2.3 Особливості міжособистісних мотивів та комунікативної компетенції.

Методика дослідження комунікативної соціальної компетенції КСК М.Фетіскіна, В.Козлова, Г.Мануйлова в даному емпіричному дослідженні була застосована для встановлення рівня розвитку у респондентів таких показників комунікативної та соціальної компетенції, як комунікативна відкритість, логічне мислення, емоційна стійкість, локус контролю, направленість, комунікативний контроль та групову включеність.

На Рис.2.2.7 демонструється порівняння показників за фактором А методики КСК. Низькі показники за цими факторами характеризують досліджуваного як нетовариського, замкнутого; високі показники – як легкого, товариського, відкритого.

Рис.2.2.7. Порівняння показників Фактору А (комунікативна відкритість) між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Як можемо бачити з Рис.2.2.7, групи респондентів, котрим подобається класична, електронна музика та хіп-хоп мають найвищі показники за фактором А, в той же час, групи прихильників року та джазу – найнижчі.

На Рис.2.2.8 показано різницю в результатах між групами за показником фактору В. Низькі показники за даним фактором характеризують індивіда як неуважного, нелогічного, в той же час, як високі показники – як кмітливого цікавого співрозмовника.

Рис.2.2.8. Порівняння показників Фактору В (логічне мислення) між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Рис.2.2.8 демонструє, що прихильники електронної музики мають найвища результати за цим фактором, а прихильники естрадної музики та хіп-хопу – найнижчі. Можемо зробити висновок, що прихильники електронної та класичної музики, а також року та джазу здатні більш розгорнуто використовувати логічні конструкції при побудові доводів в діалогах.

Рис.2.2.9 відображає різницю в результатах між групами юнаків з різними типами музичних вподобань відповідно критерію фактору С, що відповідає емоційній стійкості досліджуваних. Низькі показники характеризують респондента як нестійкого, мінливого, емоційного, а високі – як спокійного, зрілого, емоційно стійкого.

Рис.2.2.9. Порівняння показників Фактору С (емоційна стійкість) між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Згідно з Рис.2.2.9, найбільш емоційно-стійкими ми можемо назвати прихильників класичної музики, року та джазу, а найменш емоційно-стійкими – відповідно прихильників естрадної та електронної музики та хіп-хопу.

Рис.2.2.10 відображає порівняння результатів за показником фактору Д, що показує комунікативну направленість індивіда. Низький показник за фактором Д інтерпретується як інтроверсія, тобто досліджуваний мовчазний, серйозний, орієнтований на себе в процесі соціальної взаємодії. Високий показник – екстраверсія – характеризує респондента як життєрадісного, відкритого, в процесі взаємодії орієнтований на інших.

Рис.2.2.10. Порівняння показників Фактору Д (інтроверсія-екстраверсія) між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Як видно з Рис.2.2.10, прихильники естрадної та електронної музики та хіп-хопу більш схильні до екстраверсії, а юнаки, яким більше до вподоби рок, джаз та класична музика – до інтроверсії.

На Рис.2.2.11 відображено порівняння результатів за фактором К – комунікативний локус-контролю. Високі бали за даною шкалою вказують на екстернальний локус, такі індивіди гостро відчувають потребу в оточуючих, в тому, щоб від них йшла комунікативна ініціатива. Низькі бали говорять про те, що досліджуваних прагне сам проявляти ініціативу в спілкуванні, реалістичний, раціональний.

Рис.2.2.11. Порівняння показників Фактору К (комунікативний локус контролю) між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Як бачимо на Рис.2.2.11, прихильники класичної, естрадної та електронної музики, а також джазу схильні виявляти потребу у визнанні оточуючих та їхній ініціативі у спілкуванні, в той час, коли прихильники року та хіп-хопу схильні самостійно проявляти таку ініціативу і характеризуються як реалістичні і раціональні.

Рис 2.2.12 демонструє різницю результатів за фактором М, що відображає групову включеність досліджуваних. Респонденти з низькими показниками потребують зовнішні рішення, слідує за загальноприйнятими стереотипами, компанійський, часом залежить від групи. Високий показник за даним фактором вказує, що досліджуваний самостійний, незалежний, спирається на власні рішення.

Рис.2.2.12. Порівняння показників Фактору М (групова включеність) між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Як видно з Рис.2.2.12, у групах юнаків, котрим до вподоби джаз, хіп-хоп, естрадна та електронна музика, переважаючими характеристиками є самостійність та незалежність, орієнтація на власні рішення. В той же час, прихильники класичної музики та року схильні потребувати групової участі, зовнішніх рішень та стереотипів.

Рис.2.2.13 відображає різницю в результатах останнього критерію методики КСК – фактору Н, комунікативного контролю. Низькі показники за даним фактором вказують на імпульсивність, неорганізованість, а високі – на контрольованість, здатність підкорити себе правилам.

Рис.2.2.13. Порівняння показників Фактору Н (комунікативний контроль) між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Як показано на Рис.2.2.13, прихильники року, джазу та класичної музики більш імпульсивні та неорганізовані, тоді, коли прихильники хіп-хопу, естрадної та електронної музики більш контрольовані, здатні підкорити себе загальноприйнятим правилам.

Опитувальник міжособистісних стосунків ОМО А.Рукавишнікова призначена для встановлення вираженості у респондентів міжособистісних потреб. У людини існують три міжособистісні потреби і ті області поведінки, які відносяться до цих потреб, достатнім для передбачення і пояснення міжособистісних явищ – потреба у соціальному включенні, контролі та афекті. На Рис.2.2.14-2.2.19 продемонстровано відмінності у вираженості цих потреб для груп юнаків з різними типами музичних вподобань.

Рис.2.2.14 та 2.2.15 відображають порівняльні графіки за мотивом включення. Високий результат за критерієм Іe означає, що індивід добре почуває себе серед людей і матиме тенденцію шукати їх товариства, а низькі – про схильність уникати середовища людей. Високий результат за критерієм Іw визначає потребу бути прийнятим оточуючими, належати до групи, а низький – тенденцію спілкуватися з невеликою кількістю людей.

Рис.2.2.14 . Порівняння показників мотиву Включення Іе між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Як видно з Рис.2.2.14, прихильники року та класичної музики схильні до уникнення великих скупчень людей, а прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики – навпаки схильні шукати товариства і почувають себе добре серед великої їх кількості.

Рис.2.2.15. Порівняння показників мотиву Включення Іw між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Згідно з Рис.2.2.15, прихильники року та класичної музики прагнуть до постійного спілкування з невеликою кількістю найбільш довірених осіб, а прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики – навпаки прагнуть бути прийнятими іншими,належати до групи.

Рис.2.2.16-2.2.17 демонструють порівняння результатів за критерієм мотиву контролю при побудові міжособистісних стосунків. Високий результат за показником Се означає, що респондент прагне самостійно приймати рішення, брати на себе відповідальність за них, а низький свідчить про уникнення від прийняття важливих рішень і прагнення перекласти відповідальність на інших.

Високий результат за показником Сw свідчить про потребу в залежності від рішень групи, а низький – що досліджуваний не приймає контролю над собою іншими людьми.

Рис.2.2.16 . Порівняння показників мотиву Контролю Се між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Як можемо бачити з Рис.2.2.16, прихильники естрадної музики схильні до уникнення прийняття важливих рішень, а прихильники інших стилів набрали досить високі бали. Це може бути обумовлено також тим, у процес прийняття рішень у юнацькому віці вже досить сформований.

Рис.2.2.17 . Порівняння показників комунікативного мотиву Контролю Сw між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Згідно з Рис.2.2.17, прихильники класичної музики та хіп-хопу більш схильні потребувати зовнішніх групових рішень, а прихильники року, джазу та електронної музики – навпаки, не приймають над собою контролю і важко підкоряються груповим рішенням.

На Рис.2.2.18-2.2.19 показано порівняння груп юнаків з різними типами музичних вподобань за критерієм мотиву афекту. Високий показник за критерієм Ае свідчить, що індивід схильний установлювати близькі чуттєві стосунки, а низький – про те, що респондент досить обережний в установленні близьких стосунків.

Високий показник за критерієм Аw характерний для осіб, що схильні без розбору установлювати досить близькі емоційні стосунки, а низький – для осіб, що надто обережні при виборі людей, з якими установлюють близькі емоційні стосунки.

Рис.2.2.18 . Порівняння показників мотиву Афекту Ае між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Рис.2.2.18 та 2.2.19 наглядно показують, що прихильники класичної музики та року досить розбірливо та обережно відносяться до установлення близьких емоційних стосунків, а прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики – емоційно відкриті і схильні до близьких стосунків з великою кількістю людей.

Рис.2.2.19 . Порівняння показників мотиву Афекту Аw між групами юнаків з різними типами музичних вподобань.

Згідно з Рис.2.2.19, прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики відчувають потребу в ініціативі побудови емоційно близьких стосунків від великої кількості людей, а прихильники року та класики схильні самостійно проявляти ініціативу, але дуже обережно відносяться до вибору людей, з якими встановлюють близькі емоційні стосунки.

2.4. Псиxoлoгiчнi профiлi стocункiв ociб юнaцького вiку з рiзними типaми музичниx впoдoбaнь.

Нa основi результaтiв проведеного eмпiричнoгo дocлiджeння, були сформульовaнi тa описaнi псиxoлoгiчнi профiлi стocункiв, узaгaльненi для груп ociб юнaцького вiку з рiзними типaми музичниx впoдoбaнь. Нa основi цих профiлiв можнa розробляти психокорекцiйнi прогрaми для пiдлiткiв, врaховуючи їx музичнi вподобaння,

Отож, психологiчний профiль стocункiв прихильникiв рoк-музики узaгaльнено виглядaє тaк:

Рок.

Прихильники року в переважній більшості не виявляють виражених лідерських якостей, психологічні властивості більшості не відповідають вимогам активного лідера. Певним чином це пов’язано і з провідною стратегію поведінки в конфліктній ситуації – найменш властивою для прихильників року є конкуренція. Частіше використовується уникання та компроміс. Найбільш притаманними стратегіями поведінки в конфліктних ситуаціях для прихильників року є пристосування та співробітництво. З цього можемо зробити певні висновки про узагальнену поведінку прихильників року. Вони неконфліктні, більш замкнуті,більш самодостатні, порівняно з прихильниками інших стилів музики.

Прихильникам року властива низька комунікативна відкритість , тобто вони комфортніше почувають себе в закритому колі більш близьких людей. Логічне мислення досить розвинене і ефективно використовують його при побудові стосунків. Емоційна стійкість має високий розвиток, тобто прихильники року загалом не піддаються емоційним поривам у процесі комунікативної взаємодії, контролювати себе і власні емоції.

За комунікативною направленістю більшість прихильників року – інтроверти, в процесі соціальної взаємодії частіше орієнтовані на власні почуття, мовчазний, серйозний. Також можемо говорити про інфернальний локус контролю,що свідчить про те, що більшість прихильників року схильні самостійно проявляти ініціативу у спілкуванні, реалістичні, раціональні. Потреба у груповій включеності не виражена, схильні спиратися на власні рішення, незалежний, самостійний, не підкоряється загальноприйнятим стереотипами. Прихильникам року властивий високий рівень комунікативного контролю, вони в більшості своїй організовані, здатні на прийнятну поведінку.

Серед трьох комунікативних мотивів провідним для прихильників рок-музики є мотив контролю Се, згідно методики ОМС А.А.Рукавишнікова, вони стараються брати на себе відповідальність за власну діяльність. Не приймає контролю інших людей над собою. Мотиви включення та афекту виражені слабо. Схильні уникати людей, не почувають себе комфортно серед них і мають тенденцію охотою будуть спілкуватися з досить обмеженим колом близьких. При цьому, вони дуже обережні при побудові близьких стосунків та виборі осіб, з якими їх установлюють.

Цей профіль є узагальненим, і побудований на основі результатів обробки методик для групи юнаків-прихильників рок-музики емпіричного дослідження, яка налічувала 62 особи. При можливому використанні цих матеріалів варто пам’ятати, що вони не будуть абсолютно точними для суб’єктів, іншими словами, якщо людина має яскраво виражену прихильність до рок-музики, вона не обов’язково буде проявляти всі особливості міжособистісних стосунків, які наведені в цьому профілі.

Класична музика.

Стереотипне розуміння класичної музики описують її прихильників як тихих, врівноважених інтелектуалів, не схильних до конфліктної поведінки та ідеальних співрозмовників. Але дослідження, в тому числі і дане емпіричне дослідження, вказують на те, що не все так очевидно, як на перший погляд.

У прихильників класичної музики загалом майже не виражена схильність до прояву лідерських якостей. В нечастих конфліктних ситуаціях найчастіше використовують стратегії співробітництва та компромісу, рідше – пристосування та уникання і майже зовсім не схильні до конкуренції.

Прихильники класичної музики комунікативно відкриті, товариські, легкі у спілкуванні. Високий показник логічного мислення характеризує їх як цікавих співрозмовників, кмітливих та винахідливих, таких, що можуть довести власну точку зору і переконати опонента. Емоційно стійкі, при спілкуванні здатні контролювати власні реакції, справляють враження спокійної зрілої людини.

Виражені інтроверти, в процесі соціальної взаємодії увага фіксується на власних реакціях і переживаннях, мовчазні та серйозні. Але комунікативний локус контролю – зовнішній, гостро відчувають потребу в комунікативній ініціативі та відповідальності оточуючих. Потребують також зовнішніх рішень, легко слідують загальноприйнятим стереотипам, часом можуть залежати від групи.

Розвинений комунікативний контроль – прихильники класичної музики в стосунках проявляють себе як організовані та врівноважені, схильні чинити так, як від них очікують і не виявляти миттєві емоційні реакції.

Провідним комунікативним мотивом, як і для прихильників рок-музики, є контроль. Серед великої кількості людей почувають себе не комфортно, схильні їх уникати, мають тенденцію спілкування з невеликою кількістю людей.

Потребують групового контролю, зовнішніх рішень, передачі або розділення відповідальності за прийняті рішення. При побудові стосунків потребують ініціативи оточуючих, але в той же час схильні установлювати близькі довірливі стосунки.

Джаз та блюз.

Особистісні прояви лідерських якостей не мають виражених тенденцій, схильні до пошуку компромісних рішень в конфліктних ситуаціях, а також пошуку способів співробітництва. Рідше використовують стратегію конкуренції та пристосування і майже ніколи не уникають конфліктної відповідальності.

Прихильникам джазу властивий низький рівень комунікативної відкритості, вони нетовариські та замкнуті в більшості, але в той же час, розвинене логічне мислення дозволяє їм бути цікавими співрозмовниками, будувати логічні комунікативні конструкти.

Контролюють власні емоційні прояви та не дозволяють спонтанним реакціям впливати на стосунки, справляють враження зрілої, спокійної врівноваженої особистості.

Також виражені інтроверти, орієнтовані на власні переживання та реакції, тому більш мовчазні, серйозні, більше схильні до активно слухати, ніж розповідати.

Екстернальний локус комунікативного контролю, потребують зовнішньої ініціативи в побудові стосунків та спілкуванні. Високі показники групової включеності прихильників джазу частково перегукуються з особливостями самої музики – адже джаз та блюз – колективна музика. Такі особистості слідують за груповими рішеннями та загальноприйнятими стереотипами, а іноді можуть залежати від групи. Вони організовані та готові підкорятись загальноприйнятим нормам та стереотипам, бояться підвести колектив чи відчути себе неефективним, непотрібним і ньому.

Немає чіткої вираженості міжособистісного мотиву включення, тобто таким особистостям необхідна стабільність групової динаміки, і вони почувають себе комфортно серед досить великої кількості людей, за умови, що вони матимуть тенденцію зберігати стабільний склад.

Мотиви контролю досить виражені, щоб можна було сказати, що прихильники джазу схильні приймати на себе відповідальність за рішення, не приймає контролю над собою, але відчуває потребу в зовнішніх групових рішеннях. Найбільш вираженим комунікативним мотивом є афект. Такі особистості прагнуть до побудови емоційно-близьких стосунків, а також зовнішньої ініціативи в їх побудові. Схильні до досить близьких стосунків з великою кількістю людей, але в той же час важко сприймають зміни в таких стосунках.

Електронна музика.

Прихильники цього стилю мають досить виражені лідерські якості, схильні до конкурентної стратегії поведінки в конфліктах. Часто використовують також уникання, рідше – пристосування та співробітництво, і майже зовсім не властиві пошуки компромісних рішень.

Оточуючі сприймають їх як товариських, легких, відкритих співрозмовників, з розвиненим логічним мисленням, здатних обґрунтувати свої твердження.

Але в той же час прихильників електронної музики можна характеризувати як емоційно нестійких, мінливих, неконтрольованих. Загальний показник комунікативної направленості не виражені, тобто в загальному профілі можемо охарактеризувати прихильників електронної музики як амбівертів.

Комунікативний локус контролю прихильників електронної музики має екстернальний характер, вони гостро відчувають потребу в оточуючих та комунікативної ініціативи від них. Групова включеність виражена, як і потреба залежати від групових рішень, слідувати загальноприйнятим стереотипам.

Прихильники електронної музики справляють враження імпульсивних, неорганізованих, з неочікуваними емоційними реакціями, які не здатні контролювати.

Міжособистісний мотив включення не виражений, що може означати що прихильники електронної музики можуть почувати себе комфортно як серед великої кількості людей, так і в тісному колі близьких. Вони уникають прийняття рішень та відповідальності за них та потребують групової залежності та розподілу відповідальності за наслідки прийнятих рішень. Також вони досить обережні при установлені емоційно-близьких стосунків та потребують зовнішньої ініціативи оточуючих.

Хіп-хоп

Прихильників хіп-хопу легко впізнати навіть за зовнішнім виглядом, оскільки вони прагнуть до самовираження у всьому, на що знаною мірою впливає високий розвиток лідерських якостей та притаманна конкуренція в конфліктних ситуаціях. Іноді використовують пристосування, компроміс та співробітництво, але майже ніколи не уникають конфліктних ситуацій.

Таким суб’єктам легко зав’язувати розмову з оточуючими, приймати участь у розмовах, суперечках і взагалі встановлювати нові контакти. Співрозмовники сприймають прихильника хіп-хопу як легкого, товариського, відкритого.

Логічне мислення розвинене порівняно менше, про що може свідчити певна неуважність, нелогічність при побудові тверджень тощо. Можна охарактеризувати, як емоційно нестійких, людей мінливого настрою.

Зовнішня комунікативна направленість та локус контролю – прихильники хіп-хопу є вираженими екстравертами та екстерналами, вони життєрадісні, відкриті, в процесі комунікативної взаємодії орієнтовані на переживання співрозмовника та на враження, яке вони справляють на оточуючих, а також потребують комунікативної ініціативи від них.

У прихильників хіп-хоп-музики спостерігається гостра потреба бути включеним у групову діяльність, відчувати себе потрібним та ефективним, підкорятися груповим рішенням. Вони дещо імпульсивні та неорганізовані при побудові стосунків.

Провідні комунікативні мотиви – включення та афект. Такі юнаки добре почувають себе серед великої кількості людей та прагнуть бути прийнятими та зрозумілими – що в деякій мірі перегукується з особливостями стилю хіп-хоп: кожна пісня та кожен текст дуже детальні, намагаються донести максимум інформації та переживань автора.

Вони уникають прийняття важливих рішень та прагнуть розподілу відповідальності за них, що і спричинює потребу в залежності від групи. Схильні до установлення близьких емоційних стосунків з великою кількістю людей та ініціативи оточуючих у побудові таких стосунків.

Естрадна музика

Лідерські якості прихильників поп-музики виражені навіть більше, ніж у прихильників хіп-хопу, а провідною стратегією поведінки в конфліктній ситуації є також конкуренція. Частіше використовується пристосування, співробітництво і маже ніколи не уникають можливих конфліктів.

Прихильники естрадної музики досить відкриті, товариські, легко встановлюють нові контакти. При побудові тверджень можуть бути дещо неорганізовані та відчувати певні труднощі з використанням логічних умовиводів, але в той же час досить емоційно стійкі, спокійні, зрілі.

Локус комунікативного контролю не має чіткого вираження, тобто в залежності від випадку, можуть проявляти себе і як екстернали, і як інтернали. Виражені екстраверти, життєрадісні, відкриті, орієнтовані на інших у процесі побудови стосунків та особистісної взаємодії.

Потребують зовнішніх групових рішень, розподілу відповідальності, часом можуть залежати від групи, тому легко піддаються впливові натовпу. Певною мірою це зумовлено особливостями безпосередньо поп-музики: в тестах пісень часто можна почути однозначний прямий заклик до чогось, який повторюється певну кількість разів за одну пісню і юнаки звикають слідувати їм. Прихильники поп-музики можуть справляти враження неорганізованих та імпульсивних, що зумовлено низьким рівнем комунікативного контролю.

Провідний комунікативний мотив – включеність. Прихильники естради прагнуть бути прийнятими у колективі, належати до певної визначеної групи, добре почувають себе серед великої кількості людей. Виражений мотив контролю свідчить про те, що для таких юнаків характерно брати на себе відповідальність за прийняття рішень та не прийняття контролю над собою інших осіб. Також вони досить обережно відносяться до побудови близьких емоційних стосунків, рідко наважуються на перший крок у відносинах, схильні потребувати комунікативної ініціативи від оточуючих.

На формування міжособистісних стосунків у юнацькому віці впливає дуже багато факторів, таких як соціальна ситуація розвитку, сімейні цінності, особистісні цінності, захоплення. Результати даного емпіричного дослідження демонструють нам, що характер сформованих музичних вподобань теж може формувати певні особливості міжособистісних стосунків. Такий вплив не є вирішальним, але при тривалому прослуховуванні певної музики в процесі становлення особистості, її життєвих цінностей та перспектив, соціалізації можна помітити певні тенденції, які перегукуються з особливостями стилю музики, прихильниками якого є ця особистість.

Висновок до розділу 2.

Метою даного емпіричного дослідження були пошуки та встановлення характерних особливостей міжособистісних стосунків юнаків та дівчат, які є прихильниками різних типів музичних вподобань. При організації дослідження була поставлена проблема визначення того, які саме фактори стосунків потрібно досліджувати, а також стилі та напрямки музики. Характер емпіричного дослідження вимагає розподілу респондентів на групи, гомогенні за чинником музичних вподобань, близько 50 осіб для кожного напрямку музичних вподобань. Шляхом електронного опитування більше п’ятисот юнаків та дівчат віком від 17 до 22 років з України, Росії, Білорусії та Молдови, було виявлено шість основних музичних напрямків, характерних для сучасної молоді. Таким чином було відібрано 321 особа, прихильники класичної музики, рок-музики, хіп-хопу, джазу, естрадної та електронної музики.

Наступним кроком був вибір методик дослідження особливостей міжособистісних стосунків юнаків. Досліджувався характер прояву лідерських якостей, стратегія і тактика поведінки в конфліктних ситуаціях, комунікативна соціальна компетенція та мотивація міжособистісної взаємодії. Для їх дослідження використовувалась методика “Лідер” Р. Немова, методика  «Діагностика комунікативної соціальної компетентності». (КСК) М. Фетіскіна, В. Козлова, Г. Мануйлова, методика «Стратегія і тактика поведінки в конфліктних ситуаціях» К. Томаса, методика «Опитувальник міжособистісних стосунків ОМО» А.А. Рукавишнікова, який є російськомовною версією відомого за кордоном опитувальника FIRO, розробленого американським психологом В. Шутцем.

Необхідно було визначити розбіжності для юнаків з різними типами музичних вподобань для кожного досліджуваного показника, а також сформулювати психологічні профілі стосунків для груп юнаків з різними типами музичних вподобань, де і були б описані безпосередні особливості міжособистісних стосунків.

Після «сирої» та статистичної обробки результатів проведених методик були виділені наступні особливості міжособистісних стосунків у юнаків з різними типами музичних вподобань: найбільш вираженими лідерськими якостями наділені прихильники естрадної та електронної музики, а найменше – року та класики. Для прихильників поп-музики, джазу та електронної музики провідною стратегією поведінки в конфліктних ситуаціях є конкуренція, для хіп-хопу – співробітництво, для класичної музики – компроміс, а для рокерів – пристосування.

Фактори комунікативної соціальної компетенції також виражені по різному у прихильників різних стилів. Рокери найбільш емоційно стійкі та мають найбільший комунікативний контроль, прихильники електронної музики найбільш відкриті комунікативно, та найбільш ефективно використовують логічне мислення, прихильники хіп-хопу та поп-музики екстраверти, а прихильники року, джазу, класичної музики – інтроверти. Загальний середній показник прихильників електронної музики не виражений, тому можемо характеризувати їх, як амбівертів.

Локус комунікативного контролю юнаків, яким подобається рок, та хіп-хоп – внутрішній, а у прихильників джазу, класики, електронної та поп-музики – зовнішній. Юнаки, яким подобається класична та рок-музика незалежні від групи та групових рішень, схильні самостійно нести відповідальність та не приймають над собою контролю оточуючих, в той час, коли прихильники інших музичних напрямків схильні потребувати групових рішень, розподілу відповідальності та часом можуть залежати від групи.

Міжособистісні мотиви включення переважають у прихильників поп-музики та хіп-хопу, мотиви контролю – у юнаків, яким подобається рок та джаз. Міжособистісний мотив афекту найбільш характерні для прихильників електронної та поп-музики.

Ці профілі є узагальненими, і при можливому використанні цих матеріалів варто пам’ятати, що вони не будуть абсолютно точними для суб’єктів, іншими словами, якщо людина має яскраво виражену прихильність до рок-музики, вона не обов’язково буде проявляти всі особливості міжособистісних стосунків, які наведені в цьому профілі. На формування міжособистісних стосунків у юнацькому віці впливає дуже багато факторів, таких як соціальна ситуація розвитку, сімейні цінності, особистісні цінності, захоплення. Результати даного емпіричного дослідження демонструють нам, що характер сформованих музичних вподобань теж може формувати певні особливості міжособистісних стосунків. Такий вплив не є вирішальним, але при тривалому прослуховуванні певної музики в процесі становлення особистості, її життєвих цінностей та перспектив, соціалізації можна помітити певні тенденції, які перегукуються з особливостями стилю музики, прихильниками якого є ця особистість.

Загальні висновки

Дія музики на організм починається задовго до нашого народження. Ще в утробі матері, починаючи з 14 тижня малюк вже чує і реагує на мелодійні звуки маминого голосу. Відразу після народження дитина вже здатна сприймати ритм і мелодику. Також доведено вплив, так званого, «ефекту Моцарта» — діти, які регулярно слухають музику Моцарта в перші роки життя, виявляють надалі більше талантів і швидше розвиваються розумово.

Наприкінці ХХ століття стали з'являтися дослідження, присвячені вивченню механізмів сприйняття музики. У сучасній соціокультурній ситуації музика все більше висувається на перший план в структурі художніх переваг молоді в силу своїх безпосередньо-чуттєвих особливостей впливу, тому сприйняття музики досліджується з точки зору особистісно орієнтованої парадигми, коли велике значення надається вивченню особистості, що сприймає музику, її здібностям, інтересам, переживань.

Аналіз літературних джерел (О. Г. Костюк, Л. Л. Бочкарьов, Г. М. Ципін та інші) показав, що проблема визначення зв’язку між особливостями сприймання музики та рисами особистості є вкрай важливою. О. Г. Костюк наголошував на необхідності враховувати суб’єктивну активність людини, що базується на її особистісних властивостях і створює нову інтегральну систему психічних образів, значно більш об’ємних ніж звучання музики. Дослідження невербальної комунікації та взаємозв’язку інтонаційних образів музики та рухів (В. А. Лабунська, О. В. Суббота та інші) дають підставу для визначення феномену музичного дискурсу.

Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого — це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії [ ]. Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "я". В свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі.

Сприйняття музики, як і інших творів мистецтва, майже завжди несе в собі певний елемент суб'єктивізму, адже кожна конкретна людина має свою індивідуальність, свій власний життєвий досвід, свої індивідуальні особливості розвитку психічних функцій пізнавальної та емоційної сфер. Світ музики може стати або не стати надбанням особистості. Лишень духовно-практична діяльність особистості - це початковий етап життєвої спіралі для музично-естетичного буття суб'єкту.

Існує зв’язок між певними особистісними властивостями людини та особливостями її сприймання музики: особистісно зрілі та гармонійні особи віддають перевагу серйозній складній музиці драматичного чи філософського змісту з постійним розвитком або варіюванням декількох музичних ідей водночас; особи, яким притаманні внутрішні конфлікти, амбівалентність почуттів, недостатній розвиток рефлексії віддають перевагу музиці, в якій домінують дисонансні сполучення, гострота та “колючість” мелодики та ритму; особи з екстернальним локусом контролю обирають музичні дискурси, що за своїм психологічним змістом відображають невизначеність, аморфність світосприйняття або його спрощеність, примітивність; особи з інтернальним локусом контролю, навпаки, обирають енергійну, цілеспрямовану музику.

Дослідження, яким керував професор Адріан Норт, глава кафедри прикладної психології університету Херіот-Уотт в Единбурзі, вважається найбільшим з усіх коли-небудь проводилися з цієї проблеми. Судячи з його результатами, любителі класичної музики - боязкі і сором'язливі, а шанувальники металу - добрі і невимушені. У суспільстві побутує стереотип шанувальника важкого року як людини, що знаходиться в глибокій депресії зі схильністю до суїциду, прийнято вважати, що він небезпечний для суспільства. Але насправді, це досить тонкі натури.

В світовій класифікації музичних напрямків на сьогодні зареєстровано більше трьохсот офіційних музичних напрямків, тож для виділення серед них тих стилів, які актуальні для сучасної молоді. Таким чином в першу чергу було проведене анонімне опитування близько тисячі молодих людей у віці від 17 до 23 років, в результаті якого було виділено шість найбільш популярних напрямків музичних вподобань: рок, естрадна музика, класична музика, хіп-хоп, електронна музика та джаз.

Рок-музика, метал і все, що до них відноситься, стимулює в людині розвиток таких якостей, як агресивність, жорстокість, деструктивність, прагнення до самотності; і в той же час може направляти на самоактуалізацію, самореалізацію, прагнення до індивідуалізму і виділенню в суспільстві.

Електронна музика має найбільш швидкий ритм та використовує найбільш високі частоти. Відзначаються випадки, коли при тривалому прослуховуванні такої однотипної музики у людини виникав стан зміненої свідомості. Серед сучасного покоління юнацького віку електронна музика є досить популярною, і соціологічне опитування її шанувальників дало можливість сформулювати ряд причин цього явища, а саме: по-перше, практично необмежене різноманіття, звуків, які можна створити і використовувати у створенні музики.

За результатами досліджень багатьох науковців, класична музика і головне, перш за все у живому виконанні, позитивно впливає на фізичний та психічний стан людини, на здоров'я хворих. У них не тільки знижується рівень артеріального тиску, а й відбуваються позитивні емоційні зміни. Жива музика композиторів - класиків допомагає позбутися депресивних станів, стресів, тривог, переживань і страждань, які негативно впливають на процес одужання.

Джаз та блюз – музика досить емоційна і природня, з великим різноманіттям темпів. Швидкий джаз може змусити кров активніше циркулювати, підвищити пульс і викликати надмірне виділення гормонів, в той час як повільний джаз може знизити кров'яний тиск, перевести мозок в режим альфа-хвиль і відвести нас від проблем.

Характер емпіричного дослідження вимагає розподілу респондентів на групи, гомогенні за чинником музичних вподобань, близько 50 осіб для кожного напрямку музичних вподобань. Шляхом електронного опитування більше п’ятисот юнаків та дівчат віком від 17 до 22 років з України, Росії, Білорусії та Молдови, було виявлено шість основних музичних напрямків, характерних для сучасної молоді. Таким чином було відібрано 321 особа, прихильники класичної музики, рок-музики, хіп-хопу, джазу, естрадної та електронної музики.

Досліджено характер прояву лідерських якостей, стратегія і тактика поведінки в конфліктних ситуаціях, комунікативна соціальна компетенція та мотивація міжособистісної взаємодії. Для їх дослідження використовувалась методика “Лідер” Р. Немова, методика  «Діагностика комунікативної соціальної компетентності». (КСК) М. Фетіскіна, В. Козлова, Г. Мануйлова, методика «Стратегія і тактика поведінки в конфліктних ситуаціях» К. Томаса, методика «Опитувальник міжособистісних стосунків ОМО» А.А. Рукавишнікова, який є російськомовною версією відомого за кордоном опитувальника FIRO, розробленого американським психологом В. Шутцем.

Визначено розбіжності для юнаків з різними типами музичних вподобань для кожного досліджуваного показника, а також сформулювати психологічні профілі стосунків для груп юнаків з різними типами музичних вподобань, де і були б описані безпосередні особливості міжособистісних стосунків.

Лідерські якості найбільш притаманні прихильникам естрадної музики, хіп-хопу та електронної музики. У прихильників класичної музики показник лідерства на досить низькому рівні.

Показник стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях включає в себе п’ять шкал, що відповідають п’яти основним стратегіям: конкуренції, співпраці, уникнення, пристосування та компромісу. Стратегія конкуренції найбільш притаманна прихильникам естрадної музики, джазу, а також електронної музики. Найменш властива конкурентна поведінка прихильникам класичної музики та року. Стратегія пристосування найбільш властива прихильникам класичної музики, року та, як не дивно, хіп-хопу. Дещо нижчі результати за цим показником у груп юнаків з вподобаннями естрадної музики та хіп-хопу. Стратегія співробітництва найбільш характерна прихильникам джазу та хіп-хопу та класичної музики. Найменше схильні шукати співробітництва прихильники електронної та естрадної музики, та року. Компромісна стратегія найбільш характерна групам юнаків, які є прихильниками класичної музики, джазу, рок-музики та хіп-хопу. Найменше компромісних рішень шукають прихильники електронної та естрадної музики. Уникати конфлікту або його загострення схильні прихильники естрадної музики, хіп-хопу, електронної музики та джазу. Юнаки, котрим більше до вподоби класична музика та рок, менше схильні до такої стратегії конфлікту.

Методика дослідження комунікативної соціальної компетенції КСК М.Фетіскіна, В.Козлова, Г.Мануйлова в даному емпіричному дослідженні була застосована для встановлення рівня розвитку у респондентів таких показників комунікативної та соціальної компетенції, як комунікативна відкритість, логічне мислення, емоційна стійкість, локус контролю, направленість, комунікативний контроль та групову включеність. Групи респондентів, котрим подобається класична, електронна музика та хіп-хоп мають найвищі показники за фактором А, в той же час, групи прихильників року та джазу – найнижчі. Низькі показники за цими факторами характеризують досліджуваного як нетовариського, замкнутого; високі показники – як легкого, товариського, відкритого. Прихильники електронної та класичної музики, а також року та джазу здатні більш розгорнуто використовувати логічні конструкції при побудові доводів в діалогах.

Найбільш емоційно-стійкими ми можемо назвати прихильників класичної музики, року та джазу, а найменш емоційно-стійкими – відповідно прихильників естрадної та електронної музики та хіп-хопу. Прихильники естрадної та електронної музики та хіп-хопу більш схильні до екстраверсії, а юнаки, яким більше до вподоби рок, джаз та класична музика – до інтроверсії. Прихильники класичної, естрадної та електронної музики, а також джазу схильні виявляти потребу у визнанні оточуючих та їхній ініціативі у спілкуванні, в той час, коли прихильники року та хіп-хопу схильні самостійно проявляти таку ініціативу і характеризуються як реалістичні і раціональні.

У групах юнаків, котрим до вподоби джаз, хіп-хоп, естрадна та електронна музика, переважаючими характеристиками є самостійність та незалежність, орієнтація на власні рішення. В той же час, прихильники класичної музики та року схильні потребувати групової участі, зовнішніх рішень та стереотипів. Прихильники року, джазу та класичної музики більш імпульсивні та неорганізовані, тоді, коли прихильники хіп-хопу, естрадної та електронної музики більш контрольовані, здатні підкорити себе загальноприйнятим правилам.

Опитувальник міжособистісних стосунків ОМО А.Рукавишнікова призначена для встановлення вираженості у респондентів міжособистісних потреб. У людини існують три міжособистісні потреби і ті області поведінки, які відносяться до цих потреб, достатнім для передбачення і пояснення міжособистісних явищ – потреба у соціальному включенні, контролі та афекті. Прихильники року та класичної музики схильні до уникнення великих скупчень людей, а прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики – навпаки схильні шукати товариства і почувають себе добре серед великої їх кількості. Прихильники року та класичної музики прагнуть до постійного спілкування з невеликою кількістю найбільш довірених осіб, а прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики – навпаки прагнуть бути прийнятими іншими,належати до групи.

Прихильники естрадної музики схильні до уникнення прийняття важливих рішень, а прихильники інших стилів набрали досить високі бали. Це може бути обумовлено також тим, у процес прийняття рішень у юнацькому віці вже досить сформований. Прихильники класичної музики та хіп-хопу більш схильні потребувати зовнішніх групових рішень, а прихильники року, джазу та електронної музики – навпаки, не приймають над собою контролю і важко підкоряються груповим рішенням.

Прихильники класичної музики та року досить розбірливо та обережно відносяться до установлення близьких емоційних стосунків, а прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики – емоційно відкриті і схильні до близьких стосунків з великою кількістю людей. Прихильники джазу, хіп-хопу, естрадної та електронної музики відчувають потребу в ініціативі побудови емоційно близьких стосунків від великої кількості людей, а прихильники року та класики схильні самостійно проявляти ініціативу, але дуже обережно відносяться до вибору людей, з якими встановлюють близькі емоційні стосунки.

Нa основi результaтiв проведеного eмпiричнoгo дocлiджeння, були сформульовaнi тa описaнi псиxoлoгiчнi профiлi стocункiв, узaгaльненi для груп ociб юнaцького вiку з рiзними типaми музичниx впoдoбaнь. Нa основi цих профiлiв можнa розробляти психокорекцiйнi прогрaми для пiдлiткiв, врaховуючи їx музичнi вподобaння,

Прихильники року в переважній більшості не виявляють виражених лідерських якостей, психологічні властивості більшості не відповідають вимогам активного лідера. Найбільш притаманними стратегіями поведінки в конфліктних ситуаціях для прихильників року є пристосування та співробітництво. Вони неконфліктні, більш замкнуті,більш самодостатні, порівняно з прихильниками інших стилів музики.

Юнаки, яким подобається рок-музика комфортніше почувають себе в закритому колі близьких людей, не піддаються емоційним поривам у процесі комунікативної взаємодії, контролювати себе і власні емоції, інтроверти, в процесі соціальної взаємодії частіше орієнтовані на власні почуття, мовчазні та серйозні, організовані, здатні на прийнятну поведінку. Також можемо говорити про інфернальний локус контролю,що свідчить про те, що більшість прихильників року схильні самостійно проявляти ініціативу у спілкуванні, реалістичні, раціональні. Потреба у груповій включеності не виражена, схильні спиратися на власні рішення, незалежний, самостійний, не підкоряється загальноприйнятим стереотипам.

Серед трьох комунікативних мотивів провідним для прихильників рок-музики є мотив контролю Се, згідно методики ОМС А.А.Рукавишнікова, вони стараються брати на себе відповідальність за власну діяльність. Не приймає контролю інших людей над собою. Мотиви включення та афекту виражені слабо. Схильні уникати людей, не почувають себе комфортно серед них і мають тенденцію охотою будуть спілкуватися з досить обмеженим колом близьких. При цьому, вони дуже обережні при побудові близьких стосунків та виборі осіб, з якими їх установлюють.

У прихильників класичної музики загалом майже не виражена схильність до прояву лідерських якостей. В нечастих конфліктних ситуаціях найчастіше використовують стратегії співробітництва та компромісу, рідше – пристосування та уникання і майже зовсім не схильні до конкуренції.

Юнаків, яким подобається класична музика, порівняно небагато, вони комунікативно відкриті, товариські, легкі у спілкуванні, цікаві співрозмовники, кмітливі та винахідливі, можуть довести власну точку зору і переконати опонента; емоційно стійкі, при спілкуванні здатні контролювати власні реакції, справляють враження спокійної зрілої людини.

Виражені інтроверти, в процесі соціальної взаємодії увага фіксується на власних реакціях і переживаннях, мовчазні та серйозні, але гостро відчувають потребу в комунікативній ініціативі та відповідальності оточуючих, зовнішніх рішень, легко слідують загальноприйнятим стереотипам, часом можуть залежати від групи.

В стосунках проявляють себе як організовані та врівноважені, схильні чинити так, як від них очікують і не виявляти миттєві емоційні реакції. Провідним комунікативним мотивом, як і для прихильників рок-музики, є контроль. Серед великої кількості людей почувають себе не комфортно, схильні їх уникати, мають тенденцію спілкування з невеликою кількістю людей. Потребують групового контролю, зовнішніх рішень, передачі або розділення відповідальності за прийняті рішення. При побудові стосунків потребують ініціативи оточуючих, але в той же час схильні установлювати близькі довірливі стосунки.

Особистісні прояви лідерських якостей юнаків та дівчат, котрим подобається джаз та блюз не мають виражених тенденцій, схильні до пошуку компромісних рішень в конфліктних ситуаціях, а також пошуку способів співробітництва. Рідше використовують стратегію конкуренції та пристосування і майже ніколи не уникають конфліктної відповідальності. Їм властивий низький рівень комунікативної відкритості, вони нетовариські та замкнуті в більшості, але в той же час, розвинене логічне мислення дозволяє їм бути цікавими співрозмовниками, будувати логічні комунікативні конструкти. Контролюють власні емоційні прояви та не дозволяють спонтанним реакціям впливати на стосунки, справляють враження зрілої, спокійної врівноваженої особистості. Також виражені інтроверти, орієнтовані на власні переживання та реакції, тому більш мовчазні, серйозні, більше схильні до активно слухати, ніж розповідати, потребують зовнішньої ініціативи в побудові стосунків та спілкуванні. Високі показники групової включеності прихильників джазу частково перегукуються з особливостями самої музики – адже джаз та блюз – колективна музика.

Такі особистості слідують за груповими рішеннями та загальноприйнятими стереотипами, а іноді можуть залежати від групи. Вони організовані та готові підкорятись загальноприйнятим нормам та стереотипам, бояться підвести колектив чи відчути себе неефективним, непотрібним і ньому.

Немає чіткої вираженості міжособистісного мотиву включення, тобто таким особистостям необхідна стабільність групової динаміки, і вони почувають себе комфортно серед досить великої кількості людей, за умови, що вони матимуть тенденцію зберігати стабільний склад. Мотиви контролю досить виражені, щоб можна було сказати, що прихильники джазу схильні приймати на себе відповідальність за рішення, не приймає контролю над собою, але відчуває потребу в зовнішніх групових рішеннях. Найбільш вираженим комунікативним мотивом є афект. Такі особистості прагнуть до побудови емоційно-близьких стосунків, а також зовнішньої ініціативи в їх побудові. Схильні до досить близьких стосунків з великою кількістю людей, але в той же час важко сприймають зміни в таких стосунках.

Прихильники електронної музики мають досить виражені лідерські якості, схильні до конкурентної стратегії поведінки в конфліктах. Часто використовують також уникання, рідше – пристосування та співробітництво, і майже зовсім не властиві пошуки компромісних рішень. Оточуючі сприймають їх як товариських, легких, відкритих співрозмовників, з розвиненим логічним мисленням, здатних обґрунтувати свої твердження, але в той же час емоційно нестійких, мінливих, неконтрольованих. Вони гостро відчувають потребу в оточуючих та комунікативної ініціативи від них, справляють враження імпульсивних, неорганізованих, з неочікуваними емоційними реакціями, які не здатні контролювати.

Міжособистісний мотив включення не виражений, що може означати що прихильники електронної музики можуть почувати себе комфортно як серед великої кількості людей, так і в тісному колі близьких. Вони уникають прийняття рішень та відповідальності за них та потребують групової залежності та розподілу відповідальності за наслідки прийнятих рішень. Також вони досить обережні при установлені емоційно-близьких стосунків та потребують зовнішньої ініціативи оточуючих.

Прихильників хіп-хопу легко впізнати навіть за зовнішнім виглядом, оскільки вони прагнуть до самовираження у всьому, на що знаною мірою впливає високий розвиток лідерських якостей та притаманна конкуренція в конфліктних ситуаціях. Іноді використовують пристосування, компроміс та співробітництво, але майже ніколи не уникають конфліктних ситуацій. Вони життєрадісні, відкриті, в процесі комунікативної взаємодії орієнтовані на переживання співрозмовника та на враження, яке вони справляють на оточуючих, а також потребують комунікативної ініціативи від них.

У прихильників хіп-хоп-музики спостерігається гостра потреба бути включеним у групову діяльність, відчувати себе потрібним та ефективним, підкорятися груповим рішенням. Вони дещо імпульсивні та неорганізовані при побудові стосунків.

Провідні міжособистісні мотиви – включення та афект. Такі юнаки добре почувають себе серед великої кількості людей та прагнуть бути прийнятими та зрозумілими – що в деякій мірі перегукується з особливостями стилю хіп-хоп: кожна пісня та кожен текст дуже детальні, намагаються донести максимум інформації та переживань автора. Уникають прийняття важливих рішень та прагнуть розподілу відповідальності за них, що і спричинює потребу в залежності від групи. Схильні до установлення близьких емоційних стосунків з великою кількістю людей та ініціативи оточуючих у побудові таких стосунків.

Лідерські якості прихильників поп-музики виражені навіть більше, ніж у прихильників хіп-хопу, а провідною стратегією поведінки в конфліктній ситуації є також конкуренція. Частіше використовується пристосування, співробітництво і маже ніколи не уникають можливих конфліктів. Слухачі естрадної музики досить відкриті, товариські, легко встановлюють нові контакти. При побудові тверджень можуть бути дещо неорганізовані та відчувати певні труднощі з використанням логічних умовиводів, але в той же час досить емоційно стійкі, спокійні, зрілі. Локус комунікативного контролю не має чіткого вираження, тобто в залежності від випадку, можуть проявляти себе і як екстернали, і як інтернали. Виражені екстраверти, життєрадісні, відкриті, орієнтовані на інших у процесі побудови стосунків та особистісної взаємодії.

Потребують зовнішніх групових рішень, розподілу відповідальності, часом можуть залежати від групи, тому легко піддаються впливові натовпу. Певною мірою це зумовлено особливостями безпосередньо поп-музики: в тестах пісень часто можна почути однозначний прямий заклик до чогось, який повторюється певну кількість разів за одну пісню і юнаки звикають слідувати їм. Прихильники поп-музики можуть справляти враження неорганізованих та імпульсивних, що зумовлено низьким рівнем комунікативного контролю.

Провідний комунікативний мотив – включеність. Прихильники естради прагнуть бути прийнятими у колективі, належати до певної визначеної групи, добре почувають себе серед великої кількості людей. Виражений мотив контролю свідчить про те, що для таких юнаків характерно брати на себе відповідальність за прийняття рішень та не прийняття контролю над собою інших осіб. Також вони досить обережно відносяться до побудови близьких емоційних стосунків, рідко наважуються на перший крок у відносинах, схильні потребувати комунікативної ініціативи від оточуючих.

На формування міжособистісних стосунків у юнацькому віці впливає дуже багато факторів, таких як соціальна ситуація розвитку, сімейні цінності, особистісні цінності, захоплення. Результати даного емпіричного дослідження демонструють нам, що характер сформованих музичних вподобань теж може формувати певні особливості міжособистісних стосунків. Такий вплив не є вирішальним, але при тривалому прослуховуванні певної музики в процесі становлення особистості, її життєвих цінностей та перспектив, соціалізації можна помітити певні тенденції, які перегукуються з особливостями стилю музики, прихильниками якого є ця особистість.

Список використаних джерел.

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. – М., 1998.

2. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М., 1984.

3. Берак О.Л., Туторская Н.В. Пути формирования эмоциональной регуляции личности студента // Вестник высшей школы 1987. № 1. – С. 33–38.

4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и самовоспитание – М., 1986.

5. Буркин Ю. Осколки неба, или подлинная история «БИТЛЗ». - М.: АСТ, 1997.

6. Бухбиндер А. Эффект Моцарта. // Всякая всячина — [Электронный ресурс]. Режим доступа — URL:http://wsyachina.narod.ru/psychology/motzart_effect.html

7. В. Медушевский, О.Очаковская. Энциклопедический словарь юного музыканта/ Сост. – М., 1985.

8. Васина-Гроссман В. Первая книжка о музыке. – М, 1988

9. Вербицкий А.А Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. – М., 1991.

10. Вербицкий А.А., Платонова Т.А. Формирование познавательной и профессиональной мотивации. – М., 1986.

11. Ветлугіна Н. Музичний словник .- М., 1985.

12. Ветлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. - К.: Музична Україна, 1978. 256 с.

13. Ветлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. - К.: Музична Україна, 1978. 256 с.Готсдинер, А.Л. О стадиях формирования музыкального восприятия / А.Л. Готсдинер // Проблемы музыкального мышления. – М. : Музыка, 1974.

14. Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К., 1976. - Розділ VII.

15. Вікова психологія: Навч. посібник / О. В. Скрипченко, Л. В. До-линська, З. В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - С. 233-259.

16. Добронравов Н.П. К проблеме адаптации первокурсников к условиям учения и труда в ВУЗе // Вопросы психологии личности и деятельности студентов. – Иркутск, 1976.

17. Дубровина И.В. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту.– М., 1987.

18. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А Психология высшей школы. – Минск, 1993.

19. Забродин Г. Рок: Искусство или болезнь? - М.: Знание, 1997. - 53 с. Запесоцкий А. Музыка и молодежь. - М.: Знание, 1998. - 64 с.

20. Забродський М. М. Основи вікової психології: Навч. посібник. -

21. Заика Е.В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в ВУЗе. – Харьков, 1991.

22. Заика Е.В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в ВУЗе // Практична психологія та соціальна робота, 2002, №5, №6.

23. Зильберквит М. Мир музыки. – М.,1988.

24. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – Ростов н/Д, 1997.

25. Кон И. С. Психология ранней юности. - М.: Просвещение, 1989

26. Кон И.С. Психология ранней юности – М., 1989.

27. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Рад. ікола, 1989. - 608 с.

28. Краткий психологический словарь / под ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г. – Ростов н/Д., 1998.

29. Кулагина И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М: ТЦ "Сфера", 2001. -

30. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет. – М., 1997.

31. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. – М., 1985.

32. Левенець, А. Є. Психологічні особливості становлення життєвої перспективи в юнацькому віці : автореф.

33. Любосветов Д.І. За законами ефіру. Про специфіці використання музичних жанрів на радіо. - М., Педагогіка, 2009.

34. Миславский Ю. АСаморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. - М.: Педагогика, 1991. - 152 с.

35. Мудрик А.В. Время выбора и решений. – М., 1989.

36. Мудрик А.В. Социализация и «смутное время». – М., 1991.

37. Назайкинский, Е. Стиль и жанр в музыке[Текст]: учеб. пособ. для студ. вузов / Е. Назайкинский.  – М.: ВЛАДОС, 2003. – 248 с.

38. Научитель Е.Д. Адаптация студента в ВУЗе // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – №7. – С. 15–27.

39. Новости мира [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.newsru.com/world/20dec2000/bea.html. - Загол. з екрана.

40. О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська та ін. Вікова та педагогічна психологія / – Київ, 2001. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / А. Є. Левенець ; [Нац.

41. Павлюченко С. Елементарна теорія музики. – К., 1980

42. Папуча М.В. Психологія ранньої юності. – Ніжин, 2001.пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова]. – К., 2006. – 20 с.

43. Паскаль Дж. Иллюстрированная история рок-музыки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.altmusic.ru/genre/PascallRock MusicHistory_3html. - Загол. з екрана.

44. Петровский А.В. Развитие личности и проблема ведущей деятельности // Вопросы психологии, 1987, № 1. С. 15–27.

45. Побережна Г, Щириця Т. Загальна теорія музики. – К.: Вища школа, 2004.

46. Попова Т.В. О музыкальных жанрах.- М.,1981

47. Потовій Я.І. Особливості цінністно-мотиваційної сфери студентів // Практична психологія та соціальна робота. – 2002, №2. – С. 13–19.

48. Прокофьева-Акопова С.А. Программа формирования мотивации восприятия эстетической культуры юношеством //Наука і освіта.- 2000. -№6.-С.57-60.

49. Прокофьева-Акопова С.А. Факторы, определяющие выбор эстетических ценностей // Наука і освіта.- 1999. -№3-4.-С.78-81.

50. Радчук Г. К. Формування самооцінки професійно значущих якостей особистості старшокласника при виборі педагогічної професії: дис. ... кандидата психол. наук: 19.00.07. - К., 1992. - 216 с.

51. Райс Ф. 500 советов студентам – М., 1996.

52. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста – СПб., 2000.С.315-331.

53. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности. - М.: Мир, 1994. - 319 с.

54. Рувинский Л. И. Самовоспитание личности. - М.: Просвещение, 1984. - 138 с.

55. Саркитов Н. Рок-музыка: Сущность, история, проблемы/ Н. Саркитов, Ю. Божко. - М.: Знание, 1999. - 63 с.

56. Способин И.В. Музыкальная форма. – М., 1980.

57. Степанов С.С. Мифы и тупики поп-психологии. — Дубна: Феникс,2006 Тернопіль, 2005. - С.91-106.

58. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей // Избр. труды: В 2-х т. – Т. 1. - М.: Педагогика, 1985. – Т. 1. – 42-222 с.

59. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей // Избр. труды: В 2-х т. – Т. 1. - М.: Педагогика, 1985. – Т. 1. – 42-222 с.

60. Уинберг Н. Музыка и мозг. // Всякая всячина — [Электронный ресурс]. Режим доступа — URL:http://wsyachina.narod.ru/biology/brain_13.html#1/

61. Феофанов О. Бунтари и конформисты: Рок-музыка Запада за сорок лет/ О. Феофанов, А. Налоев. - Ставрополь, 1997. - 409 с.

62. Хижняк И. Парадоксы рок-музыки: мифы и реальность. - К.: Молодь, 1997. - 259 с.

63. Шацкая В. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. - М., 1975

64. Шацкая В. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. - М., 1975

65. Яковенко Т.В. Музыка и здоровье человека. // Фестиваль педагогических идей — [Электронный ресурс]. Режим доступа — URL: http://festival.1september.ru/articles/100399/.