4.Еволюція поняття матерія. Буття і матерія.

Слово «буття» походить від слова бути, існувати, воно означає все те, що вже виникло, існує і розвивається, як реальність. Буття – весь існуючий, незалежний від свідомості світ, основу якого складає матерія. Все те, що виникло, існує і розвивається є буттям.

Філософський зміст поняття полягає в тому, що аналіз проблеми буття означає аналіз сутності світу, його виникнення і структури. Проблеми буття аналізує будь-яка філософія і релігія, тому що вони аналізують сутність світу.

Так як світ багатогранний, він включає багато форм буття. Основними є:

1)Буття матеріальне – наявність матеріального світу, що є основою будь-якого буття

2)Природне буття – весь оточуючий природний світ і його закони

3)Буття людини як природно-соціальної істоти

4)Буття ідеальне – різні форми свідомості людини, розуму, знання

5)Буття суспільства як сутність всіх реальних, матеріальних умов життя людини і відносини

6)Буття суспільної свідомості – сукупність вірувань, звичаїв, свят, обрядів, традицій.

Світ є сукупністю усіх форм буття.

Питання матерії сформувалося не відразу, а пройшло 3 періоди:

1)Розуміння матерії в античній філософії. Було поставлено питання, що таке світ. Греки вважали, що світ матеріальний, бо складається з матерії.

2)Розуміння матерії у період Нового часу (XVII - XIX). Під впливом природознавства філософія стала стверджувати, що матерія – це вся об’єктивна реальність. Під матерією треба розуміти все, що існує саме по собі, незалежно від людської свідомості.

3)Сучасний період – сформувався у першій половині ХХст.

Матерія – об’єктивна реальність, яка діє на органи чуття людини, відображається в свідомості людини, але існує незалежно від органів чуття, свідомості людини.

Матерія має такі властивості:

1)Об’єктивність існування

2)Дія на органи чуття

3)Відображення свідомості людини

4)Рух – всякі матеріальні об’єкти постійно змінюються

5)Вічність існування – хоча процеси і явища змінюються, але матерія, з якої вони створені не зникає, а лише переходить з одного стану в інший. Це підтверджує закон збереження матерії.

6)Єдність конечності і безконечності, перервності та неперервності – всі предмети виникають і зникають, але матерія безкінечна.

Матерія має складну структуру, поділяється н органічну і неорганічну. А органічна в свою чергу на живу та неживу.

За вимірами матерія поділяється на:

1)Макросвіт – великих мас та відносно малих швидкостей

2)Мікросвіт – найменших мас та найбільших швидкостей (атоми)

3)Мегасвіт – безконечний космос, всесвіт.

Також матерія поділяється на види та форми.

Види: 1)Речовина, 2)Поле Форми: 1)Простір, 2)Час – Будь-які предмети знаходяться в просторі та часі, мають просторові та часові параметри.

5. Поняття простору та часу. Особливості біологічного та соціального простору та часу.

Субстанційні концепція склалася в руслі класичної механіки Ісаака Ньютона (1643-1727 р.р.). Простір розглядалося як нескінченна порожня протяжність, що вміщає в себе всі тіла. Абсолютне час розглядалося як рівномірний потік тривалості, що не залежить від будь-яких процесів. Матерія існує сама по собі, вона як би «занурена» в простір і час. Характеризувала простір і час як самостійні сутності, що існують поряд з матерією і незалежно від неї. Це вело до висновку про незалежність властивостей простору і часу від характеру протікання в них матеріальних процесів.

Прихильники реляційної концепції (зародилася в надрах діалектичної традиції - Аристотель, Р. Лейбніц, Г. Гегель) розуміли простір і час не як самостійні сутності, а як системи відносин, утворених взаємодіючими матеріальними об'єктами. Поза цією системою взаємодій простір і час вважалися неіснуючими. Сам А. Ейнштейн, відповідаючи на питання про суть своєї теорії, сказав: «Суть така: раніше вважали, що якщо яким-небудь чудом усі матеріальні речі зникли б раптом, то простір і час залишилися б. Відповідно ж до теорії відносності, разом з речами зникли б і простір, і час ». Своєрідність просторово-часових відносин у біосистемах полягає в тому, що біологічний час виражає часові відносини подій, що мають місце у просторі біологічного годинника. Соціальний простір – частина біосфери, космосу і характеризується людським сенсом. Соціальний час – це форма реального руху людського суспільства.