51. Гулак-Артемовський в історії української музики.

Семен Гулак-Артемовський був не тільки композитором, але й співаком, актором, драматургом, залишивши в мистецтві яскравий і неповторний слід багатогранням свого щедрого таланту. Доленосним став для двадцятип'ятирічного Гулака-Артемовського 1838 рік. У червні до Києва прибув славетний уже на той час композитор Михайло Глінка з метою набрати хлопців з гарними голосами для придворної співочої капели. Обдарування Семена Гулака-Артемовського вразило Глінку і він одразу запропонував йому переїхати до Петербургу. На початку жовтня того ж року молодий співак уже був у столиці Росії. Немалою перешкодою у світському навчанні Гулака-Артемовського була приналежність до духовного відомства, але завдяки клопотанням Глінки спеціальною постановою Синоду він був звільнений від духовного сану і мав тепер можливість \"вступити на цивільну службу\". Віднині Гулак-Артемовський став вільною людиною. Почалася прекрасна пора: Глінка навчав його не лише виразності виконання, дикції, грі на музичних інструментах, а й, що найважливіше, основам композиторського мистецтва. Вже навесні 1839 року при допомозі композитора Даргомижського та князя-мецената Волконського в театральному залі Юсупівського палацу відбувся перший публічний концерт Гулака-Артемовського. Успіх окрилив молодого виконавця, а пропозиція відомого власника уральських заводів П. Демидова фінансувати його навчання в Італії додала впевненості в опануванні висот виконавської майстерності. Влітку цього ж року він виїздить до Парижа, а потім до Флоренції. Публіка Флорентійського оперного театру в 1841 році почула Гулака-Артемовського в опері В. Белліні. Один сезон проспівав він з трупою флорентійців і отримав запрошення до Петербурга. Його контракт був надзвичайно кабальним, але це була єдина нагода займатися улюбленою справою. Партія лорда Генріха в опері Доніцетті „ Лючія ді Ламмермур „ стала і дебютом і трампліном до тривалого успіху на сцені Великого театру. Справді творчою перемогою стала партія Руслана в опері Михайла Глінки \"Руслан і Людмила\". На одній із вистав був Тарас Шевченко: „...Ну й опера! Особливо, коли Артемовський співає Руслана.  Чудовий співак - нічого не скажеш\", писав він у листі до Г. С. Тарновського. До кінця 1850-х років творча кар'єра співака складалася вдало і багатогранно: насичена концертна діяльність, численні оперні партії, композиторська робота (саме у цей час він написав музику до народних слів \"Стоїть явір над водою\" з посвятою Тарасу Шевченку); у планах виношувався задум написати оперу з української історії. Тим часом критика з жалем відзначала, що його колись чистий і оксамитовий бас втрачає свою силу і чистоту. Але при всій любові та пошані до нього, співак відчував, що його артистична дорога завершується. Двадцять два роки самовідданої праці на сцені пролетіли неймовірно швидко. У 1864 році його звільняють з Маріїнського театру, призначивши пенсію, але, завдяки покровительству великого князя Миколи Миколайовича, Гулака-Артемовського перевели до Москви у Великий театр. Там він ще деякий час співав низькі басові партії, але в 1865 році залишив сцену назавжди.