- •Відтворення та його різновиди
- •13) Види сприйняття
- •14) Види уваги
- •Післядовільна увага
- •За видом дії
- •15) Виразність відчуттів. Форми їх протікання.
- •16) Вищі відчуття- моральні, естетичні, інтелектуальні, практичні.
- •17) Властивості сприйняття.
- •18)Властивості темпераменту.
- •19) Властивості уваги
- •20) Воля і вольові дії людини.
- •21) Вольові якості особистості.
- •22) Єдиність мисленя і мови.
- •23) Загальне поняття про діяльність.
- •24) Закономірності відчуттів
- •25) Зв'язок діяльності з потребами. Формування мотиву та цілі.
- •31. Поняття про спрямованість особистості. Потреби, інтереси, установки світогляд і ідеали особистості.
- •33. Предмет психологічного дослідження діяльності
- •42)Методи дослідження між особових відносин у групах
- •№49 Поняття про пам'ять
- •Понятие эмоции
- •Поняття про групу. Види груп
- •Мозг и психика
- •Властивості свідомості
- •Функції свідомості
- •Головні однопорядкові підструктури особистості
- •Виды ощущений у человека.
- •76) Роль психологічних знань в практичному житті людини
- •77) Свідомість, як ідеальне відображення . Функції свідомості.
- •Властивості свідомості
- •78) Співвідношення понять: індивід, особистість, індивідуальність.
- •79) Спілкування як взаємодія
- •80) Спілкування як обмін інформацією
- •81) Спілкування як пізнання людьми один одного
- •82) Спрямованість як стержнева характеристика особистості.
- •83) Структура аналізатора
- •84) Структура дії, оволодіння дією.
- •85) Структкра і види спілкування
- •86) Структура сучасної психологічної науки. Її звязк з іншими науками.
- •87) Структура характеру
- •88) Сучасна характеристика типів темпераменту.
- •90) Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •92) Типи темпераменту. Їх психологічна характеристика
- •93) Умови, сприяючі успішному зберіганню інформації
- •94) Учбова діяльність, її психологічні особливості
- •95) Фізіологічні основи відчуття
- •96) Фізіологічні основи психіки
- •97) Фізіологічні основи сприйняття
- •98) Фізіологічні основи темпераменту
- •99) Фізіологічні основи уваги
- •102) Фундаментальні емоції
- •103) Функції емоції
- •104) Характер і індивідуальність людини
- •105) Чинники які визначають ефективність професійної діяльності мало
- •106) Чутливість та її вимірювання
13) Види сприйняття
Сприйняття́ (перцепція, від лат. perceptio) — психічнопізнавальний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття.Сприйняття - низка процесів, в ході яких інформація сполучається в сенсорний образ та інтерпретується як інформація породжена об'єктами або подіями оточуючого середовища.
Види сприйняття:
Відповідно до того, який аналізатор грає провідну роль в даному сприйнятті, розрізняють сприйняття: зорові, слухові, дотикові, кінестетичні, нюхові, смакові.
За формою існування відбиваної матерії виділяють сприйняття: простору, часу, руху.
У сприйнятті простори розрізняють сприйняття: величини, форми, об'ємності, глибини (або віддаленості) предметів. Сприйняття величини і форми предметів обумовлене спільною діяльністю зорових, м'язових і дотикових відчуттів. У сприйнятті об'ємності предметів основну роль грає бінокулярний зір. При цьому баченні виходять два зображення на сітківці очі, які, об'єднуючись, дають враження об'ємності предмету. Сприйняття глибини досягається також за допомогою бінокулярного зору. Сприйняття часу – це віддзеркалення тривалості і послідовності явищ або подій. Відчуття часу розвивається в процесі накопичення досвіду. Сприйняттям руху є сприйняття просторово-часового переміщення.
Залежно від ступеня цілеспрямованості діяльності особи, сприйняття розділяють на: ненавмисне (мимовільне) і навмисне (довільне). Ненавмисне сприйняття може бути викликане навколишніми предметами (їх яскравістю, незвичністю). У цьому сприйнятті немає вольової активності, тому воно і називається мимовільним. Навмисне сприйняття пов'язане з метою – сприймати предмет або явище.
14) Види уваги
Ува́га — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших,в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші.
Види уваги, розрізняють три основних:
Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага – увага неуважної людини. Фактори, що викликають мимовільну увагу:
інтенсивність (сила) подразника;
новизна подразника;
контраст подразників;
відповідність внутрішньому станові організму (потребам);
безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче, викликає тривале інтенсивне зосередження;
загальна спрямованість особистості.
Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Основний факт, що вказує на наявність у людини особливого типу уваги, невластивого тварині, полягає в тому, що людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється
Післядовільна увага
Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не потрібно вольових зусиль для підтримки уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну й плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.