77) Свідомість, як ідеальне відображення . Функції свідомості.

Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням,світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буттясвідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття.

Свідомість є своєрідним поєднанням усіх простіших форм відображення дійсності (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять,почуттів, дій), узагальнюючою формою відображення дійсності, у якій з найбільшою повнотою відображено те, що є специфічним для людини порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов'язана з мовою.

Властивості свідомості

Ідеальність відображення

Універсальність відображення

Об'єктивність відображення

Предметність відображення

Цілеспрямованість

Активність свідомості

Суспільність свідомості

Знарядність свідомості

Функції свідомості

пізнавальна, яка реалізується в придбанні і накопиченні знань про природу, суспільстві і самій людині.

творчо-конструктивна, що виявляється у випереджаючому відображенні, в уявному моделюванні майбутнього і в цілеспрямованому перетворенні на цій основі дійсності, у створенні, зокрема, предметних форм, не існуючих в природі. Природа не будує літаків, не пече хліб, не пише романи. Все це продукти людського розуму і людських рук. Інколи, окремо виділяють прогностичну (людина до певної межі з деякою вірогідністю може передбачати майбутнє, прогнозувати свої дії, будувати плани і здійснювати їх), проте це не доцільно.

регулятивно-управлінська, що забезпечує розумне регулювання і самоконтроль поведінки і діяльності людини, його взаємини із зовнішнім світом.

78) Співвідношення понять: індивід, особистість, індивідуальність.

Особистість людини завжди була і залишається однією з найбільш інтригуючих таємниць, що хвилювали і хвилюють не тільки видатні уми. Наприклад, відомий російський філософ Н.А. Бердяєв писав: "Джерела людини лише частково можуть бути зрозумілі і раціоналізовані. Таємниця особистості, її єдиності, нікому не зрозуміла до кінця. Особистість людська більш таємнича, ніж світ.

Насамперед варто, мабуть, показати відмінність понять: "людина", "особа", "індивідуальність".

Людина - це родове поняття, яке вказує (з матеріалістичної точки зору) на віднесення істоти до вищого ступеня розвитку живої природи - до людського роду. Людина - це специфічне, унікальна єдність біологічного і соціального. Як істота біологічна, він підкоряється біологічним і фізіологічним законам, як істота соціальна - Вона частина соціуму та продукт суспільного розвитку.

Особистість - це найголовніше в людині, найважливіший його соціальний ознака. Якщо людина - носій найрізноманітніших властивостей, то особистість -- це основна його властивість, в якому виявляється його суспільна сутність. Особистість виражає віднесеність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культурі, науці і т.д.

Індивідуальність - це єдність неповторних особистісних властивостей конкретної людини. Це також своєрідність його психофізіологічної структури (тип темпераменту, фізичні дані, психічні особливості), інтелекту, світогляду; поєднання сімейно-побутових, виробничих і суспільних функцій, своєрідність життєвого досвіду. Індивідуальність - це неодмінний і найважливіша ознака особистості.

Поняття і структура особистості

У психологічній науці є декілька загальновизнаних положень щодо особистості. Принаймні, можна говорити про чотири аксіоми:

особистість притаманна кожній людині;

особистість є те, що відрізняє людину від тварин, у яких особистості немає;

особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на певному ступені еволюції людської істоти;

особистість є індивідуальна відмінна характеристика людини, тобто те, що відрізняє однієї людини від іншої. Спілкуючись з людьми, ми насамперед орієнтуємося на особливості їх особистісного складу.

Так, в процесі пізнання першорядне значення набувають гностичні властивості особистості: сенсорно-перцептивні, мнемічні і інтелектуальні (когнітивні). У процесі трудової діяльності першорядне значення мають відповідні здібності й характер, а в процесі спілкування -- характер і комунікативні властивості (мовні особливості, контактність, рефлексивність, сугестивному, конформність, психологічна сумісність і ін). Сукупність психічних властивостей утворює психічний склад особистості.