
- •1.Поняття світогляду. Загально-історичний характер світогляду. Історичні типи світогляду.
- •2. Місце філософії в загальнолюдській системі знання. Філософія і наука, схожість і різниця.
- •3.Становлення поняття “буття” в історії філософії. “Буття”, як філософська категорія.
- •4.Еволюція поняття матерія. Буття і матерія.
- •5. Поняття простору та часу. Особливості біологічного та соціального простору та часу.
- •6.Пізнання, як предмет філософського аналізу. Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •7.Проблема істини в філософії.
- •8.Особливості наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівень наукового пізнання.
- •9.Проблема свідомості в філософії. Сутність та основні характеристики свідомості.
- •10.Індивідуальна свідомість та суспільна свідомість. Самосвідомість.
- •11. Проблема антропосоціогенезу. Природа і сутність людини. Філософська проблема людини.
- •12. Основні концепції походження і сутності суспільства. Соціальна структура суспільства.
- •13. Соціальна філософія про характер, джерела, рушійні сили розвитку історичного процесу. Роль особистості в історії.
- •14. Філософія стародавнього Китаю
- •15.Філософські школи Стародавньої Індії.
- •16.Особливості формування та періодизація Античної філософії.
- •17. Характеристика філософських шкіл досократичного періоду Античної філософії.
- •18. Антропологічне та етичне вчення Сократа
- •19. Філософські погляди Платона.
- •20. Філософські погляди Арістотеля.
- •21. Загальна характеристика елліністичного та римського періодів античної філософії.
- •22. Особливості, періодизація та головні риси середньовічної філософії.
- •23. Середньовічна схоластика: номіналізм і реалізм.
- •25.Головні риси філософії доби Відродження.
- •26. Філософія Нового часу. Емпіризм (Бекон, Гоббс, Локк, Берклі, Юм).
- •28. Філософські погляди і.Канта. Агностицизм філософії і. Канта
- •29. Філософія і діалектика г.Гегеля. Метод і система філософії Гегеля
- •30. Формування некласичної філософії. Шопенгауер, Кьєркегор, Ніцше.
- •31. Антропологічна філософія Фейербаха.
- •32. Філософський зміст класичного марксизму: основні ідеї та принципи.
- •33. Філософія всеєдності Вл. Соловйова.
- •34.Вчення Бердяєва про свободу та творчість.
- •35.Основні риси і особливості української філософії.
- •36.Метафізика, логіка, етика у Києво-Могилянській академії.
- •37.Антропологічне та етичне вчення г.Сковороди.
- •38.Філософські погляди п.Д. Юркевича. «Філософія Серця» п.Юркевича.
- •39.Філософія української діаспори (д.Донцов, д.Чижевський).
- •40.Екзистенціальна філософія: Ясперс, Гайдеггер, Сартр, Камю.
- •41.Комунікативна філософія: Габермас, Апель.
- •42.Філософія прагматизму: Пірс, Джемс.
- •43. Герменевтика: Гадамер
- •44.Феноменологія: Гусерль.
- •45.К. Юнг «Различие восточного и западного мышления».
- •46.М. Гайдеггер «Основные понятия метафизики».
- •47.Аврелий Августин «Исповедь». Абеляр п. История моих бедствий. «Сповідь» Августина Блаженного.
- •48.Платон «Апология Сократа».
- •49. И.Кант «Антропология с практической (прагматической) точки зрения».
- •50. Р.Декарт «Рассуждение о методе».
19. Філософські погляди Платона.
Платон (427 – 347 рр. до н. ери) – найвидатніший представник античного ідеалізму.
Платон – засновник об’єктивно-ідеалістичного напрямку у філософії.
Сутність філософського вчення Платона можна відобразити в таких положеннях:
1. Існує два світи: світ ідей і світ речей. Світ ідей – дійсний, справжній, вічний, висхідний. Світ речей – недійсний, залежний від світу ідей, він є хибним, недостовірним, несправжнім. Світ, в якому ми живемо, – нестабільний, змінний, знаходиться у невпинному русі, тоді, коли світ ідей – стабільний, постійний, вічний.
2. Кожна річ (світу речей) має свою назву, свою ідею, котра існує самостійно, незалежно від самої речі. Речі виникають і зникають, а ідеї, про речі залишаються завжди, вічно. Від ідей залежать всі предмети об’єктивної дійсності.
3. Кожна ідея про річ – це поняття про ці речі. Вони, як і самі ідеї, вічні. Поняття утворюється раніше, ніж сама річ. Поняття є передумовою речі, а не навпаки.
4. Кожна ідея – це сама сутність речі. Немає ідеї, отже, немає і ніякої сутності речі. Ідея речі і сутність речі – тотожні.
Таким чином, вчення Платона – це об’єктивний ідеалізм, оскільки світ речей, що чуттєво сприймається, сама матерія, розглядається ним як результат нематеріальних ідей, котрі передують речам і існують самі по собі, незалежно від людини і її свідомості.
На думку Платона, справжнє пізнання – це пригадування. Тому, щоб пізнати істину, необхідно зосереджуватися на своїй душі, котра є безсмертною, і котра може все згадати про “світ речей”. Отже, не треба діяти, пізнавати практично, а слід лише пригадати те, що знає твоя душа. Це ще один аргумент на користь його ідеалістичного вчення.
Платон - ідеаліст, характеризує буття як вічне, незмінне, пізнаване лише розумом. Буття - безтілесна ідея., Вечна.Что б пояснити явище треба знайти його ідею, тобто поняття: те постійне і стійке що не дано чуттєвого сприйняття.
Ідей всіх ідей виступає ідея добра як джерела істини, краси і гармонії (Бог і ідея добра дуже близькі). Тіло чол-ка - тимчасове вмістилище душі, до-рої складається з вогню, землі води і повітря. Душа створена Богом. Душа ділиться на розумну (мислення) і нерозумну (почуття). Суть теорії пізнання: «знання - це згадування» того, що колись знала душу (світ ідей)
Буття: світ ідей і світ тіней (матер. світ); Небуття - ніщо.
Платон створив образ «ідеальної держави», в к-ром є 3 групи громадян (правителів - філософів; воїнів; хліборобів і Ремесник). У такому д-ві всі займаються своєю справою, не втручаючись у справи інших.
Ідеальна держава Платона
Розглядаючи форми державності, Платон визначає дві “правильні” – монархію та аристократію, сюди відносить і демократію, якщо вона дотримується законів; і чотири ”неправильні” – беззаконну демократію, тимократію, олігархію і тиранію. Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі “Держави”. За своїми основними рисами ідеальна держава у Платона – це поліс. Його поліс – це “правління кращих” (аристократія).
Будуючи власний зразок держави, Платон зауважує, що всі існуючі види державного устрою недосконалі не тому, що вони ґрунтуються на соціальній нерівності, а тому, що ця соціальна нерівність не відповідає природній нерівності людей. Така природна нерівність породжена неоднорідністю душі.
Надзвичайно цікавими були роздуми Платона про можливість побудови ідеальної держави на засадах справедливості. Згідно з розробленим Платоном планом, у ідеальній державі (полісі) мають жити три головні суспільні прошарки: правителі; воїни; робітники (селяни, ремісники, торгівці). Кожен представник цих прошарків повинен якомога старанніше виконувати свої обов’язки, поєднуючи в собі такі якості, як мудрість (для правителів), мужність (для воїнів) і послух (для робітників). Це дасть можливість уникнути користолюбства й несправедливості. Твердження про необхідність жити заради спільного добра наштовхнуло Платона на ідею знищення родинно-шлюбних стосунків, усуспільнення всіх жінок і дітей. Так, у роботі «Закони» Платон запропонував ідею створення казарменної держави на основі жорстокого тоталітарного контролю, де вся влада зосереджувалася б у руках мудрих правителів, які за допомогою «діалектики ідей» та методів насильства робитимуть людину щасливою.
Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те, що держава має працювати на благо суспільства, і керувати нею повинні чесні і кваліфіковані люди-філософи. Саме в цьому напрямі йдуть зараз дискусії про роль держави в суспільстві та її морально-професійний склад.