7. Методика проведення прокурором перевірок додержання законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Прокуратура перевіряє діяльність(бездіяльність) контролюючих органів. Зокрема, в таких органах: Держспоживінспекції України, Державну санітарно-епідеміологічну службу України, Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, Державну ветеринарну та фітосанітарну служби України.

Органи з питань захисту прав споживачів та їх посадові особи під час проведення перевірок зобов'язані:

повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) в межах повноважень, передбачених законодавством;

дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання;

не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров'ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж;

забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб'єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході проведення перевірок;

ознайомити керівника суб'єкта господарювання, або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом;

надавати з питань, які належать до їх компетенції, суб'єкту господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення державного нагляду (контролю).

7. Законодавство про захист житлових прав громадян, як предмет прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право фізичної особи на житло та закріплено обов’язок держави створювати умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Для тих громадян, які потребують соціального захисту, гарантовано надання житла безоплатно або за доступну плату державою чи органами місцевого самоврядування.

В Україні діють державні програми для забезпечення громадян житлом. Серед них:

Державна програма забезпечення молоді житлом на 2013-2017, затверджена постановою КМУ від 24 жовтня 2012 року № 967

Державна цільова соціально-економічна програма будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки, затверджена постановою КМУ від 11 листопада 2009 року № 1249.

Програма „Доступне житло”, затверджена постановою КМУ від 25 квітня 2012 року № 343 „Порядок здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов” та ін.

Забезпечення людини житлом входить до складу достатнього життєвого рівня людини, право на який закріплено у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права. У ст. 48 Конституції України також передбачено, що кожен громадянин України має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Ст. 30 Конституції гарантує недоторканність житла, що означає недопущення проникнення до житла без наявності законних на те підстав.

Поняття житла визначено у ст. 379 ЦК, згідно якої житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Базовим нормативно-правовим актом, який регулює відносини щодо забезпечення громадян житлом та реалізації ними житлових прав, є Житловий кодекс України. Саме у ЖК України окреслено правовий статус наймача житлового приміщення. Щодо найму житла з приватного житлового фонду особливості прав і обов’язків наймача регулює ЦК України. Спеціальним Законом України „Про житловий фонд соціального призначення” врегульовано підстави набуття житла із фонду соціального призначення, права і обов’язки наймачів такого житла.

Центральним органом виконавчої влади, який формує та забезпечує реалізацію державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, як це випливає з Положення про Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 року № 633.

Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, порядок організації діяльності якої визначається Законом України „Про природні монополії”. Завдання, повноваження, засоби регуляторного впливу національної комісії, права її членів при здійсненні державного нагляду (контролю) за ринком комунальних послуг визначені Законом України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг”.

Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про місцеві державні адміністрації”, „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у житлово-комунальній сфері. Зокрема, це повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, затвердження та реалізації місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, проведення моніторингу їх виконання, інформування населення про їх реалізацію. Місцеві державні адміністрації, зокрема, уповноважені здійснювати контроль за дотриманням норм споживання у сфері житлово-комунальних послуг, об’єднувати бюджетні кошти з коштами інших суб’єктів для реконструкції, ремонту, утримання житлово-комунальних об’єктів.

Слід зауважити, що відповідно до Постанови Верховної Ради України „Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України” від 18 березня 1999 року № 512-ХІV плата за житло і комунальні послуги не повинна перевищувати 15 відсотків фактично отриманого сукупного доходу сім’ї. Кабінету Міністрів України, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам і організаціям незалежно від форм власності заборонено відключати жилі приміщення від енерго-, тепло-, водо- і газопостачання та відселяти із житла громадян у разі невнесення ними плати за житлово-комунальні послуги у зв’язку з невиплатою заробітної плати або пенсії і непризначенням субсидії. Виконання цієї постанови Верховної Ради України перебуває під контролем Генерального прокурора України.

Державний контроль у житлово-комунальній сфері відповідно до своїх повноважень здійснюють також Антимонопольний комітет України та органи санітарного нагляду.

Стосовно управління конкретними житловими об’єктами з огляду на проблематику прокурорського нагляду у розглядуваній сфері важливо звернути увагу на діяльність житлово-експлуатаційних організацій. Їх правовий статус визначається не лише нормами законів, а й статутами.

Для утримання багатоквартирного будинку та захисту прав власників жилих та нежилих приміщень такого будинку може створюватись об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ). За рішенням загальних зборів житлово-будівельні кооперативи згідно ст. 5 Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” вправі реорганізуватись в ОСББ.