83. Методика проведення прокурором перевірок додержання законодавства у сфері законодавства про інформаційні технології

Основними етапами проведення якісної та результативної перевірки є:

1. Визначення конкретного об’єкту перевірки та її виконавця;

2. Підготовка до її здійснення , яка включає в себе:

а) підбір та вивчення необхідного законодавства та нормативно-правових актів за конкретними напрямами нагляду;

б) аналіз вже наявних у прокуратурі матеріалів, у тому числі і з проведених раніше перевірок як прокуратурою, так і державними та відомчими органами контролю, а також актів прокурорського реагування;

в) консультації з фахівцями;

г) складання плану перевірки зі строками та послідовністю;

3. Перевірка безпосередньо на конкретному об’єкті;

4. Складання довідки про закінчення перевірки з висновками про заходи, які за її наслідками необхідно вжити прокурору – актів реагування;

5. Контроль за виконанням вимог прокурора щодо усунення виявлених недоліків та порушень закону. + ДИВ. 82 ПИТАННЯ

84. Кредитно-фінансове законодавство, як предмет прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів

Прокурорський нагляд за додержанням вимог кредитно-фінансового законодавства є важливою складовою нагляду за додержанням законів, спрямованих на реалізацію економічної реформи і розвиток ринкових відносин, на захист економічних інтересів держави.

Завдання прокурорського нагляду в цій сфері випливає з пункту 1 наказу Генерального прокурора України від 7 листопада 2012 р. №3гн – це захист від неправомірних посягань прав та інтересів суспільства, держави та громадян.

1. Цивільний кодекс України

2. Господарський кодекс України

3. Про Національний Банк України

4. Про депозитарну систему України Закон України від 06.07.2012 № 5178-VI

5. Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава Закон України від 15.03.2012 № 4524-VI

6. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI

7. Про цінні папери та фондовий ринок Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV

8. Про організацію формування та обігу кредитних історій Закон України від 23.06.2005 № 2704-IV

9. Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників Комерційного акціонерного банку "Слов'янський" Закон України від 17.02.2004 № 1494-IV

10. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні Закон України від 05.04.2001 № 2346-III

11. Про банки і банківську діяльність Закон України від 07.12.2000 № 2121-III

12. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні Закон України від 10.12.1997 № 710/97-ВР

85. Особливості організації прокурорського нагляду за додержанням і застосування законів у кредитно-фінансовій сфері.

ЗУ"Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000

ЗУ "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпо­течним боргом та іпотечні сертифікати" від 19.06.2003;

ЗУ "Про організацію формування та обігу кредитних історій" від 23.06.2005;

ЗУ"Про організацію формування та обігу кредитних історій" від 23.06.2005;

Пунктом 4 наказу Генерального прокурора України від 07.11.2012 № 3гн передбачена необхідність зосередження зусиль прокурорів на додержанні законів, спрямованих на захист фінансово-економічних інтересів держави - ЦЕ один із основних напрямів нагляду за додержанням і застосуванням законів

Перевірки щодо додержання законів про кредитно-фінансовій діяльність, можуть стосуватись різних питань та напрямів у банківській сфері залежно від характеру інформації, що стала приводом для її проведення, зокрема законності створення банку, відкриття філій і представництв, додержання порядку відкриття рахунків, кредитування тощо.

Підставами для перевірки можуть бути дані про можливе порушення законодавства при використанні банками бюджетних коштів, звернення громадян, які не можуть самостійно захистити свої права, щодо порушення їх прав та законних інтересів службовими особами банківських установ.

Особливу увагу прокурор повинен приділяти питанням надання кредиту за рахунок бюджетних коштів.

Насамперед слід з'ясувати у відділенні Державного казначейства, які банки уповноважені обслуговувати бюджетні кошти, відкриваючи бюджетні рахунки; чи не було випадків, коли такі рахунки відкривалися у комерційних банках, які не мають відповідного дозволу.

Прокурор повинен також з'ясувати:

- законність розподілу кредитних ресурсів (якими нормативними актами передбачено виділення бюджетного пільгового кредиту і на які цілі; кому, якій організації, посадовій особі був доручений розподіл цільових кредитів; кому, на які цілі і на яких умовах виділялися кошти; чи вивчалася можливість претендента виконати роботи, обумовлені кредитною угодою та її цілями, тощо; чи мало місце використання коштів бюджетного кредиту на цілі, безпосередньо не пов'язані з цілями кредитування; чи не були привласнені кредитні ресурси посадовими особами, які їх розподіляли; які наслідки таких протиправних дій, розмір збитків);

- законність одержання та використання пільгових кредитів виконавцями відповідних програм (хто, на які цілі, у якому розмірі та на яких умовах одержав бюджетні кошти).

В першу чергу необхідно звернути увагу на кредити, які своєчасно не повернуті позичальниками. На злочинний характер фінансової діяльності можуть вказувати такі ознаки:

- великі суми кредитного зобов'язання;

- фіктивні адреси одержувачів кредиту;

- підроблені документи, надані в обґрунтування кредитного договору про гарантії повернення кредиту або про використання кредитних коштів;

- однакові адреси для різних одержувачів кредиту;

- наявність позик або банківських рахунків за межами сфер діяльності господарського суб'єкта;

- видача позик за дорученням;

- участь банку у позиці, виданій іншим банком;

-невідповідність витрат одержувача кредиту його прибуткам.

Порушення порядку кредитування юридичних осіб і громадян завдає істотної шкоди не тільки комерційному банку, а й інтересам держави, оскільки значна частина кредитних ресурсів надається комерційним банкам України НБУ.

Слід мати на увазі, що незаконне одержання кредитів може здійснюватися таким шляхом:

- створення фіктивних фірм, найчастіше на підставних осіб, виключно з метою одержання кредиту та його привласнення;

- виготовлення підроблених документів, які удають видимість фінансової спроможності (недостовірні бізнес-плани та техніко-економічні обґрунтування очікуваних інвестицій за рахунок кредитних коштів);

- виготовлення підроблених документів в обґрунтування кредитного запиту, договорів про нібито укладені угоди;

- надання підроблених документів на право одержання кредиту на пільгових умовах, за заниженою процентною ставкою;

- надання для забезпечення повернення кредиту підроблених або отриманих неправомірним шляхом гарантійних листів від імені солідних державних або комерційних структур;

Найбільш поширеними порушеннями при кредитуванні, на які слід звернути увагу, можуть бути такі:

- при видачі кредиту не вивчається належним чином кредитоспроможність позичальників (відсутні необхідні для отримання кредиту документи позичальника чи поручителя).

- зловживання службовими особами банку при укладанні кредитних договорів з метою заволодіння майном банківської установи або позичальників.

- кредити надаються за змовою посадових осіб банку з представниками комерційних структур спеціально для привласнення одержаних коштів без наміру повернення, для чого можливе створення фіктивних підприємств.

- надання кредитів у перевищення лімітів, встановлених для відділень банків.

- кредитування збитків підприємств та погашення раніше виданих кредитів.

- документи, які надаються для отримання кредиту, є фіктивними.

- кредитні кошти витрачаються позичальником не за цільовим призначенням.

- службовими особами банківських установ не встановлюється наявність переданого в заставу майна.