
- •1.Визначити предмет і головні проблеми економічної теорії
- •2.Функції економічної теорії
- •3.Структура курсу «Основи економічної теорії»
- •4. Методи економічних досліджень та їхня характеристика
- •5.Економічні закони та їхня класифікація.
- •6.Економічні потреби суспільства: суть і структура
- •7.Потреби споживача: структура й класифікація
- •8.Економічні інтереси суспільства: суть та класифікація
- •9.Корисність товарів і послуг
- •10.Економічні системи та їхні типи
- •11.Провести порівняльну характеристику адміністративно-командної та ринкової економіки
- •12.Охарактеризувати переваги змішаної економічної системи
- •13.Національні моделі змішаної економіки.
- •14.Особливості переходу економіки України до ринкових відносин
- •15.Перехідна економіка: сутність та особливості формування в Україні
- •16.Виробництво та його структурні елементи
- •17.Крива виробничих можливостей (квм) та її аналіз
- •18.Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи
- •19.Обмеженість виробничих ресурсів та альтернативні варіанти виробництва
- •20.Фактори виробництва та їхня характеристика
- •21.Рабочая сила и ее функции
- •22.Натуральне виробництво і його значення для розвитку цивілізації
- •24.Типи товарного виробництва
- •25.Товар і його властивості
- •27.Двоїстий характер праці втіленого в товарі.
- •29.Закон вартості та його функції.
- •30.Відтворення і його типи
- •31.Ефективність виробництва та її показники.
- •32.Сукупний суспільний продукт і його будова
- •33.Виникнення, сутність, види і функції грошей
- •34.Грошовий обіг та його закони
- •35.Зміст і сутність відносин власності
- •36.Охарактеризувати об’єкти й суб’єкти власності
- •37.Типологія власності
- •1. Частная
- •2.Общественная собственность
- •3.Смешанная собственность
- •38.Державна власність: сутність та необхідність існування
- •39.Трансформація форм власності в Україні
- •40.Необхідність і зміст роздержавлення в Україні
- •41.Ринок, його сутність і функції.
- •42.Ринок і етапи його формування
- •43.Структура ринку та його класифікація.
- •44.Інфраструктура ринку: визначення, елементи й об’єкти
- •46.Пропозиція. Величина пропозиції. Закон пропозиції
- •47.Попит. Величина
- •48.Взаємодія попиту й пропозиції та формування рівноваги
- •49. Конкуренція: визначення, види, методи й форми.
- •50. Загальна характеристика основних ринкових структур
- •51. Ринок досконалої конкуренції.
- •52. Ринок недосконалої конкуренції.
- •53.Первісне нагромадження капіталу
- •54.Капітал, його сутність і форми
- •55.Кругообіг капіталу та його стадії
- •57.Оборот капіталу. Час і швидкість його обороту.
- •58.Амортизаційний фонд як джерело відтворення основного капіталу
- •59.Собівартість і доход
- •60. Підприємство та його види.
- •61. Функції й види підприємницької діяльності
- •64. Аграрні відносини й агропромисловий комплекс (апк)
- •Місце аграрних відносив в економічній системі
- •62. Головні світові організаційні форми бізнесу: переваги та недоліки
- •63. Види сучасних корпорацій в Україні
- •65.Визначити сутність земельної ренти. Ціна землі
- •66.Державне регулювання економіки: сутність та методи
- •67.Функції домашніх господарств і причини нерівності їхніх доходів
- •68.Безробіття та його види.
- •69.Доходи в ринковій економіці
- •70.Заробітна плата: сутність, форми, системи.
- •71.Основні показники економічного розвитку країни
- •72. Світове господарство й етапи його розвитку
- •73. Форми міжнародних економічних відносин
- •74. Міжнародний розподіл праці й спеціалізація виробництва
- •75. Світова торгівля та її принципи
- •76. Зовнішньоторговельна політика: протекціонізм і вільна торгівля
- •77.Поняття і характеристика торговельного балансу
- •78. Міжнародне економічне співробітництво та інтеграція
- •79.Інтеграція України у світове господарство
- •80. Сучасні глобальні проблеми світової економіки
58.Амортизаційний фонд як джерело відтворення основного капіталу
Основой морального износа основного капитала является научно-технический прогресс, который заставляет производителей к переоснащению производства. Для того, чтобы частично обновить свой основной капитал предприятия делают определенные отчисления дохода в амортизационный фонд.
Амортизация - это постепенное обновление основного капитала за счет отчислений из дохода предприятия.
Амортизационные отчисления - ежегодное списание части стоимости основного капитала. Амортизационные отчисления являются частью валовых расходов предприятия. Одновременно они выступают источником возмещения износа основных средств, образуя финансовые предпосылки для инвестирования.
Годовая
амортизация основного капитала
рассчитывается по формуле
где А_р - годовая амортизация
К - стоимость основного капитала;
t - срок (количество лет) службы основного капитала.
Общая сумма денег, предназначенная для возмещения стоимости изношенного основного капитала, образует амортизационный фонд.
Амортизационный фонд - денежный фонд, предназначенный для возмещения стоимости потребленных элементов основного капитала, которые выбывают из производственного процесса по мере своего физического и морального износа.
Норма
амортизации
- выраженное в процентах отношение
годовой суммы амортизации к стоимости
элементов основного капитала.
А' =
100%,
где А' - норма амортизации,
А - сумма амортизационных отчислений за год
К - стоимость авансированного основного капитала.
Основные методы амортизации:
- Метод равномерного прямолинейного списания стоимости основного капитала (продолжительность 5 и более лет).
- Такая система ее начисления, при котором в течение экономически рационального срока службы средств труда обеспечивается равенство накопленной суммы амортизационных отчислений и реальных темпов утраты потребительских свойств и стоимости этих средств труда.
- Метод ускоренной амортизации (продолжительность 1 - 3 года) - такая система ее начисления, при которой в течение первых лет или всего амортизационного периода обеспечивается опережающий рост накопленной суммы амортизационных отчислений по сравнению с реальными темпами потери потребительских свойств и стоимости средств труда.
В этом случае используют:
а) неизменную годовую норму амортизации в отношении остаточной стоимости средств труда, которая постепенно уменьшается;
б) постепенное сокращение годовых норм амортизации в отношении первоначальной стоимости основного капитала по мере удлинения сроков его функционирования.
Ускоренная амортизация активизирует выведение из эксплуатации физически изношенного и морально устаревшего оборудования и позволяет динамично подходить к воспроизводству основных средств с учетом фактора времени и тенденций развития научно-технического прогресса.
59.Собівартість і доход
Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції. В більш узагальненому вигляді собівартість можна визначити як грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою. Таке визначення собівартості містить у собі три важливих моменти:
— собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у виробництві;
— величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;
— конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація).
Собівартість продукції як грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, тому що цей показник відображає:
— рівень організації виробничого процесу;
— продуктивність праці;
— технічний рівень.
На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництва продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку, а інші входять у собівартість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом.
Виокремлюють такі види собівартості:
а) залежно від часу формування затрат: планова; фактична; нормативна; кошторисна;
б) виходячи із місця формування затрат: цехова;виробнича;повна;
в) залежно від тривалості розрахункового періоду:місячна; квартальна;річна;
г) за складом продукції:товарна; валова; реалізована;незавершене виробництво;
ґ) за ступенем охоплення підприємств: індивідуальна;галузева.
Доходи — це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
— сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;
— сума попередньої оплати, авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
— сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
— надходження, що належать іншим особам.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності таких умов:
— покупцеві передано ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
— підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
— є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності таких умов: можливості достовірної оцінки доходу; — імовірності надходження економічних вигід від надання послуг; — можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; — можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.