74. Міжнародний розподіл праці й спеціалізація виробництва

Международное разделение труда (МРТ) — это специализация национальных экономик по производству товаров и услуг путем обмена на мировом рынке продуктами различных видов производственной и непроизводственной деятельности.

Условие включения страны в МРТ — определение и развитие конкурентоспособных на мировом рынке отраслей, производство продукции с конкурентоспособными издержками и конкурентоспособным качеством.

Основные направления МРТ: — государственная специализация; — межгосударственная кооперация;— международная специализация и кооперирование производства: — региональная экономическая интеграция стран и глобализация капитала.

Наиболее влиятельные международные экономические организации. Генеральное соглашение о тарифах и торговле (ГСТТ), Международный валютный фонд (МВФ), Международный банк реконструкции и развития (МБРР) и др.

75. Світова торгівля та її принципи

Мировая торговля — это система международных товарных отношений, совокупность внешней торговли всех стран.

Внешняя торговля — главная форма внешнеэкономических связей, опосредствующая и реализующая другие формы.

Услуги, реализуемые на мировом рынке, — это потребительные стоимости, зачастую не приобретающие овеществленную форму (связь, материально-техническое снижение и сбыт, транспорт, общественное питание, гостинное хозяйство, туризм, финансовые и страховые услуги, наука, образование, здравоохранение, спорт, культура и искусство, инженерно–консультационные услуги, реклама, маркетинговые исследования, контроль за качеством, техобслуживание и послепродажный сервис, информационные, юридические и посреднические услуги и т.п.).

Мировая цена — формирующаяся на основе интернациональных издержек производства, продаваемого на мировом рынке товара. Интернациональные издержки складываются из национальных как результат международной конкуренции.

76. Зовнішньоторговельна політика: протекціонізм і вільна торгівля

Існує два основних напрямки зовнішньоторговельної політики:

* політика вільної торгівлі;

* протекціонізм.

Політика вільної торгівлі (free trade) у чистому виді означає, що держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю, залишаючи за ринком роль основного регулятора. Однак це не означає, що держава взагалі усувається від впливу на цей напрямок господарської діяльності. Воно укладає договори з іншими країнами, щоб дати максимальну волю своїм суб’єктам, що господарюють.

Вільна торгівля приводить до позитивних політичних наслідків, тому що в цьому випадку країни стають у більшому ступені взаємозалежними, а отже, знижується небезпека ворожих дій по відношенню друг до друга.

Проведення політики вільної торгівлі дозволяє одержати найбільшу вигоду від міжнародного економічного обміну в основному країнам економічно більш розвитим, хоча в чистому виді вона ніколи і ніде не застосовувалася.

Протекціонізм (protectionism) — політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. На відміну від політики вільної торгівлі при протекціонізмі виключається вільна дія ринкових сил, оскільки передбачається, що економічний потенціал і конкурентноздатність на світовому ринку окремих країн різна і тому вільна дія ринкових сил може бути невигідним для менше розвитих країн. Необмежена конкуренція з боку більш сильних іноземних держав може привести в менше розвитих країнах до економічного застою і формування неефективної для даної країни економічної структури.

Протекціонізм сприяє розвитку в країні визначених галузей виробництва. В аграрних країнах протекціонізм найчастіше є необхідною умовою індустріалізації. Крім того, при протекціонізмі скорочується безробіття. Однак занадто тривале застосування цієї політики може привести і приводить до економічного застою, тому що якщо усунути іноземну конкуренцію, то послабляється зацікавленість вітчизняних підприємців у підвищенні технічного рівня й ефективності виробництва.

У своїй крайній формі протекціонізм приймає форму економічної автаркії, при котрої країни прагнуть обмежити імпорт тільки тими товарами, виробництво яких у даній країні неможливо. Експорт же допускається в тій мірі, у якій він забезпечує необхідний імпорт.

Протекціонізм активно застосовується не тільки країнами, що розвиваються, але і промислово розвинутими країнами для захисту національних товаровиробників в умовах конкуренції, що загострюється.

Держави, проводячи протекціоністську політику, використовують інструменти зовнішньоторговельної політики, вибір яких залежить від її конкретних цілей. Для досягнення однієї і тієї ж мети можуть бути застосовані різні інструменти, тому в кожній конкретній ситуації держава вибирає певний інструмент,або ж їхн сполучення.

Таким чином інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі поділяються на тарифні – ті, що засновані на використанні митного тарифу, і нетарифні – всі інші .Держави можуть дотримуватися політики вільної торгівлі, що відкриває внутрішній ринок для іноземної конкуренції, торгової політики протекціонізму, що захищає внутрішній ринок від іноземної конкуренції, чи помірної торгової політики, що в деяких пропорціях поєднує елементи волі торгівлі та протекціонізму. В більшості країн основна задача уряду в області міжнародної торгівлі – допомогти експортерам вивезти як можна більше своєї продукції, зробивши свої товари більш конкурентними на міжнародному ринку, і обмежити імпорт, зробивши іноземні товари менш конкурентними на внутрішньому ринку. Вплив державних механізмів регулювання міжнародної торгівлі на економічний стан держави може бути визначним для розвитку національної економіки в цілому.