
- •1.Поняття світогляду. Загально-історичний характер світогляду. Історичні типи світогляду.
- •2. Місце філософії в загальнолюдській системі знання. Філософія і наука, схожість і різниця.
- •3.Становлення поняття “буття” в історії філософії. “Буття”, як філософська категорія.
- •4.Еволюція поняття матерія. Буття і матерія.
- •5. Поняття простору та часу. Особливості біологічного та соціального простору та часу.
- •6.Пізнання, як предмет філософського аналізу. Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •7.Проблема істини в філософії.
- •8.Особливості наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівень наукового пізнання.
- •9.Проблема свідомості в філософії. Сутність та основні характеристики свідомості.
- •10.Індивідуальна свідомість та суспільна свідомість. Самосвідомість.
- •11. Проблема антропосоціогенезу. Природа і сутність людини. Філософська проблема людини.
- •12. Основні концепції походження і сутності суспільства. Соціальна структура суспільства.
- •13. Соціальна філософія про характер, джерела, рушійні сили розвитку історичного процесу. Роль особистості в історії.
- •14. Філософія стародавнього Китаю
- •15.Філософські школи Стародавньої Індії.
- •16.Особливості формування та періодизація Античної філософії.
- •17. Характеристика філософських шкіл досократичного періоду Античної філософії.
- •18. Антропологічне та етичне вчення Сократа
- •19. Філософські погляди Платона.
- •20. Філософські погляди Арістотеля.
- •21. Загальна характеристика елліністичного та римського періодів античної філософії.
- •22. Особливості, періодизація та головні риси середньовічної філософії.
- •23. Середньовічна схоластика: номіналізм і реалізм.
- •25.Головні риси філософії доби Відродження.
- •26. Філософія Нового часу. Емпіризм (Бекон, Гоббс, Локк, Берклі, Юм).
- •28. Філософські погляди і.Канта. Агностицизм філософії і. Канта
- •29. Філософія і діалектика г.Гегеля. Метод і система філософії Гегеля
- •30. Формування некласичної філософії. Шопенгауер, Кьєркегор, Ніцше.
- •31. Антропологічна філософія Фейербаха.
- •32. Філософський зміст класичного марксизму: основні ідеї та принципи.
- •33. Філософія всеєдності Вл. Соловйова.
- •34.Вчення Бердяєва про свободу та творчість.
- •35.Основні риси і особливості української філософії.
- •36.Метафізика, логіка, етика у Києво-Могилянській академії.
- •37.Антропологічне та етичне вчення г.Сковороди.
- •38.Філософські погляди п.Д. Юркевича. «Філософія Серця» п.Юркевича.
- •39.Філософія української діаспори (д.Донцов, д.Чижевський).
- •40.Екзистенціальна філософія: Ясперс, Гайдеггер, Сартр, Камю.
- •41.Комунікативна філософія: Габермас, Апель.
- •42.Філософія прагматизму: Пірс, Джемс.
- •43. Герменевтика: Гадамер
- •44.Феноменологія: Гусерль.
- •45.К. Юнг «Различие восточного и западного мышления».
- •46.М. Гайдеггер «Основные понятия метафизики».
- •47.Аврелий Августин «Исповедь». Абеляр п. История моих бедствий. «Сповідь» Августина Блаженного.
- •48.Платон «Апология Сократа».
- •49. И.Кант «Антропология с практической (прагматической) точки зрения».
- •50. Р.Декарт «Рассуждение о методе».
3.Становлення поняття “буття” в історії філософії. “Буття”, як філософська категорія.
Становлення поняття “буття” в історії філософії. Категорію, або універсалію буття, вперше введено давньогрецьким філософом, представником елейської філософської школи Парменідом (VI-V ст. до н.е.), який постулював за межами предметного світу існування єдиного, сталого, позбавленого чуттєвих якостей буття як лише умосяжного, яке, отож, збігається з думкою про буття («Одне й те саме — думка про предмет і предмет думки»). Саме Парменідова ідея буття визначила класичну для новоєвропейської науки тенденцію раціоналістичного (формально-логічного) виведення процесу з наслідку й концепцію незмінної істини як істини про стале (буття), на відміну від посткласичних, чи ж сучасних наукових уявлень про істину як процес (становлення).
Буття – категорія, що фіксує основу існування (для світу в цілому або для будь-якого різновиду існуючого); в структурі філософського знання виступає предметом онтології; в теорії пізнання розглядається як базисна для будь-якої можливої картини світу і для всіх інших категорій. Перші спроби вирішення проблеми джерела існування того, що є – в міфологіях, релігіях, в натурфілософії перших філософів. Філософія як така ставить за мету перш за все знаходження справжнього Буття і його осмислення.
Наукоподібна філософія йде шляхом визначення поняття Буття і його місця в структурі знання, а також виділяє рівні і типи Буття як об'єктивного існування. У найбільшій мірі концентрував різні аспекти поняття Буття Парменід. Він виділяє основні характеристики Буття – цілісність, істинність добро й красу – і маніфестує єдність думки і Буття. Поділ світу у Платона на світ ідей і на дійсність є початком європейської метафізики і на її заході переходить в марксизмі в розділення матеріального і ідеального Буття. Класифікуючий аналіз Буття у Аристотеля по цю пору служить прикладом для всякого наукоподібного підходу до буття.
У період середньовіччя Буття розглядається з релігійних позицій: справжнє Буття – Бог, світ же несамостійна, створений з ніщо і без турботи Бога зникне в ніщо. Відродження розглядає Буття як природу, з одного боку – самостійну з іншого – потребує людину як творця і господаря.
Новий час акцентує увагу як раз на підвладності Буття людини як оформляє, собирающему з нього світ (як в плані пізнавальному, так і в плані практичному). Це стає причиною "інфляції" поняття Буття – тепер воно сприймається як зовнішнє, невловиме людиною в його пізнанні, а незабаром починає сприйматися як філософська ілюзія. У той же час Енгельс пропонує розгорнуту класифікацію видів Буття з точки зору науки: механічне, хімічне, фізичне, біологічне, соціальне.
Реабілітація поняття Буття у філософії 20 ст. пов'язана з ім'ям Хайдеггера. Він говорить про новий умови розсуду Буття (відмінного від існування) – про поетичну мисленні. Буття – вічно прояснює розкриття присутності.
Сучасна філософія бачить в абсолютизації поняття Буття одну з причин "смерті філософії" в сучасній культурі і акцентує увагу на альтернативи – поняттях Ніщо, Разлічанія, Критики.
Буття, іноді Суще — одне з найважливіших, найабстрактніших світоглядних понять, до яких дійшло людство в процесі свого розвитку.
Основні атрибути буття Буття є філософська категорія, що виражає момент мінливості, невизначеності,безтілесності будь-якого фрагмента реальності. Локальні моделі світу описують окремі аспекти буття набазі насамперед природничонаукових знань. Проте існують і деякізагальні універсальні властивості і закономірності, які називаються атрибутами і проявляються на всіх структурних рівнях буття. Серед них можна виділити зв'язок,рух, простір і час, структурність і системну організацію,структурну і просторову нескінченність, вічність у часі і т.д.