1. Об’єкт і предмет морфології Морфологія (від гр. morphe- форма і logos- слово, вчення) - це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови. Морфологія разом з синтаксисом є частинами граматики - науки, що вивчає граматичну будову мови. Для морфології, як і для граматики в цілому, важливо граматичне значення слова. На відміну від лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільних для цілих розрядів слів. Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови.

2. Частини мови і принципи їх класифікації

Частини мови – це граматичні класи слів, що розрізняються категоріальним значенням, морфологічними ознаками та синтаксичними властивостями. Традиційно,суч. укр.. граматика виокремлює 10 частин мови: іменник, прикметник, числівник,займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук.

Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); окрему групу складають вигуки і звуконаслідування.

Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.

Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).

Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.

36.Правопис займенників

1. Прийменники із займенниками пишуться окремо: до нас, у мене, з ким-небудь, ні до кого.

2. У прийменникових сполуках прийменник ставиться між часткою і займенником, розділяючи їх. Частка, прийменник і займенник у таких випадках пишуться окремо: де в чому, ні до кого, ні з ким, будь з ким, хтозна до кого, казна на чому.

3. Неозначені займенники, утворені від питально-відносних за допомоги префіксів (часток) аби-, ані-, де-, сь-, пишуться разом: абихто, аніщо, деякий, чийсь тощо.

4. Неозначені займенники, утворені від питально-відносних за допомоги префіксів (часток) будь-, хтозна-, казна- пишуться через дефіс: будь-хто, хтозна-чий, казна-чим, та часткою-суфіксом -небудь: хто-небудь.

5. Частка ні з заперечними займенниками пишеться разом: ніхто, ніякий, нікотрий, ніскільки.

6. Частка не з усіма займенниками пишеться окремо (за винятком неабиякий, неабихто, неабищо).

3.Інфінітив – неозначена форма дієслова Дієслова, що відповідають на питання що робити? що зробити?, називають дієсловами неозначеної форми. Наприклад:казати, перемогти, відчувати. Неозначена форма дієслова називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, ні на рід. На кінці вона має суфікс -ти (-ть). Неозначена форма дієслова може бути будь-яким членом речення: • підметом: Боротись з серцем — теж відвага (М. Стельмах ). • присудком: Пізнати мову народу — зрозуміти. його душу (М. Бурмака). • додатком: Не любив я (що?) ловити, птахів (П. Перебийніс). • означенням: Бажання (яке?) творити добрі діла зосталось при мені на все життя (О. Довженко). • обставиною: Виходить дівчина із хати (з якою метою? ) води з криниці набирати (А. Малишко). Найчастіше дієслово в неозначеній формі виступає в ролі головного члена речення в односкладному безособовому реченні: Не здержать нам хвилі (Б. -І. Антонич). Назавтра знову вирушати в путь (М. Луків). Дієслово в неозначеній формі може бути частиною присудка, що складається з двох і більше слів: Трудитись має кожен як бджола (Д. Павличко). Присудок, який складається з двох або більше слів, називають складеним. Неозначена форма — початкова форма дієслова.