18. Мінерально-сировинні ресурси

Паливні корисні копалини

До групи паливних (горючих) корисних копалин належать: вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, торф. Серед паливних корисних копалин найбільшу цінність мають родовища нафти і газу, що зосереджені в Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області та Карпатській і Причорноморській нафтогазоносних провінціях (Сумська, Харківська, Полтавська, Львівська, Івано-Франківська області, Автономна Республіка Крим, шельф Чорного моря), а також кам’яного і бурого вугілля у Донецькому, Львівсько-Волинському кам’яновугільних і Дніпровському буровугільному басейнах. Також залягають горючі сланці, родовища яких є в Карпатах, на Поділлі, у Кіровоградській області (найбільше родовище — Бовтиське). Родовища торфу зосереджені на Поліській низовині.

Рудні корисні копалини

Рудні корисні копалини — гірські породи і мінерали, з яких за існуючих технологічних можливостей доцільно добувати метали. Як правило, рудні корисні копалини належать до магматичних і метаморфічних гірських порід. Саме тому їх пошуки геологи ведуть у районах виходу на поверхню фундаменту Українського щита, Донецького кряжа, Вулканічного хребта Карпат. Україна має величезні запаси залізних і манганових руд та можливості для їх експорту. На руди кольорових металів Україна бідна. Є значні запаси титанових і ртутних руд; не до кінця розвідані запаси мідних руд і золота.

Нерудні корисні копалини

За запасами нерудних корисних копалин Україна посідає одне з перших місць у світі. Так, запаси самородної сірки в Прикарпатті — найбільші у світі. Родовища кам’яної солі розробляються у Донбасі (Артемівське, Слов’янське) і в Закарпатті (Солотвинське). Хлоридно-сульфатні родовища калійних солей є в Передкарпатті (Калуш-Голинське). Родовища нерудної сировини для металургійної промисловості розвідані у різних районах: •магнезит (Запорізька і Дніпропетровська області); •флюсові вапняки (Донецька область і АР Крим); •вогнетривкі глини (Донецька область); •кварцити (Житомирська область). Також в Україні добувають тальк, слюду, барит, графіт, польові шпати, скляні піски; розвідано родовища дорогоцінного каміння (берилу, аметисту, топазу); є перспективи видобутку напівдорогоцінного каміння (опалу, бурштину, гранату). Україна відома своїми лікувальними мінеральними водами (Миргород, Свалява, Трускавець, Феодосія), лікувальними грязями (Саки, Євпаторія). 

В Україні виявлено великі поклади як паливних ресурсів, так і залізовмісної сировини, марганцевих руд. Наявність паливних і рудних ресурсів – основа економіки країни, можливість створення її енергетичної та промислової бази. Глибше розглянемо наявність паливних ресурсів на території України.

19. Розміщення продуктивних сил. Принципи рпс.

До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Найважливіші принципи: -принцип раціонального розміщення виробництва; -принцип оптимальності розміщення виробництва; -принцип збалансованості і пропорційності; -принцип комплексного розміщення виробництва; -принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва; -принцип урахування міжнародного територіального поділу праці; -принцип збереження економічної рівноваги; -принцип обмеженого централізму. Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики. Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспектах. Регіональна політика характеризується наступними напрямами: - співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в державному, коопераційному, приватному та ін. секторах національної економіки; -співвідношення державних і регіональних аспектів; -зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; -регіональні аспекти демографічної та економічної політики. Мета регіональної політики – це забезпечення населенню гідних умов життя. Її принципи: -пріоритет інтересів регіону над інтересами галузей, відомств і т.д.; -всебічне врахування передумов і факторів розміщення продуктивних сил; - пріоритет ресурсозберігаючого підходу до РПС; - потреба поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

Фактори рпс.

Праця, сировина і транспорт є найважливішими факторами виробництва. Сировинний фактор ще називають факторами матеріаломісткості. Витрати на матеріаломісткість виробництва у більшості галузей промисловості складають понад половину сукупних витрат на весь обсяг виробництва. Транспортний фактор посилює дію попередніх факторів, його складова в структурі витрат в багатьох випадках є високою. У залежності від розмірів транспортних витрат виробництво розміщують ближче до сировини або до споживача. Дешеві вантажі перевозити на великі відстані невигідно, тому що частка транспортних витрат буде становити в цих випадках 25% і більше. Для порівняння – у вартості дорогих вантажів вона становить 0,1-1,5%. Фактор науково-технічного прогресу істотно впливає на РПС. Тобто, на території регіону може виникнути виробництво, яке раніше тут було неефективним. Наприклад, до 20 ст. підприємства чорної металургії орієнтувались у розміщенні переважно на вугілля, тому що його було потрібно більше, ніж руди на одиницю металу (виник металургійний район Донбас). При зміні технології витрата вугілля значно знизилась і виробництво чорної металургії почало тяжіти у розміщенні до залізорудних басейнів (Кривий Ріг). Екологічний фактор Екологізація виробництва є складовою економічної політики держави. Основи екологічної політики України визначені “Законом про охорону навколишнього природного середовища”. Врахування екологічного фактору в РПС виявляється в наступних ситуаціях: -недопустима концентрація шкідливих видів виробництва; -треба врахувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови; -проектування промислових підприємств має врахувати розу вітрів; - створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені від постійного проживання людей.

20. Земе́льні ресу́рси — частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальний добробут народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їхня роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона є головним засобом виробництва.

Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим, шо їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість. Завдяки цій властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва. Розрізняють такі види родючості землі:

а) природна — характеризується здатністю грунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами за рахунок запасу, створеного внаслідок грунтоутворюючих процесів, а також визначається кліматичними умовами;

б) штучна — створюється в процесі виробництва матеріальних благ, коли людина, не задовольняючись потенційними можливостями землі, сформованими під впливом природних факторів, своєю діяльністю намагається поліпшити фізико-хімічні і біологічні властивості грунту;

в) економічна (ефективна) — наслідок органічної єдності природної і штучної родючості;

У процесі виробництва земля, за правильного її використання, підвищує свою родючість, а тому є вічним засобом виробництва. Однак вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється.