- •40. Сутність і природа соціальних конфліктів
- •41. Класифікація соціальних конфліктів
- •42. Структура і закономірності протікання соціальних конфліктів.
- •Передконфліктна ситуація.
- •43. Форми і способи розв'язання конфліктів
- •46. Що вивчає соціологія освіти
- •48. Фукнції освіти
- •49. Проблеми освіти в Україні
- •50. Розкрийте поняття «знання» і «наука».
- •51. Наука як соціальний інститут, його структура, функції і роль.
- •19. Необхідність розробки нового мультипарадигмального образу теоретичної соціології
41. Класифікація соціальних конфліктів
• Особовий конфлікт - включає конфлікти, що відбуваються так би мовити всередині особистості, на рівні її індивідуальної свідомості.
• Міжособистісний конфлікт - розбіжності між двома або більше людьми з однієї або з декількох груп. До них можуть підключатися окремі особистості, не утворюють групи.
• груповий конфлікт - це конфлікт між соціальними групами і спільнотами людей з протилежними інтересами.
• Конфлікт приналежності - коли індивіди мають як би
подвійну приналежність, наприклад, конфліктуючі утворюють групу всередині якоїсь великої групи або коли індивід входить одночасно в дві конкуруючі групи, що переслідують одну мету.
• Конфлікт із зовнішнім середовищем - індивіди, що складають групу, відчувають тиск ззовні, насамперед з боку адміністративних і економічних норм і приписів. Вони вступають в конфлікт з інститутами, що підтримують ці норми і розпорядження.
Конфлікт з точки зору соціології - це перш за все модель поведінки з особливим розподілом ролей, послідовністю подій, способами вираження поглядів, ціннісних орієнтації, формами відстоювання інтересів, цілей.
Можливі й позитивні, і негативні наслідки соціальних конфліктів. Основні позитивні наслідки конфлікту Укладаються в наступному: по-перше, конфлікти сприяють вирішенню накопичених у суспільстві протиріч і, по-друге. стимулюють процес соціальних змін. Крім того, конфлікти дають можливість притлумлюється групам зайняти більш гідне місце в суспільстві. Конфлікти також, хоч це і здається парадоксальним, можуть сприяти зближенню конфліктуючих груп, так як конфліктне взаємодія - це все ж взаємодія, а не повне відчуження та ізоляція груп. Конфлікти також сприяють посиленню згуртованості кожного з протиборчих таборів і таким чином служать інтеграції хай не всього, але хоча б частини суспільства.
Негативні наслідки конфліктів більш наочні й очевидні. Це напруженість у суспільстві, можливі руйнування і жертви, дестабілізація суспільства, дезінтеграція.
На закінчення необхідно відзначити, що для нейтралізації негативних наслідків конфліктів у суспільстві формуються спеціальні інститути, які регулюють конфлікти і вводять їх в обумовлені законом рамки. Так, інститут політичних партій ввів у формальні, законом окреслені рамки конфлікт між різними групами та верствами суспільства.
42. Структура і закономірності протікання соціальних конфліктів.
Аналіз конфліктів треба починати з елементарного, найпростішого рівня, з джерел виникнення конфліктних відносин. Традиційно він починається зі структури потреб, набір яких специфічний для кожної особистості і соціальної групи. Всі ці потреби можна поділити на п'ять основних типів:
- фізичні потреби (їжа, матеріальне благополуччя і т.д.);
- потреби в безпеці;
- соціальні потреби (спілкування, контакти, взаємодія);
- потреби в досягненні престижу, знань, поваги, визначеного рівня компетенції;
- вищі потреби в самовираження, самоствердженні.
Всю поведінку людини можна представити як ряд елементарних актів, кожний з яких починається з порушенням рівноваги в зв'язку появою потреби і значущої для індивіда мети, а закінчується відновленням рівноваги і досягненням мети. Будь-яке втручання (або обставина), що створює перешкоду, перерву в дії, називається блокадою.
У разі появи блокади від індивіда або соціальної групи потрібна переоцінка ситуації, прийняття рішення в умовах невизначеності, постановка нових цілей і прийняття нового плану дій.
У такій ситуації кожна людина намагається уникнути блокади, шукає обхідні шляхи, нові ефективні дії, а також причини блокади. Зустріч з непереборним ускладненням в задоволенні потреби може бути віднесена до фрустрації, яка звичайно пов'язана з напруженням, незадоволенням, перехідним в роздратування і злість.
Реакція на фрустрацію може розвиватися у двох напрямах - це може бути або відступ, або агресія.
Відступ - це уникнення фрустрації шляхом короткочасної або довготривалої відмови від задоволення певної потреби. Відступ може бути двох видів: 1) заборона - стан, при якому індивід відмовляється від задоволення якої-небудь потреби з страху; 2) придушення - відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примушення, коли фрустрація заганяється углиб і може в будь-який момент вийти назовні в формі агресії.
Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною фрустрації. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводиться станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають агресивну реакцію у відповідь і з цього моменту починається соціальний конфлікт.
Міжособовий конфлікт.
Міжгруповий конфлікт.
Конфлікт приналежності.
Конфлікт із зовнішньою середою.
Будь-який соціальний конфлікт має складну внутрішню структуру.
Аналіз змісту і особливостей протікання соціального конфлікту доцільно провести по трьох основних стадіях:
перед конфліктна ситуація;
безпосередньо конфлікт;
стадія вирішення конфлікту.
