44. Методика проведення прокурором перевірок додержання за додержанням законів щодо запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

Здійснюючи нагляд за додержанням вимог базового Закону, прокурор повинен мати повну інформацію про кількість зареєстрованих та діючих суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Їх перелік визначено ч. 2 ст. 5 базового Закону (банки, страхові компанії, товарні, фондові біржі, гральні заклади, ломбарди, професійні учасники ринку цінних паперів, компанії з управління активами, ріелтори, нотаріуси, адвокати тощо).

Інформацію стосовно цих суб’єктів (кількість, місцезнаходження, прізвища керівників тощо) можна одержати від територіальних підрозділів податкових органів, суб’єктів державного фінансового моніторингу, державної статистики, Пенсійного фонду.

Крім того, необхідну інформацію можна отримати від:

територіальних відділень Держфінмоніторингу – щодо переліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу із зазначенням виду діяльності, місця знаходження та даних про осіб, відповідальних за здійснення фінансового моніторингу;

податкових органів – щодо дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу податкового законодавства, своєчасності подання звітності, направлення до уповноважених державних органів інформації про відсутність їх за юридичною адресою;

територіальних управлінь Державної судової адміністрації – щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення за статтями 166-9, 188-34 КУпАП (звіт про розгляд судами справ про адмінправопорушення та стосовно осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності – форма №3, піврічна та річна), кримінальних справ за ст.ст. 209, 209-1, 306 КК України, цивільних справ про визнання установчих документів підприємств недійсними, інформації про розгляд справ про банкрутство (звіт про розгляд господарських справ місцевими судами – форма 1АЦ, піврічна, річна);

державних реєстраторів – про надходження від юридичних та фізичних осіб, суб’єктів держфінмоніторингу, податкових та правоохоронних органів інформації щодо відсутності за юридичною адресою суб’єктів підприємницької діяльності;

органів державної митної служби – електронні копії вантажних митних декларацій (у разі потреби);

органів МВС та СБ України – про злочинні оборудки з фінансовими ресурсами відповідних суб’єктів;

бюро технічної інвентаризації – про придбання (реалізацію) нерухомості (будинків, квартир тощо);

регіональних відділень фонду державного майна – про приватизацію державного майна;

регіональних підрозділів Державного агентства земельних ресурсів України – про оренду, купівлю, продаж земельних ділянок.

На підставі отриманих даних визначити коло підприємств, що підлягають перевірці, до якої доцільно залучити фахівців територіальних підрозділів Держмоніторингу. З метою належної організації взаємодії, термін та час перевірки погоджується з ними завчасно (як правило, на стадії піврічного чи квартального планування).

Здійснюючи перевірку, прокурору необхідно розмежовувати організацію фінмоніторингу у суб’єкта первинного фінансового моніторингу та законність здійснення ним фінансово-господарської діяльності.

Під час перевірки з’ясуванню підлягають питання¹ щодо:

реєстрації (обліку) суб’єкта в Держфінмоніторинзі;

порядку та повноти ідентифікації клієнта;

організації роботи з ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію або відкриває рахунок;

забезпечення виявлення, реєстрації і подальшого надання інформації Держфінмоніторингу про операції, що підлягають фінансовому моніторингу (розділ ІІІ базового Закону);

забезпечення надання Держфінмоніторингу додаткової інформації про фінансові операції, а також сприяння суб’єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

створення окремого структурного підрозділу з питань проведення фінансового моніторингу з урахуванням особливостей організаційної структури установи та ін..

Необхідно також витребувати акти (довідки) за проведеними суб’єктами державного фінансового моніторингу перевірками. У ході їх вивчення з’ясувати, наявність порушень закону, їх усунення, притягнення винних до відповідальності, повноти сплати штрафів.

У разі відмови суб’єкта первинного фінансового моніторингу від забезпечення здійснення операції, варто ознайомитися з причинами та підставами такої відмови. У випадку обґрунтованості дій суб’єкта первинного фінансового моніторингу вирішити питання про проведення перевірки суб’єкта (юридичної чи фізичної особи), який намагався провести дану операцію.

Особливу увагу варто звертати на факти неповідомлення суб’єктами первинного фінансового моніторингу про операції, що підлягають фінансовому моніторингу.

За кожним виявленим фактом укриття таких операцій необхідно вирішувати питання про притягнення винних осіб до адміністративної (ст.166-9 КУпАП) та дисциплінарної відповідальності, застосування до юридичної особи фінансових санкцій, визначених ст. 23 базового Закону. За фактами умисного вчинення такого правопорушення, питання щодо наявності в діях винних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209-1 КК України, вирішувати у порядку ст. 97 КПК України.