше) довгострокові позики вітчизняних і зарубіжних кредиторів (це насамперед кредити банківських установ, а також попередня оплата за майбутні поставки продукції), Доволі перспективним дже релом фінансування може стати використання інвестиційних доходів іноземно го засновника від інших проектів, здійснюваних ним на території України (така практика поки що має місце лише на одному з досліджуваних СП). Щодо вико ристання прибутку, слід зазначити, що найчастіше іноземні партнери перека зують отримані доходи за кордон або купують товари за національну валюту для власних потреб. Розподіл прибутку між партнерами на усіх без винятку СП здійснюється у відповідності з частками у статутному фонді (капіталі)

82. Осн.наслідки інвест.діяльності ТНК в Україні Прихід ТНК у певну та вихід нац. корпорацій на зовн.товарні ринки і фін.ринки – це ек. явище, яке має назву «транснаціоналізація» економіки.

Процеси реформування, які відбуваються в Україні впродовж останнього десятиріччя, об’єктивно створюють підвалини для поширення в ній і процесів транснаціоналізації. Цьому сприяє процес відходу держави від прямого втручання в економічні процеси і зменшення рівня витрат на економічний розвиток у складі державного бюджету країни.

Сприятливість інвестиційного клімату для транснаціоналізації економіки спричиняє не тільки позитивний приплив капіталу в країну, а й негативні аспекти нестиковки діяльності ТНК з національними інтересами країни – реципієнта. Така ситуація виникає внаслідок того, що в багатьох випадках цілі діяльності ТНК та критерії економічної ефективності, на які вони орієнтуються, не збігаються з цілями та критеріями країн, на території яких розташовані  філії ТНК. Останні набувають рис наднаціональних структур, які керуються власними глобальними інтересами. Внаслідок цього достатньо реальною є ситуація, коли інтереси національного економічного розвитку протирічать національній економічній безпеці.

Попри посилення рівня транснаціоналізації економіки України протягом останніх років, він все ще залишається на відносно невисокому рівні. Це є наслідком невиразної політики щодо залучення прямих іноземних інвестицій в Україну та майже повної відсутності чіткої політики щодо інвестування за кордон шляхом підтримки перш за все процесів концентрації національного капіталу та надання йому відповідного політичного сприяння.

Політика уряду країни, спрямована на оптимальне використання можливостей транснаціоналізації та нейтралізації її можливих негативних наслідків, має бути комплексною і ґрунтуватися на чітко визначених у часі та просторі національних цілях і пріоритетах.

Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні стосовно реально існуючої транснаціоналізації реально існуючої транснаціоналізації економіки нині схильне до визнання пріоритетним лише позитивні фактори залучення прямих інвестицій ТНК і тому реалізує заходи для підвищення сприятливості інвестиційного клімату.

Загалом негативний вплив інвестицій ТНК на економічні процеси в Україні повинен бути нівельований збалансованою системою державного регулювання іноземних інвестицій, яка мусить мати кількісну оцінку економічної безпеки України внаслідок діяльності ТНК щодо співвідношення ввезеного капіталу та репатріації прибутку, інтернаціоналізації галузей тощо.

Метою всіх регулюючих заходів прямих інвестицій ТНК є, з одного боку, створення зацікавленості ТНК у створенні структурних ланок в Україні за умови поліпшення галузевої структури економіки, а з другого – недопущення дискримінації національних товаровиробників та порушення рівновати фондового ринку.

83. Особливості ризиків дестабілізації української економіки Світова фін.криза наклалася в Україні на фазу посилення внутр.політичної кризи та викликала різке загострення структурних диспропорцій нац.економіки, вивела на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки. Йдеться про:

·   надмірну частку споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутр.ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутр.попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовн.торгівлі та ризиків валютної дестабілізації;

·     інституційну нерозвиненість фін. системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень;

·     несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів;

·      концентрацію експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп, що, при зростанні відкритості економіки, сформувало високу залежність економічної динаміки та фін.становища від кон’юнктури зовн. ринків.

Ефект кризи на соціальну політику, становище соціальної сфери, рівень та якість життя населення почав набувати відчутного прояву лише в останні місяці 2008 року, а вплив кризових явищ на становище з фінансуванням соціальних статей Державного бюджету виявився значною мірою відтермінованим на перший квартал 2009 р. З нашої точки зору, надалі слід очікувати поступового наростання проблемних явищ, пов’язаних насамперед із наявністю низки значних структурних вад вітчизняних ринку праці та системи соціального захисту. У зв’язку з тим, що показники основних державних соціальних гарантій в Державному бюджеті на 2009 рік “заморожено” на рівні листопада-грудня минулого року, слід констатувати зменшення рівня соціального забезпечення населення України в реальному вимірі навіть у разі стовідсоткового виконання бюджетного розпису.

84. Шляхи усунення інвестиційних та кредитних ризиків в МЕД України Поняття ризику пов’язане насамперед із вибором і прийнят тям управлінських рішень на різноманітних рівнях ієрархічної структури управління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуззю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вважати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.

Господарський ризик, виходячи з цього, слід визначити як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.

інвест.- ризик, пов’язаний з інвест. діяльністю;

ризик виникнення втрат при погіршенні фінансового становища позичальника, або кредитний ризик.

До специфічних видів ризику слід віднести і групу так званих інвестиційних ризиків. Під інвестиційним ризиком розуміють небезпеку неотримання прибутків від вкладених коштів у певний вид виробництва, робіт чи послуг через визначений термін.

Кредитний ризик посідає істотне місце серед інших видів ри зику в господарській діяльності. Кредитні ризики виникають при погіршенні фінансового стану по зичальника, появи непередбачених ускладнень у його діяльності, при несприятливій обстановці на ринку. До кредитних ризиків також слід віднести ризик, пов'язаний із наданням експортних ко мерційних кредитів, де ризик може мати своєю підставою недо бросовісність клієнта, пов'язану з фінансовою частиною операції.

Найбільш широко застосовуваним засобом усунення й обмеження ризику є страхування. Сутність страхування полягає в тому, що особа, якій загрожує певний ризик, залучає до несення ризику іншу особу (частіше всього спеціально організоване підприємство), яка бере на себе відповідальність за наслідки, що виникають від настання передбаченої події.

Таким чином, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними господарськими ризиками.