99) Фізіологічні основи уваги

Фізіологічною основою уваги є механізм взаємодії основних нервових процесів - гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку. При уваги в полі ясного усвідомлення виділяється предмет (об'єкт) з безлічі інших предметів, що оточують людину, а інші предмети являють собою загальний фон сприйняття. Фізіологічно це значить, що порушуються одні нервові центри і гальмуються інші, діє встановлений Ч. Шеррингтоном і широко використаний І.П. Павловим закон індукції нервових процесів, згідно з яким процеси збудження, що виникає в одних ділянках кори головного мозку, викликають процеси гальмування інших ділянок мозку. Утворився центр порушення домінує (переважає) над усіма іншими, і його називають домінантою (або оптимальним осередком порушення). Цим створюються такі умови, при яких усувається вплив сторонніх подразників, так як їх сигнали потрапляють на загальмовані ділянки кори головного мозку. Осередок оптимального збудження переміщається по корі головного, що створює умови для кращого пізнання..предмета. Велике значення для з'ясування фізіологічних основ уваги має також принцип домінанти. Поняття "домінанта" позначає тимчасово панівний осередок збудження, що обумовлює роботу нервових центрів у даний момент і що надає тим самим поведінці певну спрямованість. Домінанти сумуються і накопичуються імпульси, поточні в нервову систему, одночасно пригнічуючи активність інших центрів, за рахунок чого вогнище збудження ще більше посилюється. Завдяки цим властивостям, домінанта є стійким осередком порушення, що дозволяє пояснити нервовий механізм тривалої..інтенсивності..уваги. Говорячи про фізіологічні механізми активної уваги слід зауважити, що відбір значущих дій можливий тільки на тлі загального неспання організму, пов'язаного з активною мозковою діяльністю. Зазвичай виділяють 5 стадій неспання, ефективне увагу можливе лише на стадії активного і спокійного неспання, в той час як на інших стадіях основні характеристики уваги змінюються і можуть виконувати лише окремі функції. Наприклад, у дрімотному стані можлива реакція лише на 1 -2 найважливіших подразника, в той час як на інші реакції повністю відсутні. Таким чином, увага обумовлена діяльністю цілої системи ієрархічно залежних між собою мозкових структур, але їх роль у регуляції різних видів уваги нерівноцінні.

100) Формування здібностей

Способности — психические свойства, являющиеся условиями успешного овладения и успешного выполнения одного или нескольких видов деятельности. Общепринятым в отечественной психологии является понимание способностей как прижизненно складывающихся психических свойств индивида. Ф. с. происходит на основе врожденных задатков.

Общими называют способности человека, которые в той или иной мере проявляются во всех видах его деятельности. Таковыми являются способности к обучению, общие умственные способности человека, его способности к труду. Они опираются на общие умения, необходимые в каждой области деятельности, в частности такие, как умение понимать задачи, планировать и организовывать их исполнение, используя имеющиеся в опыте человека средства, раскрывать связи тех вещей, к которым относится деятельность, овладевать новыми приемами работы, преодолевать трудности на пути к цели.

Под специальными понимают способности, которые отчетливо проявляются в отдельных, специальных областях деятельности (например, сценической, музыкальной, спортивной и т.п.).

В общении формируются и развиваются коммуникативные способности учащихся, включающие умение, вступать в контакт с незнакомыми людьми, добиваться их расположения и взаимопонимания, достигать поставленных целей. В труде идет активный процесс становления тех практических умений и навыков, которые в будущем могут понадобиться для совершенствования профессиональных способностей. Подростковый и ранний юношеский возраст являются достаточно сензитивными для развития всего этого комплекса разнообразных способностей, и степень практического использования имеющихся здесь возможностей влияет на индивидуальные различия, которые к концу этого возраста, как правило, увеличиваются.’’

101) Формування індивідуального та типового у характері. Индивидуальные черты характера проявляются во всех сторонах психической деятельности личности и зависят от индивидуальных особенностей психического склада личности, от индивидуальных усло­вий развития и воспитания в каждом конкретном случае. Индивидуаль­ные черты характера проявляются в особенностях учебной и трудовой деятельности человека, в особенностях мышления, внимания, памяти, воображения, в волевых качествах, во всем многообразии отношении индивида с действительностью.

Индивидуальные черты характера особенно ярко выражаются в свое­образии типичных черт характера. Типичными, например, чертами характера советских людей являются гуманность и чуткость. Но каждый человек проявляет гуманность и чуткое отношение по-разному, индивидуально. Обладая индивидуальными качествами, чертами ха­рактера, каждый человек обладает и типичными чертами и проявле­ниями. Типичность означает то общее, что присуще определенному обществу, классу. Каждая историческая эпоха и ее общественно-социальные группы создают то общее в мировоззрении, направлен­ности людей, в их поведении, что определяет их черты характера как типичные для данной исторической эпохи, для данной социальной группы.