76. Проблемні питання прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Головне питання – чи потрібен цей нагляд?

Реформування прокуратури України завжди було досить складним, як і

інші процеси, що відбуваються у суспільстві в умовах перехідного періоду.

Серед них і обстановка, що склалася навколо обрання оптимальної моделі прокурорської системи. Особливо ситуація ускладнилася в останні роки через категоричні вимоги структур Ради Європи, передусім Венеціанської комісії, позбавити прокуратуру функції нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Очевидно, існують такі варіанти розв’язання цього «гордієвого вузла».

По_перше, не «поступатися принципами» і зберегти прокурорський нагляд у недоторканності.

По_друге, обмежити сферу його застосування, урізати предмет нагляду і наглядові повноваження прокурора.

По_третє, трансформувати прокурорський нагляд у якусь іншу функцію, яка, можливо, не викличе таких категоричних заперечень з боку структур ПАРЄ.

Перший із вказаних вище варіантів потрібно одразу відкинути. Наша держава перебуває не в такому становищі, аби конфліктувати з приводу функціональної моделі прокуратури з органами Ради Європи.

На сьогодні ведуться внесення змін до чинного Закону України «Про прокуратуру», аж до прийняття його в новій редакції. Розпочалася і робота над змінами до Конституції України. Найкраще було б, щоб ці процеси відбувалися паралельно та синхронно.

Відповідно до п. 5 Плану заходів з виконання обов’язків і зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 12 січня 2011 року № 24/2011, запропоновано вжити необхідних заходів щодо наближення правових засад діяльності правоохоронних органів до європейських стандартів, посилення демократичного контролю у цій сфері, зокрема створити концепцію реформування правоохоронних органів.

Наполягаючи на усуненні прокуратури від правозахисної діяльності, Венеціанська комісія зазначила: альтернативою їй було б зміцнення ролі омбудсмена і запровадження системи безплатної правової допомоги.

При всій повазі до благородної діяльності вітчизняного омбудсмена – Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, можна констатувати, що його/її можливості на цьому поприщі значно обмеженіші, ніж у прокуратури. За словами омбудсмена Н. Карпачової, у 2010 році до апарату Уповноваженого звернулося 82 тисячі осіб, що у 6–7 разів менше, ніж до прокуратури .

Не слід покладати такі вже великі надії і на розширення практики надання громадянам безоплатної юридичної допомоги. Відповідно до ч. 2 ст. 59 Основного Закону для надання такої допомоги в Україні діє адвокатура.

77. Шляхи реформування повноважень прокуратури з питань прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

18–19 вересня 2012 року на засіданні Комітету міністрів Ради Європи була прийнята Рекомендація державам учасницям щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального правосуддя .

Прийняття цієї Рекомендації актуальне для нашої країни, тому що майже одночасно Верховною Радою України прийнято Закон України «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури», у якому, зокрема, за органами

прокуратури України залишаються повноваження, які будуть здійснюватися поза межами кримінальної юстиції. При цьому українським законодавцем дотримано основних засад європейської правової системи, а саме таких, як: верховенство права, справедливий та незалежний суд, рівність перед законом і судом, з обов'язковим урахуванням Рекомендації Ради Європи Rec (2000) 19 та Висновку Консультативної ради європейських прокурорів (ССРЕ) про «Роль прокуратури за межами системи кримінального правосуддя» №3

(2008), Звіт Європейської комісії за демократію через право («Венеціанська комісія») за 2010 рік щодо європейських стандартів, які стосуються незалежності судової системи.

Згідно з рекомендаціями Ради Європи прокурори повинні мати у своєму розпорядженні необхідні фінансові й трудові ресурси, проходити підготовку з метою належного виконання їхніх обов'язків за межами системи кримінального правосуддя, за необхідності ділитися позитивним досвідом роботи поза межами кримінального провадження, бути більш прозорими, розвивати співпрацю або контакти з омбудсменами, іншими державними, регіональними та місцевими органами влади, неурядовими організаціями.

У разі коли органи прокуратури мають подібні обов'язки за межами системи кримінального правосуддя, їм рекомендовано підтримувати міжнародну співпрацю, надавати практичну допомогу в межах та поза межами відповідних міждержавних угод.

Рекомендацією від 19 вересня 2012 року нормативно запропоновано надати прокурорам право здійснювати наглядову діяльність поза межами кримінального правосуддя, що не суперечить загальноєвропейським нормам.

У Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» від 18 вересня 2012 року така позиція була врахована, а саме: внесено зміни у функції органів прокуратури, не пов'язані з кримінальним судочинством.

Внаслідок прийняття вказаного Закону обов'язки та повноваження прокурорів за межами системи кримінального правосуддя встановлені

на законодавчому рівні, вони чітко визначені з метою уникнення будь_яких двозначностей та певним чином обмежені.

З метою недопущення порушень поза сферою кримінального провадження або обмеження прав фізичних та юридичних осіб шляхом реалізації прокуратурою своїх владних повноважень в статтях 20, 21, 23 Закону України «Про прокуратуру» в новій редакції встановлено порядок проведення перевірок органами прокуратури та порядок реагування прокурора на виявлені порушення закону.

Ст. 20 ЗУ – повноваження.

Ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» - перевірки.