
- •Відтворення та його різновиди
- •13) Види сприйняття
- •14) Види уваги
- •Післядовільна увага
- •За видом дії
- •15) Виразність відчуттів. Форми їх протікання.
- •16) Вищі відчуття- моральні, естетичні, інтелектуальні, практичні.
- •17) Властивості сприйняття.
- •18)Властивості темпераменту.
- •19) Властивості уваги
- •20) Воля і вольові дії людини.
- •21) Вольові якості особистості.
- •22) Єдиність мисленя і мови.
- •23) Загальне поняття про діяльність.
- •24) Закономірності відчуттів
- •25) Зв'язок діяльності з потребами. Формування мотиву та цілі.
- •31. Поняття про спрямованість особистості. Потреби, інтереси, установки світогляд і ідеали особистості.
- •33. Предмет психологічного дослідження діяльності
- •42)Методи дослідження між особових відносин у групах
- •№49 Поняття про пам'ять
- •Понятие эмоции
- •Поняття про групу. Види груп
- •Мозг и психика
- •Властивості свідомості
- •Функції свідомості
- •Головні однопорядкові підструктури особистості
- •Виды ощущений у человека.
- •76) Роль психологічних знань в практичному житті людини
- •77) Свідомість, як ідеальне відображення . Функції свідомості.
- •Властивості свідомості
- •78) Співвідношення понять: індивід, особистість, індивідуальність.
- •79) Спілкування як взаємодія
- •80) Спілкування як обмін інформацією
- •81) Спілкування як пізнання людьми один одного
- •82) Спрямованість як стержнева характеристика особистості.
- •83) Структура аналізатора
- •84) Структура дії, оволодіння дією.
- •85) Структкра і види спілкування
- •86) Структура сучасної психологічної науки. Її звязк з іншими науками.
- •87) Структура характеру
- •88) Сучасна характеристика типів темпераменту.
- •90) Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •92) Типи темпераменту. Їх психологічна характеристика
- •93) Умови, сприяючі успішному зберіганню інформації
- •94) Учбова діяльність, її психологічні особливості
- •95) Фізіологічні основи відчуття
- •96) Фізіологічні основи психіки
- •97) Фізіологічні основи сприйняття
- •98) Фізіологічні основи темпераменту
- •99) Фізіологічні основи уваги
- •102) Фундаментальні емоції
- •103) Функції емоції
- •104) Характер і індивідуальність людини
- •105) Чинники які визначають ефективність професійної діяльності мало
- •106) Чутливість та її вимірювання
81) Спілкування як пізнання людьми один одного
Виникнення і успішний розвиток міжособистісного спілкування можливе лише в тому випадку, якщо між його учасниками існує взаєморозуміння. Те, якою мірою люди відображають почуття і риси один одного, сприймають і розуміють інших, а через них - - і самих себе, здебільшого визначає і сам процес спілкування, і стосунки, які створюються між партнерами, і способи взаємодії. Процес розуміння і пізнання людиною іншого в ході спілкування є обов'язковою складовою спілкування. Умовно цей процес називається перцептивною стороною спілкування.
Перцепція в загальнопсихологічному розумінні — це елемент цілісного процесу пізнання і суб'єктивного осмислення світу. Поняття "соціальна перцепція" відображає складний процес пізнання і розуміння людьми один одного, воно включає в себе все те, що в загальнопсихологічному плані визначається різними термінами і вивчається окремо.
Таким чином, коли говорять про перцептивну сторону спілкування, то мають на увазі особливості сприйняття не фізичних, а соціальних об'єктів, до яких відносяться формування уявлення про наміри, думки, здібності, емоції установок та ін.
Процеси соціальної перцепції включають не тільки сприйняття людини людиною, а й процес сприйняття спостережної поведінки, її інтерпретацію в термінах причин поведінки і очікуваних наслідків поведінки, що сприймається; емоційну оцінку, побудову стратегії власної поведінки.
У загальному розумінні соціальна перцепція — це багатофункціональний психологічний процес сприйняття іншої людини, її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками та інтерпретація й прогнозування на цій основі її вчинків.
Дослідження процесу соціальної перцепції включає характеристику суб'єкта і об'єкта сприйняття, вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а також ефектів, що супроводжують цей процес. У об'єкта сприйняття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативні зовнішній вигляд (фізичні дані, одяг) і поведінка (дії, експресивні реакції). Сприймаючи ці ознаки, спостерігач (суб'єкт сприйняття) оцінює їх і робить деякі висновки (іноді не усвідомлено) про внутрішні психологічні властивості партнера. На основі цього він формує певне ставлення до об'єкта сприйняття.
82) Спрямованість як стержнева характеристика особистості.
Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. Спрямованість завжди соціально обумовлена і формується в онтогенезі в процесі навчання і виховання, виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійної спрямованості, у діяльності, пов'язаної з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час. У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах та ін: - Потяг - недостатньо повне усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь. - Схильність - прояв потребностно-мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційному перевазі того чи іншого виду діяльності або цінності; - Ідеал - образ, який є втіленням досконалості і зразком вищої мети в прагненнях індивіда. - Світогляд - система поглядів і уявлень про світ, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе. - Переконання - вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань.
Виділяють три основні ВИДИ спрямованості особистості: особиста, колективістична,ділова. Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Така людина найчастіше буває, зайнятий самим собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує, на потреби оточуючих його людей. У роботі бачить, перш за все, можливість задовольнити свої претензії незалежно від інтересів інших співробітників. Встановлено що особи з спрямованістю на себе мають такі риси характеру: -Більше зайняті собою і своїми почуттями, проблемами - Роблять необгрунтовані і поспішні висновки про інших людей, також ведуть себе в дискусіях. -Намагаються нав'язати свою волю групі -Навколишні в їх присутності не почуваються вільно Колективістична- має місце тоді, коли вчинки людини визначається потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні. Така людина виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча може і не сприяти успішному виконанню завдання, нерідко його дії навіть ускладнюють виконання групової задачі і його фактична допомога може бути мінімальною. Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання. Люди з діловою спрямованістю: - Допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки - Підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети - Легко і доступно викладають свої думки та міркування