Головні однопорядкові підструктури особистості

Під структури особистості	Компоненти підструктур	Співвідношення соціального й біологічного	Рівень аналізу	Види формування
Спрямованість особистості	Переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання	Біологічного майже немає	Соціально-психологічний	Виховання
Досвід	Звички, уміння, навички, знання	Значно більше соціального	Психолого-педагогічний	Навчання
Особливості психічних процесів	Відчуття, сприймання, воля, почуття, емоції, мислення, пам'ять	Частіше більше соціального	Індивідуально-психологічний	Вправи
Біопсихологічні властивості	Темперамент, статеві ознаки, вікові властивості	Соціального майже немає	Психофізіологічний Нейропсихологічний	Тренування

Перша підструктура характеризує спрямованість особистості або вибіркове ставлення людини до дійсності. Складові якості цієї підструктури особистості не є природженими і відображають індивідуальне суспільне мислення. Формується спрямованість особистості в процесі виховання. Виділена окремо в психологічній структурі особистості спрямованість, у свою чергу, включає систему взаємопов'язаних компонентів: інтереси, бажання, прагнення, ідеали, світогляд, переконання. Вказані компоненти спрямованості характеризують ставлення особистості, її матеріальні й духовні потреби, моральні якості. Оскільки ставлення є не тільки якістю особистості, а насамперед елементом свідомості, що впливає на прояви її активності, то активність спрямованості здебільшого виявляється через переконання - свідомі потреби людини, які спонукають її діяти відповідно до ціннісних орієнтацій.

Друга підструктура включає знання, уміння, навички й звички, які засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Іноді цю підструктуру розглядають як підготовленість індивіда. На формування компонентів даної підструктури помітно впливають біологічні й генетичні якості людини. У наш час компоненти, об'єднані підструктурою досвіду, не всі психологи схильні розглядати як властивості особистості. Однак К. К. Платонов вважав, що «типові для даного індивіда прояви, так само як і закріплені знання, навичка (на тільки розумова або вольова, але й моторна і сенсорна) і, тим більше, уміння і звичка, вже, безперечно, є властивістю особистості!». Справді, набуті знання й сформовані в процесі навчання вміння і навички органічно вплітаються в структуру особистості, стають її невід'ємними властивостями.

Третя підструктура включає індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприймання, емоції, волю, мислення, пам'ять. Психічні процеси, які є динамічним відображенням дійсності в різних формах психічних явищ, забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. На основі психічних процесів утворюються психічні якості особистості, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень її психічної діяльності і поведінки, типовий для індивіда. Основні компоненти третьої підструктури формуються й розвиваються за допомогою вправ, при цьому великого значення набувають вольові якості індивіда, оскільки вони лежать в основі свідомого регулювання психічних процесів і станів особистості.

Четверта підструктура особистості включає властивості темпераменту, статеві й вікові властивості. До неї ж відносять і патологічні (органічні) зміни особистості. Формування компонентів цієї підструктури можливе лише за допомогою тренування, але частіше має місце формування замінників (компенсаторних механізмів) природних властивостей, яких недостає. Ця підструктура має назву біопсихологічної, оскільки якості особистості, які до неї входять, головним чином зумовлені фізіологічними особливостями мозку. Активність проявів цієї підструктури залежить від сили нервових процесів.

Розглянуті чотири підструктури охоплюють майже всі відомі якості особистості. Однак слід враховувати, що поряд з ними можна назвати незліченну кількість якостей, котрі мають власну структуру і об'єднують декілька компонентів, що належать до різних однопорядкових підструктур особистості. Наприклад, переконаність віднесена до першої підструктури, а до неї самої входять воля, відповідні знання і особливості процесів мислення.

Серед перелічених підструктур та їх компонентів не названі такі важливі прояви особистості, як характер і здібності. Річ у тому, що ці дві підструктури особистості включають ті чи інші компоненти з усіх названих однопорядкових підструктур, і тому їх особливості і структура будуть розглянуті окремо.

№71 Психологічні підходи до запобігання конфліктних ситуацій

Для попередження конфліктів потрібно знати різновиди типових конфліктогенів:

• погрози і накази;

негативна й необґрунтована критика, зауваження та негативні оцінки;

• насмішки;

• зневажливий тон, неввічливе ставлення;

• приниження гідності, прізвиська;

• хвальба;

• безапеляційність і категоричність у судженнях та висловлюваннях;

• перебивання іншого, підвищення голосу тощо для самоствердження за рахунок приниження й знецінення інших;

• нав'язування порад;

• приховування важливої інформації;

• нав'язування конкурентних відносин;

• допити, що заганяють "в кут", або такі, що викликають "почуття провини";

• відмови од переговорів, обговорення складної проблеми;

Важливим засобом попередження конфліктів є насамперед врахування особливостей поведінки конфліктних особистостей, які нерідко страждають на різні комплекси; особистостей, невдоволених своїм статусом у суспільстві, в сім'ї, організації, що потребують постійного задоволення болючого самолюбства й зняття внутрішньої напруги.

Ефективним методом профілактики та попередження конфліктів є уникнення конфліктних типів:

• не прагнути будь-що домінувати;

• бути принциповим, проте не боротися лише заради принципів;

• пам'ятати, що прямолінійність - це добре, проте не завжди;

• частіше посміхатися (посмішка мало коштує, проте дорого цінується);

• пам'ятати, що традиції - це добре до певної міри;

• говорити правду потрібно, але це потрібно робити вміло;

• прагнути бути незалежним, але не самовпевненим;

• не перетворювати настирливість у надокучливість;

• не чекати справедливості для себе, якщо ти сам несправедливий;

• не переоцінювати своїх здібностей і можливостей;

• не виявляти ініціативи там, де її не потребують;

• виявляти доброзичливість;

Правила безконфліктного особистісного та міжособистісного спілкування

Основні тактичні ходи в конфлікті

Конфліктологи вивели такі правила:

• Намагайтесь адекватно оцінити власну поведінку в конфліктній ситуації.

• Подивіться на проблемну ситуацію очима іншої людини.

• Уникайте суджень щодо дій та висловлювань іншої людини.

• Контролюйте свої емоції.

• Запрошуйте іншу людину до обговорення спірних питань навіть тоді, коли ви можете взяти ініціативу на себе.

• Враховуйте можливість фальсифікації інформації під час її передачі тощо.

Для зниження конфліктності в спілкуванні доцільно видавати інформацію зворотного зв'язку у вигляді об'єктивних, конструктивних і доброзичливих повідомлень для членів колективу. Отже, працюймо повсякчас, осягаючи суть і функціональну роль ділового спілкування. Для профілактики конфліктів, а також у періоди проблемних ситуацій в організаціях важливо навчитися мистецтву так званих тактичних ходів.

Основні тактичні ходи в конфлікті

Психологи пропонують такі прийоми:

• раціональне переконання (використання фактів і логіки для підтвердження своєї позиції);

• натиск (вимоги, накази, погрози);

• апеляція до влади;

• дружелюбна поведінка (створення в опонента враження про наявність у нього позитивних якостей);

• коаліційна тактика (прохання про підтримку, пропозиції про союз);

• укладання угод (взаємний обмін благами, обіцянки);

• введення опонента в стан тривоги, розгубленості;

• управління його увагою;

• створення ефекту несподіванки тощо.

Все це допоможе "охолонути " опонентові й оцінити стан справ, а потому прийняти виважене рішення.

№72 Риси характеру

Характер - це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти таке складне ціле, як характер, не можна, не виділивши в ньому окремих сторін або типових проявів (чорт характеру). Загальні риси характеру виявляються у відносинах особистості до суспільних обов'язків і боргу, до людей, до самої себе. Ставлення до суспільних обов'язків і боргу насамперед виявляється у відношенні особистості до суспільної праці. У зв'язку з цим виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство. Ставлення людини до праці робить вирішальний вплив на формування його інших особистісних якостей. Д. І. Писарєв писав: "Характер загартовується працею, і хто ніколи не добував собі власною працею насущного прожитку, той у більшій частині залишається назавжди слабкою, млявою і безхарактерним людиною". Ставлення до людей наочно виступає в таких рисах характеру, як товариськість, ввічливість, доброзичливість і т. п.

Скромність і самокритичність повинні сполучитися з загостреним почуттям власної гідності, заснованому на свідомості дійсної значимості своєї особистості, на наявності відомих успіхів у праці на загальну користь. Принциповість - одне з цінних особистісних якостей, що додають характеру діяльну спрямованість. Вольові риси характеру. Під волею розуміється складний психічний процес, який викликає активність людини і будить його діяти направлено.

Слабовільним люди при продуманій педагогічній роботі з ними можуть стати активно діяльними. При цьому треба брати до уваги індивідуальні особливості людини, наприклад його темперамент. Так, у холерика легше виробити активність і рішучість, ніж у меланхоліка. Сам людина повинна з юного віку тренувати свою волю, виробляти такі якості, як самовладання, активність, сміливість.

 Болезненная лень   Болезненное состояние, сопровождаемое синдромом мотивационной недостаточности, ипохондрией, периодически возникающими острыми переживаниями по поводу своей лени.

 Гневливость   Черта характера, отражающая лёгкость образования эмоций гнева, которые часто переходят в вербальную и другие виды агрессии.

 Жестокость   Особо брутальные способы совершения преступлений, для обозначения определенных свойств характера преступления. Жестокость может быть преднамеренной и непроизвольной, реализующейся в определенных действиях, вербальном поведении( причинение мучений словами) или в воображении - фантазировании, оперирующим образами истязаний, мучений людей или животных.

 Злобность   Черта характера, проявляющаяся в преобладании злобно-тоскливого настроения с поиском жертвы, на которую можно "выплеснуть" это настроение.

 Лживость   Личностная особенность, граничащая с патологией, направленная на преднамеренное введение других в заблуждение ради достижения личных целей.

 Негативизм   Барьер в общении, характеризующийся как в излишне критичном, предвзятом отношении к оппоненту, так и установкой (отчасти бессознательной) делать что-либо наперекор.

 Независимость   Черта характера, проявляющаяся в негативном отношении к любым проявлениям желания окружающих людей управлять этим человеком ("помыкать").

 Подражательность   Черта характера и элемент жизненной стратегии человека, проявляющийся в отказе от собственных принципов, оригинальных идей, творческой инициативы в угоду следованию моде и основным тенденциям социальной жизни.

№73 Розвиток уявлень про предмет психології

Развитие представлений о предмете психологии. Современные представления о нем.

Предмет исследования включает: объект, исследовательская задача, система методов, средств и последовательность их применения.

Объект – часть реальности, которая охвачена и описана с помощью системы научных понятий и абстракций. (психическая жизнь человека)

Предмет науки – наиболее частый предмет исследования (зависит от методов и задач). (изучаемое явление, получившее понятийное определение (здесь заложены возможность и ограничения исследования)).

1 Душа как предмет науки. Античная психология в рамках развития учения о душе. Учение о душе не тождественно психологии, т.к. включает и физиологические процессы.

Задачи – этические, абстрактно-познавательные, воспитательные.

Метод – спекулятивные рассуждения.

Подход к душе как высшей ценности. Выделение различных психических функций. Душа – активное начало. Соотношение рационального и чувственного в познании. Иерархическая система форм отражения.

Критика: оторванность от практики, невозможность изучать детей, животных, бессознательные процессы не учитываются. Главная претензия – субъективность метода и явлений. При несовпадении результатов у многих исследований – психология о внутреннем опыте дискредитировала себя. (гештальт, раздвоение сознания (артефакт – распад деятельности – ретроспекция).

Поведение как предмет психологии. Изучение не психики в поведении, а поведения. Метод – эксперимент. Задачи – формирование навыков, предсказание поведения.

Этот подход основывался на том, что изучено научно может быть только то, что может быть зарегистрировано.

Бессознательное. Психоанализ. Метод – свободные ассоциации, толкование сновидений, анализ психопатологии обыденной жизни.

Задача – терапия.

Деятельность. Психику нельзя изучать отдельно от деятельности.

Метод – генетико-формирующий.

Задачи – проблемы формирования, генетические и развивающие.

П.Я.Гальперин – конкретизация – ориентировочная деятельность (исходя из предлагаемого критерия психического).

познавательные процессы. Когнитивная психология.

Метод – моделирование.

Задача – создание разных видов искусственного интеллекта.

Для понимания поведения необходимо обратиться к внутренним опосредующим процессам, прежде всего когнитивным.

Личность. Гуманистическая психология.

Метод – эмпатия, активное слушание, создание условий для развития личности.

Задача – психотерапия.

Неформализуемые процессы. Выделено на основе кибернетических исследований. Человек источник интерпретации значений внешнего стимула, поэтому есть элементы, психики которые не подлежат кибернетическому моделированию. Такие элементы и должны быть преимущественно предметом психологии.

№74 Розумові операції як основні як основні механізми мислення

Мислення - пізнавальний психічний процес узагальненого і опосередкованого віддзеркалення зв'язків і стосунків між предметами об'єктивної дійсності. Мислення - процес, пов'язаний з обробкою інформації, або отриманої через відчуття, або збереженої в пам'яті в результаті особистого досвіду, з тим, щоб бути в змозі реагувати в новій ситуації. Виділяють наступні відмітні ознаки:

Основна функція мислення - виявлення внутрішніх зв'язків в предметах.

Мислення спирається у своєму пізнанні на ці чуттєві образи;

Мислення може бути відірване від реального світу, оскільки для пізнання може використовувати "заступник" предметів зовнішнього світу - знак, символ

Мислення протікає в цілому з опорою на знання, придбані раніше;

Особливість - розумові результати спочатку носять узагальнений характер;

Ми можемо мислити не лише в категоріях сьогодення, але і минулого, і майбутнього.

Види мислення :

По характеру вирішуваних завдань:

- теоретичне - спрямовано на знаходження загальних закономірностей.

- практичне  - спрямовано на дозвіл приватних конкретних завдань.

За способом рішення завдань (по генезису розвитку) :

-наглядно-дієве (предметно-дієве) - інструментом є предмет.

Особливість - з його допомогою не можна вирішити поставлене завдання без участі практичних дій. Тому у нього такий тісний зв'язок з практикою.

-наглядно-образне  - дозволяє пізнавати реальний світ без участі практичних дій, може бути здійснено тільки в плані ідеальному. Відмітні ознаки: симультанность (одночасність), імпульсивність і синтетична.

-словесно-логічне (понятійне) - використовуючи цей вид мислення, людина може аналізувати, порівнювати явища, предмети, ситуації, оцінюючи предмет, ситуацію, явище, як зі своєї точки зору, так і з інших точок зору.

- абстрактно-логічне (абстрактне) - виділення істотних властивостей і зв'язків предмета і відверненні від інших, несуттєвих.

По мірі развернутости :

-дискурсивне (логічне) - опосередковано логікою міркувань, а не сприйняття.

-интуітивне - мислення на основі безпосередніх чуттєвих сприйнять і безпосереднього віддзеркалення дій предметів і явищ об'єктивного світу.

по мірі новизни і оригінальності :

-творче (продуктивне) - мислення на основі творчої уяви.

-відтворююче (репродуктивне) - мислення на основі образів і представлень, почерпнутих з якихось певних джерел.

По засобах мислення :

- вербальне - мислення, що оперує абстрактними знаковими структурами.

- наочне - мислення на основі образів і представлень предметів.

По функціях:

- критичне - спрямовано на виявлення недоліків в судженнях інших людей

- творче - пов'язано з відкриттям принципово нового знання, з генерацією власних оригінальних ідей, а не з оцінюванням чужих думок.

Основні форми мислення :

Поняття - форма мислення, що відбиває істотні властивості предметів і явищ

Судження - форма мислення, що відбиває зв'язки між предметами і явищами

Висновок - форма мислення, при якій на основі суджень робиться певний висновок.

Операції мислення :

-аналіз (уявний розподіл) - виділення в об'єкті тих або інших його сторін, елементів, властивостей, зв'язків, стосунків і так далі; це розчленовування пізнаваного об'єкту на різні компоненти.

-синтез (уявне об'єднання) - розумова операція, що дозволяє в єдиному аналітико-синтетичному процесі мислення переходити від частин до цілого.

-узагальнення (уявне об'єднання в клас або категорію) - об'єднання багатьох предметів або явищ за якоюсь загальною ознакою.

-порівняння - операція, що полягає в зіставленні предметів і явищ, їх властивостей і стосунків один з одним і у виявленні спільності або відмінності між ними.

-абстрагування (виділення одних ознак і отличение від інших) - розумова операція, заснована на відверненні від несуттєвих ознак предметів, явищ і виділенні в них основного, головного.

-  класифікація - систематизація супідрядних понять якої-небудь області знання або діяльності людини, використовувана для встановлення зв'язків між цими поняттями або класами об'єктів.

-  категоризація - операція віднесення одиничного об'єкту, події, переживання до деякого класу, яким можуть виступати вербальні і невербальні значення, символи і тому подібне

№75 Роль відчуттів в пізнавальній і практичній діяльності людини

Ощущение человека — простейший психический процесс отражения отдельных свойств внешних предметов и внутренних состояний организма, возникающий при непосредственном воздействии материальных раздражителей на органы чувств.

Источником ощущений человека и животных является материальный мир — окружающая среда и сам организм. Ощущение света, звуков, запахов, боли, тепла, холода, жажды и прочего всегда имеет в качестве причины соответствующий материальный раздражитель — оптический, акустический, химический, тепловой, механический и др. Ощущение непосредственно связывает организм со средой, в которой он живет.

Ощущение человека — это первичная форма отражения действительности. С него начинается развитие психики у животных и у человека, с него начинается и процесс познания человеком окружающего мира. В этом последнем случае ощущение включено в состав восприятия — более сложного процесса непосредственного отражения. Восприятие — есть целостное отражение предмета или явления, ощущение же есть отражение только отдельных свойств объекта — его плотности, веса, цвета, запаха и пр.

Ощущение и восприятие человека необходимы  в повседневной его жизнедеятельности. Они поддерживают активную работумозга. Резкое ограничение ощущений  человека вызывает сон — полное или почти полное торможение коры головного мозга. Вместе с тем ощущения служат человеку орудием ориентировки в окружающей среде. Животные не могли бы удовлетворить свои биологические потребности, не ориентируясь в среде при помощи ощущений. Если бы человек не обладал слухом, зрением, осязанием и другими видами ощущений, он тоже не смог бы практически ориентироваться в окружающем мире и совершать целесообразные действия. Таким образом, ощущение является одним из психических процессов, регулирующих жизнедеятельностьживотных и поведение человека.

Здесь вы можете прочитать Виды ощущений

Отношение человека к ощущению  есть «субъективный образ объективного мира» . Это означает, во-первых, что вне мозга субъекта ощущений не существует. Каждое ощущение есть результат деятельности мозга, который имеет своего обладателя. Это означает также, что интенсивность, длительность и другие особенности ощущения зависят не только от свойств объекта, но и от состояния и жизненного опыта субъекта. Так, например, чувствительность зрения значительно снижается под влиянием утомления и повышается при легкой мышечной работе. Чувствительность слуха заметно повышается под влиянием специальных упражнений и определенных видов трудовой деятельности человека (у музыкантов, радистов) .

ощущения мозга человека | свойства ощущений человека в психологии | роль ощущений в жизни человека | ощущение и восприятие человека